Постанова № 56909471, 30.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016 року Справа № 904/5483/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №25 від 01.03.2016р., ОСОБА_2, представник, довіреність №06/07 від 06.07.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 15.02.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий Світ", м. Харків на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2016р. у справі №904/5483/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська

фабрика "Солодкий Світ", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КФК Компані",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 28 831,83 грн

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2016р. у справі №904/5483/15 (суддя Колісник І.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на їх безпідставність.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не обґрунтував підстави відхилення доказів Позивача, наданих на підтвердження понесення витрат на переобладнання виробничої лінії, не зазначив, якими належними доказами мають підтверджуватися позовні вимоги в цій частині. Зазначив, що суд в порушення п.п. 3, 4, 6, 8, 11 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України не запропонував Позивачу надати належні докази. Окрім того вважає, що судом не враховано положення ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України щодо свободи договору. Тому, з огляду на узгодження умовами додаткової угоди зобов`язання Відповідача компенсувати Позивачу 29 000,00 грн у строк до 31.12.2014р., вони мають бути виконані. Зауважив, що платіжним дорученням №202 від 02.12.2014р. Відповідач частково оплатив витрати Позивача за додатковою угодою, тому вважає витрати, здійснені ним на переобладнання виробництва, такими, що визнані Відповідачем.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на її необґрунтованість та безпідставність. Зауважив на засади змагальності судочинства відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Звернувши увагу суду на норми ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відносно доведеності своїх вимог та заперечень сторонами, висловив свою позицію щодо відсутності в справі належних доказів, які підтверджують факт здійснення Позивачем переналагодження виробництва та понесенням ним у зв`язку з цим витрат. Вважає висновки Позивача стосовно визнання Відповідачем витрат на переобладнання виробництва хибними, бо передплата послуг не є підтвердженням їх фактичного надання. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 12.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий Світ" як постачальником (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КФК Компані" як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений договір виробництва та поставки №12/07-13 (власна торгова марка) - далі Договір - строком дії з моменту підписання до 31.12.2013р. та з умовою пролонгації на один рік у випадку, якщо жодна із сторін не сповістить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити або призупинити дію цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії (пункт 14.2. Договору).

Відповідно до пункту 1.1. Договору сторони дійшли згоди співпрацювати у сфері виробництва, поставки кондитерських виробів під знаком(ами) для товарів і послуг, який(які) належать Відповідачу (далі - Торгова марка).

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу кондитерські вироби на загальну суму 293 109,12 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: ИМ-0000337 від 14.01.2014р. на суму 7813,64 грн, ИМ-0000338 від 14.01.2014р. - на 6886,80 грн, ИМ-0000471 від 20.01.2014р. - на 77042,63 грн, ИМ-0000472 від 20.01.2014р. - на 3298,34 грн, ИМ-0000659 від 23.01.2014р. - на 5072,60 грн, ИМ-0001160 від 04.02.2014р. - на 32890,09 грн, ИМ-0001286 від 06.02.2014р. - на 69,65 грн, ИМ-0002086 від 27.02.2014р. - на 57042,62 грн, ИМ-0005573 від 16.06.2014р. - на 10884,49 грн, ИМ-0006708 від 06.08.2014р. - на 6897,77 грн, ИМ-0006850 від 12.08.2014р. - на 2509,91 грн, ИМ-0007170 від 22.08.2014р. - на 8380,01 грн, ИМ-0007744 від 15.09.2014р. - на 1861,08 грн, ИМ-0007922 від 22.09.2014р. - на 14611,99 грн, ИМ-0008119 від 29.09.2014р. - на 11335,50 грн, ИМ-0008234 від 01.10.2014р. - на 2334,00 грн, ИМ-0008471 від 08.10.2014р. - на 9096,00 грн, ИМ-0008732 від 17.10.2014р. - на 29355,00 грн, ИМ-0010710 від 11.12.2014р. - на 5727,00 грн (а.с. 16 - 26 том 1).

За накладною №1 від 23.01.2014р. Позивач повернув Відповідачу товар на суму 7609,02 грн, що не заперечується сторонами. Загальна вартість поставленого товару становить 285500,10 грн. (293859,12 - 7609,02 = 285500,10 грн).

Відповідно до п.7.3.1., 7.3.2. Договору Відповідач здійснює оплату за товар наступним чином: в разі подальшого експорту товару 100% передоплата (50% по факту отримання підтвердження та 50% за 1 день до фактичного відвантаження Відповідачу); для продажу на території України перші три поставки 100% передоплата, всі інші поставки 50% передоплата та 50 % протягом 14 календарних днів після поставки.

Згідно наданих Позивачем платіжних документів за отримані кондитерські вироби Відповідач сплатив 286468,27 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №54 від 16.01.2014р. на суму 14700,44 грн, №10 від 27.01.2014р. - на 36000,00 грн, №17 від 03.02.2014р. - на 15000,00 грн, №20 від 05.02.2014р. - на 5000,00 грн, №22 від 10.02.2014р. - на 6500,00 грн, №24 від 11.02.2014р. - на 3650,00 грн, №25 від 11.02.2014р. - на 750,00 грн, №4 від 13.02.2014р. - на 1400,00 грн, №35 від 13.02.2014р. - на 1169,65 грн, №41 від 20.02.2014р. - на 10000,00 грн, №3 від 17.03.2014р. - на 3000,00 грн, №4 від 18.03.2014р. - на 2000,00 грн, №5 від 19.03.2014р. - на 6000,00 грн, №8 від 28.03.2014р. - на 5000,00 грн, №37 від 26.05.2014р. - на 73305,42 грн, №62 від 10.07.2014р. - на 5000,00 грн, №66 від 15.07.2014р. - на 5884,49 грн, №91 від 20.08.2014р. - на 1000,00 грн, №92 від 22.08.2014р. - на 4000,00 грн, №93 від 27.08.2014р. - на 1000,00 грн, №98 від 28.08.2014р. - на 1000,00 грн, №102 від 08.09.2014р. - на 2410,00 грн, №119 від 17.09.2014р. - на 8376,00 грн, №121 від 29.09.2014р. - на 2000,00 грн, №122 від 29.09.2014р. - на 2400,00 грн, №139 від 13.10.2014р. - на 2000,00 грн, №140 від 14.10.2014р. - на 1000,00 грн, №142 від 14.10.2014р. - на 7000,00 грн, №144 від 16.10.2014р. - на 4000,00 грн, №164 від 07.11.2014р. - на 8000,00 грн, №173 від 11.11.2014р. - на 22000,00 грн, №176 від 11.11.2014р. - на 4000,00 грн, №182 від 14.11.2014р. - на 12000,00 грн, №233 від 09.01.2015р. - на 5727,00 грн, №306 від 12.03.2015р. - на 2500,00 грн, №347 від 15.04.2015р. - на 1695,27 грн (а.с. 27 - 36 том 1).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, заборгованість Відповідача з оплати за поставлений за вказаними видатковими накладними товар відсутня. Судом першої інстанції вірно зазначено про існування переплати на суму 968,17 грн (286468,27 - 285500,10 = 968,17), оскільки Позивачем помилково враховано за платіжним дорученням №121 від 29.09.2014р. оплату у сумі 200,00 грн, тоді як фактично за цим платіжним дорученням Відповідачем було сплачено 2000,00 грн (а.с. 33 том 1). Позивачем в цій частині рішення також не оскаржується.

13.12.2013р. між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли згоди про те, що у зв'язку з переналагодженням виробництва для випуску кондитерських виробів під ТМ Konffetka Постачальник несе затрати в розмірі 29 000,00 грн, а Покупець зобов'язується виконати обсяг продажу товару протягом 2014р. на суму не менше 2 500 000,00 грн. У п. 2 угоди сторони визначили, що Покупець зобов'язаний компенсувати понесені затрати, зазначені в пункті 1, постачальнику у сумі 29 000,00 грн до 31.12.2014р.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди у випадку досягнення товарообігу між Відповідачем та Позивачем у 2014р. - 2 500 000,00 грн сума затрат, зазначених у пункті 1 цієї додаткової угоди, вважається безповоротною і є премією Відповідача за досягнення товарообігу.

В обґрунтування понесених затрат на переобладнання виробництва Позивач посилається на наказ №111/1-ІІ від 16.07.2013р., службову записку від 29.08.2013р., розрахунок калькуляції робіт та видаткові накладні на придбання запчастин та обладнання (а.с. 37-45 т.2), та додані до апеляційної скарги акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 20.09.2013р. та від 03.10.2013р., лист директора по виробництву від 15.07.2013р. (95-102 т.2).

Втім, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані докази, як і докази, подані Позивачем до апеляційної скарги (акти прийманняпередачі основних засобів від 20.09.2013р. та 03.10.2013р., інвентарні картки обліку засобів, лист №479/1 про необхідність придбання обладнання від 15.07.2013р.) не підтверджують, що ці витрати здійснені саме у зв'язку з переобладнанням виробництва відповідно до умов додаткової угоди, Позивач правомірно вказує на свободу договору, визначену ст. 6 Цивільного кодексу України, втім, в самій додатковій угоді сторони обумовили, що компенсуються саме понесені витрати, але не узгодили, які саме будуть ці витрати, з чого вони мають складатися, яке саме переобладнання відповідно до цієї додаткової угоди повинен здійснити позивач, його перелік, технічні характеристики, тощо.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, всі документи датовані до укладання сторонами спірної угоди, перелік придбаного та введеного в експлуатацію обладнання не дає можливості дійти беззаперечного висновку щодо відношення його до виробництва продукції саме для відповідача; останнім таке переобладнання заперечується; позивачем також не доведено, що відповідач є його єдиним контрагентом та таке обладнання здійснювалося саме відповідно до умов договору з останнім. Тому, судом першої інстанції правомірно визнані вказані докази такими, що не підтверджують заявлені позивачем вимоги в частині стягнення витрат на переобладнання - 28 000 грн, а до повноважень суду не належить вказувати сторонам, які саме докази вони повинні надавати, оскільки в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України такий обовязок покладено саме на сторони.

Позивач зауважує на визнання Відповідачем спірних витрат шляхом сплати відповідно до платіжного доручення №202 від 02.12.2014р. коштів у сумі 1000,00 грн.

З призначення платежу вбачається, що ці кошти сплачені за придбання технічних умов згідно додаткової угоди від 13.12.2013р. (а.с. 35, т. 1), відповідач стверджує, що сплатив їх в якості попередньої оплати. Оскільки, належних доказів щодо здійснення позивачем переобладнання та визнання цього відповідачем суду не надано, здійснення такої оплати не може вважатися визнанням відповідачем виконання умов додаткової угоди щодо всієї визначеної в ній суми. За таких обставин вимоги позивача в цій частині є такими, що не доведені.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи встановлені обставини, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області -без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий Світ", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2016р. у справі № 904/5483/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 01.04.2016р.

Головуючий суддяЛ.П. Широбокова

СуддяВ.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна