Постанова № 56909456, 30.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016 року Справа № 904/5653/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: начальник юридичного відділу ОСОБА_1, довіреність № 16-05-1288 від 15.03.2016 року

від Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Межівського районного управління юстиції ОСОБА_2, довіреність № 09-54/1096 від 22.02.2016 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 року, винесену за результатами розгляду скарги Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у справі № 904/5653/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

до Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 141 490 979, 83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з наступними вимогами:

визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 17.03.2015 року за виконавчим провадженням № 41620589 про стягнення виконавчого збору у сумі 3 806 953, 56 грн. та скасувати вказану постанову;

зобовязати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслати на адресу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 року у справі № 904/5653/13 (колегія суддів у складі: головуючий колегії - суддя Соловйова А.Є., судді: Золотарьова Я.С., Загинайко Т.В.) скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на дії державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково; визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 17.03.2015 року за виконавчим провадженням № 41620589 про стягнення виконавчого збору у сумі 3 806 953, 56 грн.; скасовано постанову від 17.03.2015 року за виконавчим провадженням № 41620589 про стягнення виконавчого збору у сумі 3 806 953, 56 грн.; в іншій частині скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на дії державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилено.

Частково задовольняючи вимоги, наведені відповідачем у скарзі на дії органу Державної виконавчої служби, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження", а сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору. Постанова державного виконавця від 17.03.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка винесена в той самий день, що і постанова про стягнення виконавчого збору, не прийнята судом як доказ, що підтверджує вжиття заходів примусового виконання рішення до винесення постанови про стягнення виконавчого збору, з тих підстав, що у зазначеній постанові згадується про прийняття державним виконавцем постанови від 17.03.2015 року про стягнення виконавчого збору, а доказів вчинення інших виконавчих дій перед винесенням оскаржуваної постанови сторонами спору до суду не надано. Відмовляючи в задоволенні вимог заявника скарги про зобовязання органу Державної виконавчої служби надіслати на адресу відповідача постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.03.2015 року, місцевий господарський суд зазначив, що питання про надіслання на адресу боржника постанови про стягнення з боржника виконавчого збору належать виключно до повноважень державного виконавця.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, заявник апеляційної скарги просить скасувати цю ухвалу в частині задоволення скарги відповідача на дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та прийняти у зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні скарги відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України посилається на ті обставини, що судом невірно наданий аналіз ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", адже ця норма Закону є імперативною і не надає державному виконавцю права вибору виносити постанову про стягнення виконавчого збору чи ні. Також, Закон України "Про виконавче провадження" не містить жодних посилань на те, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься після вжиття заходів примусового виконання рішення. Окрім наведеного, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначає, що державним виконавцем вживались заходи примусового виконання рішення в межах спірного виконавчого провадження, а саме 17.03.2015 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. За таких обставин апелянт вважає, що дії державного виконавця при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 17.03.2015 року є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у справі № 904/5653/13 апеляційну скаргу державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 року по справі № 904/5653/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2016 року касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у справі № 904/5653/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України зазначив, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, при перегляді скарги в апеляційному порядку не було надано належної правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням того, що державним виконавцем 17.03.2015 року виносилася постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в той час як відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, а згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року у даній справі скасована з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 року, винесену за результатами розгляду скарги Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А., судді Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.

При новому розгляді апеляційної скарги у даній справі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимоги поданої ним апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду з підстав, наведених в апеляційній скарзі, підтримує, апеляційну скаргу просить задовольнити.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" по суті спірних відносин пояснює, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2013 року у справі № 904/5653/13 стягнуто з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" заборгованість у розмірі 136 323 200, 30 грн.; на виконання рішення суду 13.12.2013 року видано наказ. Наказ господарського суду позивач предявив до виконання до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, яким 23.01.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 41620589). В подальшому, зазначене виконавче провадження було зупинено у звязку з наданням господарським судом відстрочки виконання рішення суду строком до 29.01.2015 року. 26.01.2015 року позивач направив Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України заяву про поновлення виконавчого провадження та накладення арешту на розрахункові рахунки та майно боржника. У своїй заяві позивач зазначив, що залишок заборгованості за наказом господарського суду складає 38 069 533, 58 грн. 30.01.2015 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження. Позивач також зазначає, що окрім заяви про поновлення виконавчого провадження з наданням інформації про залишок заборгованості по спірному виконавчому провадженню, інших довідок про залишок заборгованості позивач органу Державної виконавчої служби не направляв. Позивач посилається і на те, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору винесена всупереч приписам Закону України "Про виконавче провадження" не одразу після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання виконавчого документа, а з порушенням строку її винесення. За наведених обставин, позивач не заперечує про розгляд апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду на розсуд суду.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 року залишити без змін.

Враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 09.02.2016 року у даній справі, відповідач вважає, що посилання органу Державної виконавчої служби на статтю 28 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, є хибним, оскільки зміни до Закону України "Про виконавче провадження" щодо стягнення виконавчого збору незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, набрали чинності 05.04.2015 року, тоді як оспорювана постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем 17.03.2015 року, тобто до набрання чинності редакцією ст. 28 Закону, на яку посилається державний виконавець. Постанова державного виконавця від 17.03.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (винесена в той самий день, що і постанова про стягнення виконавчого збору) не може свідчити про вчинення виконавчих дій, оскільки в даній постанові згадується винесення державним виконавцем постанови від 17.03.2015 року про стягнення виконавчого збору, доказів вчинення інших виконавчих дій перед винесенням оспорюваної постанови не надано. Отже, за доводами відповідача, державним виконавцем не надано доказів вчинення в межах спірного виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно, скарга відповідача в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 17.03.2015 року про стягнення виконавчого збору у сумі 3 806 953, 56 грн. та скасування вказаної постанови підлягає задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги терміном на 15 днів та відкладено розгляд апеляційної скарги в судове засідання на 30.03.2016 року.

У судовому засіданні 30.03.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін по справі та представника Департаменту державної виконавчої служби, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2013 року у справі № 904/5653/13 (а.с. 194-199, т. 2) позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" про стягнення 141 490 979, 83 грн. задоволено частково, стягнуто з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" 133 084 103, 20 грн. заборгованості за активну електроенергію, 435 377, 30 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 2 598 199, 09 грн. 3% річних, 139 246, 51 грн. інфляційних втрат, 66 274, 20 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Загалом зазначеним рішенням господарського суду у даній справі з відповідача на користь позивача стягнуто 136 323 200, 30 грн.

13.12.2013 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2013 року у справі № 904/5653/13 господарським судом видано наказ (а.с. 202, т. 2).

На підставі поданої позивачем заяви від 03.01.2014 року, вих. № 159/1001, (а.с. 238-239, т. 3), 23.01.2014 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 41620589) з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2013 року у справі № 904/5653/13 про стягнення з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" 136 323 200, 30 грн.; боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення суду 7-ми денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 5, т. 4).

Враховуючи, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана відповідачем 04.02.2014 року (а.с. 70, т. 5), останнім днем для самостійного виконання рішення було 11.02.2014 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 року у даній справі (а.с. 36-39, т. 3), залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції від 26.02.2014 року (а.с. 118-120, т. 3), яка залишена без змін постановою суду касаційної інстанції від 28.04.2014 року (а.с. 152-154, т. 3), частково задоволено заяву Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2013 року у даній справі, відстрочено виконання рішення суду на один рік - до 29.01.2015 року.

10.02.2014 року (а.с. 9, т. 4) до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява відповідача (боржника у виконавчому провадженні) від 07.02.2014 року, вих. № 16-04-608, (а.с. 10-12, т. 4) про зупинення виконавчого провадження № 41620589 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2013 року у справі № 904/5653/13 у звязку з наданням ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 року у даній справі відстрочки виконання рішення суду на один рік до 29.01.2015 року.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 19.02.2014 року про зупинення виконавчого провадження (а.с. 27, т. 4), виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2013 року у даній справі зупинено до 29.01.2015 року на підставі пункту 13 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення суду.

27.01.2015 року (а.с. 250, т. 3) до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява позивача (стягувача у виконавчому провадженні) від 26.01.2015 року, вих. № 1130/1001, (а.с. 1-2, т. 4; а.с. 189, т. 4) про поновлення виконавчого провадження № 41620589 та накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, оголошення заборони на його відчуження. Зазначеною заявою позивач повідомив також орган Державної виконавчої служби, що залишок заборгованості відповідача за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2013 року складає 38 069 533, 58 грн.

30.01.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2013 року у справі № 904/5653/13 на підставі частини пятої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у звязку з тим, що обставини, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, усунено (а.с. 7, т. 4; а.с. 190, т. 4).

Доказів виконання відповідачем у добровільному порядку у повному обсязі судового рішення у даній справі та виданого на виконання цього рішення виконавчого документу наказу господарського суду від 13.12.2013 року у встановлений державним виконавцем строк матеріали справи не містять.

Так само, не містять матеріали справи і доказів виконання рішення суду у повному обсязі у добровільному порядку у період з дати поновлення виконавчого провадження з 30.01.2015 року до початку вчинення дій з примусового виконання рішення 17.03.2015 року, тобто більше двох місяців.

17.03.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 прийнято постанови: 1) про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої вирішено стягнути з боржника - Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" виконавчий збір у розмірі 3 806 953,36 грн. (постанова мотивована тим, що боржнику запропоновано виконати виконавчий документ - наказ господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2013 року у даній справі в самостійному порядку в семиденний строк з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження; боржником у наданий строк наказ не виконано) (а.с. 29, т. 4); 2) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення: 41 876 486, 94 грн.; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, лише в межах суми боргу (сума боргу, у межах якої накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, складається із суми боргу за виконавчим документом, про яку повідомив позивач у заяві про поновлення виконавчого провадження - 38 069 533, 58 грн., та суми виконавчого збору - 3 806 953,36 грн., яка розрахована як 10% від суми боргу за виконавчим документом - 38 069 533, 58 грн.) (а.с. 31, т. 4); 3) про арешт коштів боржника, відповідно до якої на підставі рішення суду та постанови про стягнення виконавчого збору вирішено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках відповідно до наведеного переліку та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника (крім рахунків, на які згідно із вимогами чинного законодавства заборонено накладати арешт), що належать боржнику, у межах суми 41 876 486, 94 грн. (сума боргу за виконавчим документом та сума виконавчого збору) (а.с. 33, т. 4).

Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України передбачено право стягувача, боржника або прокурора на оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Вимоги поданої відповідачем (боржником у виконавчому провадженні) скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 41620589 (справа господарського суду Дніпропетровської області № 904/5653/13), обґрунтовані тим, що станом на 17.03.2015 року борг відповідача перед позивачем за електроенергію становив 37 808 390, 45 грн.; у звязку з невірно зазначеною державним виконавцем сумою боргу було невірно розраховано суму виконавчого збору 10% від суми, що підлягає стягненню станом на 17.03.2015 року; 02.03.2012 року ухвалою господарського Дніпропетровської області по справі № 38/5005/2001/2012 порушено справу про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобовязань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; у відповідності з частиною четвертою статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; державним виконавцем в порушення вищезазначених норм не перевірено факт порушення справи про банкрутство та винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція за станом на 17.03.2015 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на дату винесення оспорюваної постанови про стягнення виконавчого збору), державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідній редакції у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

За правовою позицією Верховного Суду України (судова палата у господарських справах Верховного Суду України), наведеною у постанові від 28.01.2015 року у справі № 3-217гс14 (справа господарського суду № 924/205/13-г), сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника; виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Положеннями ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідній редакції передбачено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (частини друга, четверта статті 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи та про що зазначено вище, у виконавчому провадженні № 41620589 державним виконавцем у звязку з невиконанням боржником самостійно рішення суду у строк, наданий для самостійного виконання, було вжито відповідних заходів примусового виконання судового рішення (виконавчого документа), що підтверджується винесеними державним виконавцем постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.03.2015 року, про арешт коштів боржника від 17.03.2015 року (а.с. 31, 33, т. 4).

Посилання державного виконавця у зазначених постановах від 17.03.2015 року на постанову про стягнення виконавчого збору, винесену також 17.03.2015 року, про що зазначає відповідач та що, на його думку, є свідченням не вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення у справі до винесення постанови про стягнення виконавчого збору, не спростовують того, що на наведену дату (17.03.2015 року) судове рішення відповідачем самостійно у повному обсязі не виконане і щодо його примусового виконання державним виконавцем вжиті заходи, які є заходами примусового виконання рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо неправильного визначення розміру виконавчого збору, мотивовані тим, що заборгованість відповідача станом на 17.03.2015 року становила 37 808 390, 45 грн.

За приписами частини п'ятої ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем державного виконавця про здійснення самостійного виконання рішення. Розрахунок виконавчого збору здійснено державним виконавцем від суми 38 069 533, 58 грн., яка вказана позивачем як залишок заборгованості на дату подання позивачем заяви про поновлення виконавчого провадження.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача про те, що державним виконавцем не перевірено факт порушення господарським судом Дніпропетровської області 02.03.2012 року справи про банкрутство відповідача, не зупинено у звязку з цим виконавче провадження, а відтак і неправомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах (п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження").

Дійсно, 02.03.2012 року ухвалою господарського Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 38/5005/2001/2012 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на дату порушення справи про банкрутство) передбачає зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (а.с. 38, т. 2).

Проте, як вбачається зі змісту рішення господарського суду у даній справі, заборгованість, яка стягнута з відповідача на користь позивача, виникла у відповідача перед позивачем у звязку з невиконанням відповідачем договірних зобовязань у червні 2012 року жовтня 2013 року (за відпущену активну електричну енергію) та у травні жовтні 2013 року (по реактивній енергії), що є поточною заборгованістю відповідача згідно з визначеннями термінів, наведеними у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції на зазначену дату порушення провадження у справі про банкрутство.

Не надано відповідачем і доказів повідомлення державного виконавця, як того вимагають приписи частини п'ятої ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", про обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Вимогу відповідача про зобовязання Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслати на адресу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.03.2015 року апеляційний господарський суд розцінює як клопотання відповідача, а не вимогу, яка випливає зі змісту поданої відповідачем скарги на дії органу Державної виконавчої служби, вирішення якого на розгляд апеляційного господарського суду не ставилось.

Отже, враховуючи, що відповідач у наданий державним виконавцем строк судове рішення у справі самостійно не виконав, у звязку з чим державною виконавчою службою вчинені заходи примусового виконання рішення, які полягали у винесенні постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про арешт коштів боржника, державний виконавець підставно прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у порядку ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення скарги відповідача на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали у даній справі дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 у справі підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на вказану ухвалу підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 року у справі № 904/5653/13 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 року у справі № 904/5653/13 скасувати.

В задоволенні скарги Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 15-а, ідентифікаційний код 00191017) на користь Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (отримувач - Міністерство юстиції України (особа, яка сплатила судовий збір), 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 04.04.2016 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко