Рішення № 56909419, 29.03.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

29 березня 2016 року справа №927/119/16

за позовом: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Укрнафта,

пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053,

в особі: Нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз Публічного

акціонерного товариства „Укрнафта,

вул. Вокзальна, 1, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500,

про стягнення 80684,17 грн. збитків.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- державний інспектор, довіреність №11-08/2955 від 24.11.2014, ОСОБА_2 головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №11-08/521 від 01.03.2016,

від відповідача: ОСОБА_3 провідний юрисконсульт, довіреність №10-754/д від 20.11.2015, ОСОБА_4 начальник юридичного відділу, довіреність №10-753/д від 20.11.2015.

Рішення прийнято після оголошених 01.03.2016 та 15.03.2016 перерв в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.03.2016 проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

С У Т Ь С П О Р У:

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області подано позов до Публічного акціонерного товариства „Укрнафта в особі Нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз Публічного акціонерного товариства „Укрнафта про стягнення 80684,17 грн. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок самовільного водокористування.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги і просять їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, порушуючи вимоги ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, протягом періоду з 07.07.2015 по 07.08.2015 здійснював спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 80684,17 грн., які відповідно до ст. ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища має відшкодувати.

Представники відповідача заперечують проти позовних вимог і просять у позові відмовити, посилаючись на наступне. Відповідачем здійснювалось спеціальне водокористування на підставі дозволів від 23.05.2011 №3998 А/Чрн., №3999 А/Чрн, №4000 А/Чрн, виданих Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, дія яких закінчувалась 06.07.2015. 04.06.2015 відповідач звернувся у Дозвільний центр із заявою та повним пакетом документів для отримання нових дозволів на спеціальне водокористування. Департамент екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації в Чернігівській області двічі безпідставно відмовляв у видачі дозволів і лише після третього звернення підприємства, а саме 07 серпня 2015 року їх видав. Відповідач вважає, що він вжив всіх необхідних заходів для своєчасного отримання дозволів на спецводокористування і мав право на здійснення господарської діяльності. Крім того відповідач зазначає, що перевіркою не було встановлено фактів забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів в звязку із здійсненням спецводокористування в період відсутності дозволів з 07.07.2015 по 07.08.2015, а тому відсутні такі правові підстави відповідальності як вина та шкода. Також відповідач вказує на те, що позивач необґрунтовано посилається на ст.111 Водного кодексу України, оскільки збір на спеціальне водокористування був сплачений відповідачем в повному обсязі, а наявність інших збитків не встановлена.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши учасників процесу, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення на проведення планової перевірки №334 старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за участю начальника НГВУ „Чернігівнафтогаз ПАТ „Укрнафта ОСОБА_9, заступника начальника управління з охорони праці та екологічної безпеки НГВУ „Чернігвнафтогаз ПАТ „Укрнафта ОСОБА_10, начальника відділу екологічної та радіаційної безпеки НГВУ „Чернігівнафтогаз ПАТ „Укрнафта ОСОБА_11, в період з 22.09.2015 по 25.09.2015 проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз ПАТ „Укрнафта, про що складено акт №120/05.

Перевіркою встановлено, що за період з 07.07.2015 по 07.08.2015 підприємством здійснювався забір води з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування. У відповідності до показів журналів обліку води за зазначений період підприємством самовільно забрано 1849 куб. м води, в тому числі:

1390 куб. м із артезіанських свердловин розташованих на території Краслянської сільської ради Прилуцького району; 36 куб. м із артезіанських свердловин розташованих на території Валківської сільської ради Прилуцького району; 24 куб. м із артезіанських свердловин розташованих на території Обичівської сільської ради Прилуцького району; 37 куб. м із артезіанських свердловин розташованих на території Сухополовянської сільської ради Прилуцького району; 291 куб. м із артезіанських свердловин розташованих на території Сільченківської сільської ради Талалаївського району; 71 куб. м із артезіанських свердловин розташованих на території Варвинської сільської ради Варвинського району; зазначене є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України.

В даному акті зроблений запис про те, що субєкт господарювання з п. 2 акту перевірки не погоджується в звязку з неправомірністю його висновків і надав відповідні заперечення.

В своїх запереченнях на акт відповідач зазначає, що зважаючи на порушення Департаментом екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації в Чернігівській області вимог абз. 8 п. 5 ст. 4-1 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності та те, що НГВУ „Чернігівнафтогаз вжило всіх необхідних заходів та дій для своєчасного отримання дозволів на спецводокористування, управління не може погодитися з висновками інспекторів Державної екологічної інспекції у Чернігівській області стосовно нібито виявленого порушення вимог законодавства, що відображено в п. 2 констатуючої частини уніфікованого акту перевірки №120/05 та вимагає виключити дане нібито порушення з акту перевірки.

На підставі перевірки, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_1 та ОСОБА_8 винесено припис №120/05 від 25.09.2015, яким зобовязано відповідача, зокрема надати до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області довідку про обєми забраної води з артезіанських свердловин за період з 07.07.2015 по 07.08.2015. Припис до виконання прийняв начальник НГВУ „Чернігівнафтогаз ОСОБА_9 25.09.2015.

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_12 09.11.2015 виконано розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування Нафтогазовидобувним управлінням „Чернігівнафтогаз Публічного акціонерного товариства „Укрнафта м. Прилуки Чернігівської області за період з 07.07.2015 по 07.08.2015.

Розрахунок здійснено на підставі:

- „ОСОБА_9 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 зі змінами внесеними наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №220 від 30.06.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2011 за №881/19619;

- акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Нафтогазовидобувним управлінням „Чернігівнафтогаз Публічного акціонерного товариства „Укрнафта №120/05 від 22-25.09.2015;

- довідки №21-13/3089 від 13.10.2015 Нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз Публічного акціонерного товариства „Укрнафта про кількість забраних підземних вод за період з 07.07.2015 по 07.08.2015;

- Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010.

Розраховуючи розмір шкоди, позивач виходив з того, що згідно діючої ОСОБА_9 розмір збитків (Зсб.) визначається згідно п. 9.1 (Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) по формулі 23: Зсб. = 100 * W * Тар, де:

W обєм води, що використана самовільно без дозвільних документів, мі;

Тар розмір, грн./100 мі, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої Податковим кодексом України на дату виявлення порушення.

У розрахунку позивач зазначає, що згідно ст. 255.5 Податкового кодексу України ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод у Прилуцькому районі Чернігівської області складає Тар = 41,80 грн./100 куб. м; у Талалаївському районі Чернігівської області складає Тар = 53,47 грн./100 куб м; у Варвинському районі Чернігівської області складає Тар = 41,80 грн./100 куб м; обєм води, що використана самовільно без дозвільних документів: W = 1849 куб м; загальна сума збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, становить 80684,17 грн.

Претензія №11-03/2321 від 16.11.2015, направлена позивачем на адресу відповідача з вимогою відшкодувати 80684,17 грн. завданих збитків в добровільному порядку, залишена останнім без реагування, в звязку з чим Державна екологічна інспекція у Чернігівській області звернулась з позовом про стягнення суми збитків.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Субєктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища та іншими актами законодавства.

Відповідно до положень ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України (надалі - ВК України) водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 9 ст. 44, ст. 49 ВК України водокористувачі зобовязані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності спеціального дозволу.

Згідно зі ст. 50 ВК України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

За пунктом 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002, дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни. Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.

Закінчення строку спеціального водокористування визначено п.2 ч.1 ст.55 ВК України є однією з підстав для припинення права спеціального водокористування. У цьому випадку припинення права спеціального водокористування здійснюється згідно з п.2 ч. 1 ст. 56 ВК України за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 110, ч.1 ст.111 ВК України, які кореспондуються зі ст.ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, зокрема, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) врегульований Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за №389.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов'язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

З аналізу наведених вище правових норм, що регулюють порядок спеціального водокористування, вбачається, що закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк такого водокористування у встановленому законом порядку. Водночас дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування без його продовження, хоч і за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням.

Судом встановлено, що відповідачем здійснювалось спеціальне водокористування на підставі дозволів від 23.05.2011 №3998 А/Чрн., №3999 А/Чрн, №4000 А/Чрн, виданих Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, дія яких закінчувалась 06.07.2015. 04.06.2015 відповідач звернувся у Дозвільний центр із заявою та пакетом документів для отримання нових дозволів на спеціальне водокористування. Листом від 02.07.2015 №03-04/697, який надійшов на адресу відповідача 08.07.2015, Департамент екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації в Чернігівській області (далі Департамент) відмовив у видачі дозволів в звязку з недоліками у клопотанні, виявленими Державною службою геології та надр України. Відповідач повторно 14.07.2015 за №3331/1-3333/1 подав заяву та пакет документів в дозвільний центр для отримання дозволів на спецводокористування. Департамент листом №03-04/889 від 20.07.2015 повідомив відповідача про відмову у видачі дозволів на спеціальне водокористування в звязку з відсутністю позитивних висновків від Державної служби геології та надр України. Відповідач втретє звернувся у дозвільний центр із заявою та пакетом документів для отримання дозволів на спеціальне водокористування, які були видані лише 07 серпня 2015 року.

З матеріалів справи суд встановив, що відповідач 04.06.2015 звернувся у Дозвільний центр із заявою та пакетом документів для отримання дозволів на спеціальне водокористування; 06.07.2015 сплив строк дії попередніх дозволів на спеціальне водокористування; з 07.07.2015 по 07.08.2015 відповідач здійснював самовільне водокористування і лише 07.08.2015 відповідні дозволи отримано.

Посилання відповідача на те, що він своєчасно звернувся до відповідного органу для отримання дозволів з наданням повного пакету документів, а Департамент екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації в Чернігівській області двічі безпідставно відмовляв у видачі дозволів і лише після третього звернення підприємства, а саме 07 серпня 2015 року їх видав, що свідчить про відсутність вини відповідача, не приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вина заподіювача шкоди є умовою відповідальності за правопорушення. При цьому необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст. 34 ГПК України, які б свідчили про відсутність вини відповідача у вчиненні вказаного правопорушення та безпідставності відмов державного органу у видачі дозволів на спеціальне водокористування.

Також заперечення відповідача зводяться до того, що перевіркою не було встановлено фактів забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів в звязку із здійсненням спецводокористування в період відсутності дозволів з 07.07.2015 по 07.08.2015 з боку НГВУ „Чернігівнафтогаз, а тому відсутні такі правові підстави відповідальності як вина та шкода.

Суд не приймає до уваги такі заперечення відповідача, оскільки у постанові від 03.09.2013 у справі № N 13/333-38/463-2012 (3-26гс13) Верховний Суд України вирішуючи, чи є обов'язковою передумовою для застосування ОСОБА_9 наявність факту забруднення підземних вод у випадку самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, дійшов висновку, що чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

Також відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що за спірний період ( ІІІ кв. 2015 року) ним на підставі Податкового кодексу України повністю сплачений збір як рентна плата за спеціальне використання води саме як штрафна санкція за незаконне використання води, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність збитків.

Пунктом 9.1.6 ст. 9 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних податків та зборів відноситься рентна плата, яка складається, зокрема з рентної плати за спеціальне використання води (п. 251.1.4. ст. 251 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 255.11.15 ст. 255 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2015, за відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання; пунктом 255.11.13 ст. 255 цього кодексу передбачено, що у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води рентна плата обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

Відповідно до ст. 30 ВК України збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 111 ВК України відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Відповідно до ст. 47 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища заявлені до відшкодування кошти у зв'язку із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу, підлягають зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, який утворюється у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди, про що зазначається у резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи, що нормою ст. 9, ст. 251 Податкового кодексу України визначено рентну плату за спеціальне використання води, саме як загальнодержавний податок у підвищеному розмірі, а нормами Водного кодексу України та Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища встановлена цивільно-правова відповідальність у вигляді обов'язку винних у порушенні природоохоронного законодавства відшкодувати завдану шкоду, а також, що за приписами ст. 111 ВК України сплата збору не звільняє від необхідності відшкодування збитків, суд приходить до висновку, що сплата відповідачем рентної плати за спеціальне використання води без відповідного дозволу, не звільняє його від відшкодування шкоди, завданій державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Отже відповідач помилково ототожнює рентну плату за спеціальне використання води зі збитками, завданими порушенням природоохоронного законодавства.

Незважаючи на те, що вищенаведені заперечення відповідача, викладені у відзивах на позов та у судових засіданнях, не приймаються до уваги, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регулюється Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р. зареєстрованим в Мінюсті України 14.08.2009р. за № 767/16783 (надалі ОСОБА_9).

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума збитків у розмірі 80684,17грн., заподіяних відповідачем державі внаслідок самовільного водокористування, розрахована інспекцію за період з 07.07.2015 по 07.08.2015 за формулою 23 пункту 9.1 розділу ІХ ОСОБА_9 в редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 220 від 30.06.2011р., зареєстрованого в Мінюсті України 15.07.2011 за №881/19619, що набув чинності 08.08.2011. Розрахунок складений 09.11.2015.

Так, відповідно до пункту 9.1 ОСОБА_9 у редакції, чинній на день складення розрахунку, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою 23:

З сам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м 3;

Тар - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника „Інші водні об'єкти, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Як вбачається з розрахунку розміру відшкодування збитків, складеного позивачем 09.11.2015, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області застосовано показник Тар - розмір, грн/100 м 3, не аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, а аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання підземних вод, встановленої статтею 255.5 Податкового кодексу України, про що зазначено в самому розрахунку.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 13.10.2015 р. N 367 „Про внесення змін до ОСОБА_9 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 листопада 2015 р. за N 1369/27814, який набрав чинності 27.11.2015, пункт 9.1 викладено в новій редакції.

Так, починаючи тільки з 27.11.2015 показник Тар визначається як розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Таким чином, порушуючи норми права, позивач, здійснюючи 09.11.2015 розрахунок розміру збитків, застосував пункт 9.1 ОСОБА_9 у редакції, яка набула чинності тільки 27.11.2015.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області при визначенні 09.11.2015 розміру збитків, заподіяних за період з 07.07.2015 по 07.08.2015, неправомірно застосовано пункт 9.1 розділу ІХ ОСОБА_9 в редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 13 жовтня 2015 року N 367, який набрав чинності тільки з 27.11.2015, а не в редакції наказу № 220 від 30.06.2011, чинного на час складення розрахунку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 04.04.2016.

Суддя Ж.В. Блохіна