Постанова № 56909667, 21.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2016 р. Справа№ 910/20608/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Кренець О.С. - представник, дов. № 13-11-32525 від 24.12.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015

у справі № 910/20608/15 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 362 667,18 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 29.02.2016 оголошено перерву до 21.03.2016.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі № 910/20608/15 позовні вимоги задоволено частково. Підлягає стягненню з відповідача на користь позивача збитки в сумі 20 334,38 грн. та 406,69 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності підстав для стягнення збитків по відновленню орендованого приміщення у сумі 239 857,00 грн. та упущеної вигоди за час відновлюваних робіт у розмірі 102 475,80 грн.

Водночас, місцевий господарський суд визнав позовну вимогу про стягнення збитків у розмірі 20 334,38 грн. на заміну котельного обладнання обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що на момент повернення орендованого приміщення сторонами встановлено факт несправності газового котла та необхідності його заміни, а здійснення заміни котла підтверджується актом № 7-0-1-1 від 01.07.2015 (форми КБ-2в) на суму 20 334,38 грн., за який позивачем було сплачено відповідну суму.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі № 910/20608/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 239 857,00 грн. збитків та 102 475,80 грн. упущеної вигоди; в цій частині позовні вимоги задовольнити; судові витрати покласти на відповідача.

На думку скаржника, рішення місцевого господарського суду прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Як зазначає скаржник, позовні вимоги були належним чином обґрунтовані доданими позивачем до матеріалів справи доказами, проте суд першої інстанції вибірково долучав та брав до уваги докази, подані представником позивача в судовому засіданні.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт заподіяння йому збитків саме внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди, доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача у вигляді несумлінного дотримання норм та правил експлуатації, технічного обслуговування орендованого майна (п. 6.1 договору), пошкодженням орендованого майна та понесеними у зв'язку з цим позивачем витратами саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Скаржник зазначає, що при винесенні рішення, місцевий господарський суд не дослідив наявні в матеріалах справи докази заподіяння збитків (шкоди) відповідачем та фактичне понесення позивачем витрат по відновленню пошкодженого орендованого приміщення, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував норми закону, які підлягають застосуванню, зокрема ст.ст. 224, 225 ГК України, ст.ст. 22, 611, 1166 ЦК України.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі № 910/20608/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач посилається на те, що в акті прийому-передачі приміщення від 26.06.2015, що був підписаний обома сторонами, не міститься будь-якої інформації щодо необхідності проведення в орендованому приміщенні будь-яких відновлюваних робіт, було лише вказано про зменшення площі приміщення та необхідність заміни газового котла "Юнкерс", тому вимоги позивача про необхідність проведення відновлюваного ремонту приміщення за рахунок відповідача не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Так само і не було підтверджено завдання відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди.

Крім того, відповідач наголошує, що відсутність підстав для задоволення вимог позивача, окрім іншого, прямо встановлена ст.ст. 45, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позовну заяву про стягнення з відповідача 239 857,00 грн. збитків по відновленню орендованого приміщення, 20 334,38 грн. збитків за заміну котельного обладнання у зазначеному приміщенні, 102 475,80 грн. упущеної вигоди за час відновлюваних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення, загальна площа якого становить 125,9 кв.м. На підставі акту прийому-передачі орендованого майна від 18.12.2007, що був підписаний сторонами договору та скріплений печатками, нежитлове приміщення було передано відповідачу для розміщення відділення банку. В акті від 18.12.2007 зазначався загальний перелік орендованого майна, його стан та характеристика. Також містилась умова щодо зобов'язання відповідача у разі закінчення терміну оренди договору чи дострокового його розірвання повернути позивачу майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, відповідно до технічного паспорта будинку, звіту про експертну оцінку майна від 30.09.2007 та цього акту і відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) майна.

Відповідно до пункту 6.3 договору оренди від 18.12.2007, орендар має право за письмовою згодою орендодавця проводити перебудову, реконструкцію, добудову, перепланування, модернізацію, а також проводити інше поліпшення орендованого майна; витрати орендаря на проведення перебудов, реконструкцій, добудов, перепланування, модернізацію, а також на інше поліпшення орендованого майна, не можуть бути зараховані в рахунок орендних платежів; під час строку оренди орендар за свій рахунок несе витрати по поточному ремонту орендованого приміщення як в середині, так і зовні, проводить благоустрій закріпленої території.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідачем було надано позивачу лист із проханням надати дозвіл на проведення ремонтно-будівельних робіт в орендованому приміщенні, у зв'язку з ребрендінгом банку. Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав згоду на проведення вищезазначених робіт (а.с. 104).

Пунктом 5.3 договору оренди від 18.12.2007 встановлено, що у випадку закінчення строку дії цього договору або дострокового його припинення (з урахуванням п. 8.2 договору), орендар не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі, повинен звільнити приміщення та передати його орендодавцю у належному технічному стані відповідно до акту прийому передачі.

У пункті 6.4 договору оренди від 18.12.2007 зазначено, що у випадках закінчення строку дії або дострокового припинення цього договору, зроблені орендарем за згодою орендодавця віддільні поліпшення орендованого майна демонтуються орендарем, а у випадку їх невід'ємності та неможливості демонтування, або якщо це призведе до погіршення конструкції, орендодавець не відшкодовує понесені орендарем витрати.

Згідно із актом прийому-передачі орендованого майна з оренди від 26.06.2015, що підписаний обома сторонами договору та скріплений печатками, відповідач повернув, а позивач прийняв спірне нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; сторони договору зазначили в акті, що загальна площа орендованого приміщення зменшилась, у зв'язку з переплануванням приміщення відповідачем, на 11 кв.м і становить на час передачі 114,9 кв.м; станом на 26.06.2015 газовий котел "Юнкерс" знаходиться в неробочому стані і підлягає заміні.

Також, 26.06.2015 позивачем, депутатами міської ради м. Рогатина, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 складено акт огляду приміщення, відповідно до якого, ознайомившись із актом приймання-передачі від 18.12.2007, оглянувши стан приміщення, яке після оренди залишив ПАТ КБ "Надра", встановлено, що для приведення приміщення до стану, в якому воно було передано ПАТ КБ "Надра", необхідно провести роботи, перелік яких наведено у цьому акті.

Також складено акт про відмову представника відповідача від підпису згаданого акту та відмову від його отримання.

Обґрунтовуючи суму збитків, позивач посилався на локальний кошторис відновлення приміщень від 01.07.2015, за яким загальна вартість робіт склала 239 857,00 грн. Відповідно до локального кошторису на проведення робіт по заміні котельного обладнання від 01.07.2015 вартість цих робіт, у тому числі з матерілами, становить 20 334,38 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги не є такими, що відповідають нормам чинного законодавства та матеріалам справи, враховуючи викладене та наступні обставини справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України, під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач, на підтвердження позовних вимог, долучив до матеріалів справи наступні документи: дефектний акт відновлення приміщень після закінчення дії договору оренди з банком "Надра" від 30.06.2015, локальний кошторис з розрахунком договірної ціни відновлення орендованого приміщення, розрахунок вартості матеріалів, виробів та конструкцій для відновлення орендованого приміщення, локальний кошторис з розрахунком договірної ціни № 7-0-1-1 на проведення робіт по заміні котельного обладнання, копію експертного висновку про вартість об'єкта оцінки від 30.09.2007, копію рахунку № 5 від 07.05.2015 на оплату оренди, акт приймання виконаних робіт № 07-0-1-1 від 01.07.2015, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 146 від 02.07.2015, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 17 від 15.09.2015, фотографії приміщення, акт про відмову від підпису від 26.06.2015, акт огляду приміщення від 26.06.2015.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо недоведеності вини відповідача у заподіянні збитків у сумі 239 857,00 грн. та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та виникненням збитків.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів втрати або пошкодження відповідачем орендованого приміщення, що сталися з вини відповідача. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав надані позивачем акти огляду приміщення та про відмову від підпису неналежними доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки вони складені без дотримання вимог чинного законодавства, без створення відповідної комісії; а також відсутні докази запрошення відповідача на огляд приміщення, присутності представника відповідача під час огляду приміщення, надсилання зазначених актів відповідачу тощо.

Також, позивачем не доведено необхідності здійснення будь-яких витрат на відновлення орендованого приміщення, зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься лист, яким позивач погодився на здійснення відповідачем будівельно-монтажних робіт у приміщенні.

Окрім того, позивачем не надано доказів виконання відновлювальних робіт орендованого приміщення, як то акт виконаних робіт на суму 239 857,00 грн. та договір на виконання таких робіт, а також доказів понесення витрат у сумі 239 857,00 грн. на оплату робіт. Копія квитанції до прибуткового касового ордера № 17 від 15.09.2015 не підтверджує сплату позивачем за відновлювальні роботи саме орендованого відповідачем приміщення, оскільки з неї неможливо встановити в якому саме приміщенні такі роботи мають виконуватись та на виконання якого договору.

Додані позивачем фотографії не підтверджують факту заподіяння збитків відповідачем, оскільки з них неможливо встановити, що саме у такому стані, як видно з фотографій, відповідач повернув позивачу приміщення, згідно з актом від 26.06.2015; що на фотографіях саме те приміщення, яке орендував відповідач за договором оренди від 18.12.2007. При цьому, суду не надано доказів, що під час здійснення фотозйомки спірного приміщення були присутні відповідні експерти та фахівці, а відтак додані до справи фотографії приміщення, суд визнає неналежними доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 102 475,80 грн. упущеної вигоди, у зв'язку з вищезазначеним та тією обставиною, що позивач не надав доказів існування потенційного контрагента на укладення договору оренди спірного приміщення з орендною платою у розмірі 34 158,60 грн. на місяць, починаючи з моменту повернення відповідачем орендованого приміщення.

Щодо доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу слід зазначити наступне.

Відповідач безпідставно посилається на приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI, оскільки відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 36 вказаного Закону, обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком оскаржуваного рішення про наявність підстав, відповідно до норм чинного законодавства та матеріалів справи, для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у сумі 20 334,38 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами чинного законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі № 910/20608/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Справу № 910/20608/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 01.04.2016.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха