Ухвала суду № 56909042, 29.03.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

29 березня 2016 року Справа № 5/5/10

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі Куліненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

кредитори:

1) Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (54001, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; адреса для листування: 54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94),

2) Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1/1),

3) Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв (54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 41, к. 23а),

4) Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 55-е),

5) Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 93),

6) Ленінський районний центр зайнятості (54034, м. Миколаїв, вул. Шкільна, 2-а),

7) Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18),

8) Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 161),

банкрут: Державне підприємство житлово-експлуатаційна дільниця "Будівельник" (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 22, ідентифікаційний код 05387848),

ліквідатор: арбітражний керуючий Костін Сергій Олексійович (свідоцтво № 54 від 08.02.2013, 54001, АДРЕСА_1),

Прокуратура Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28),

Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. 8-березня, 107),

Українська кооперативно-державна корпорація по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд" (01042, м. Київ, Дніпровський район, вул. Патриса Лумумби, 4/6),

про банкрутство,

за участю представників учасників процесу:

від ПАТ "Миколаївобленерго": Пронь Д.С. - довіреність № 01/53-470 від 19.03.2015,

від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва: не з'явився,

від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв: Сало П.І. - доручення № 1 від 05.01.2015,

від УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва: не з'явився,

від Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: Єніна Л.В. - довіреність № 07-08-7 від 04.01.2016,

від Ленінського РЦЗ: не з'явився,

від ПАТ "Миколаївська ТЕЦ": не з'явився,

від Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал": не з'явився,

ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий Костін С.О.,

від прокуратури: Левкович А.Є. - посвідчення № 031632 від 26.01.2015,

від ГТУЮ у Миколаївській області: Кремізіон Н.М. - довіреність № 07/33 від 18.05.2015,

від Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд": не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2016 розгляд справи відкладено на 29 березня 2016 року о 10 год. 30 хв.; призначено до розгляду в судовому засіданні клопотання ліквідатора банкрута за вих. № 02-03/72 від 22.02.2016; зобов'язано ліквідатора банкрута надати суду:

- відомості щодо проведення ліквідаційної процедури з підтверджуючими документами;

- на підтвердження підставності звернення до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням за вих. № 02-03/72 від 22.02.2016, належні докази звернення до виконавчих органів Миколаївської міської ради та Адміністрації Заводського району щодо виконання дій, що витікають з рішення № 5/15 від 21.04.2011;

- законодавчо обґрунтовані (з урахуванням повноважень господарського суду, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та інших нормативно-правових актів) письмові пояснення щодо вимог заявленого клопотання за вих. № 02-03/72 від 22.02.2016.

Явку ліквідатора банкрута визнано обов'язковою.

На виконання вимог суду, ліквідатором банкрута Костіним Сергієм Олексійовичем (далі - Костін С.О.) було подано до суду відомості щодо проведення ліквідаційної процедури за вих. № 02-03/122 від 23.03.2016 з підтверджуючими доказами (Т. 9, а. с. 147-151), а також письмові пояснення за вих. № 02-03/125 від 25.03.2016 щодо заявленого ним клопотання за вих. № 02-03/72 від 22.02.2016 разом з відповідними доказами (Т. 9, а. с. 152-167).

Усі учасники провадження у даній справі належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

29.03.2016 ліквідатор банкрута з'явився у судове засідання, звітував про вжиті ним заходи в ході проведення ліквідаційної процедури, підтримав своє клопотання за вих. № 02-03/72 від 22.02.2016 про зобов'язання виконавчих органів Миколаївської міської ради та Адміністрації Заводського району виконати дії, що витікають з рішення № 5/15 від 21.04.2011 Про затвердження Положення про порядок розгляду питань, пов'язаних із самочинним будівництвом та поверненням самовільно зайнятих земельних ділянок стосовно земельної ділянки для обслуговування будови бойлерної, розташованої по вул. Дзержинського, 107-б, та просив суд його задовольнити.

Присутні у судовому засіданні учасники процесу не заперечували проти названого клопотання.

Інші учасники в справі про банкрутство у засідання не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, і таким чином не скористалися наданими їм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) процесуальними правами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників у справі про банкрутство, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута за вих. № 02-03/72 від 22.02.2016, враховуючи таке.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2014 Державне підприємство житлово-експлуатаційну дільницю (ДП ЖЕД) "Будівельник" визнано банкрутом у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011) (далі - Закон про банкрутство), відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Костіна С.О.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 4 ст. 40 Закону про банкрутство у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 2 названої статті встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює ряд повноважень, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

У відповідності до Розділу V ГПК України в господарському процесі сторонами подаються господарському суду відповідні докази, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Клопотанням за вих. № 02-03/72 від 22.02.2016 ліквідатор ДП ЖЕД "Будівельник" - арбітражний керуючий Костін С.О. просить суд зобов'язати виконавчі органи Миколаївської міської ради та Адміністрацію Заводського району виконати дії, що витікають з рішення № 5/15 від 21.04.2011 Про затвердження Положення про порядок розгляду питань, пов'язаних із самочинним будівництвом та поверненням самовільно зайнятих земельних ділянок стосовно земельної ділянки для обслуговування будови бойлерної, розташованої по вул. Дзержинського, 107-б, посилаючись на те, що від повернення землі у власність територіальної громади міста Миколаєва залежить подальший хід ліквідаційної процедури.

При вирішенні даного клопотання, судом враховане наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів особи. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суду не подано доказів оформлення банкрутом в порядку, встановленому законодавством, земельної ділянки для обслуговування будови бойлерної, розташованої по вул. Дзержинського, 107-б.

Крім того, в поданому до суду листі № 17-3843 від 07.07.2015 на звернення ліквідатора ДП ЖЕД "Будівельник", Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради лише погодило оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку орієнтованою площею 450,0 кв.м. для обслуговування будівлі бойлерної, розташованої по вул. Дзержинського, 107-б.

Ліквідатор ДП ЖЕД "Будівельник" Костін С.О. в своєму клопотанні просить суд зобов'язати виконавчі органи Миколаївської міської ради та Адміністрацію Заводського району виконати дії, що витікають з рішення № 5/15 від 21.04.2011.

Судом встановлено, що 21 квітня 2011 року Миколаївською міською радою було прийнято рішення № 5/15 "Про затвердження Положення про порядок розгляду питань, пов'язаних із самочинним будівництвом та поверненням самовільно зайнятих земельних ділянок (П. 1.3 ІНШ. РЕД. № 6/44 ВІД 09.06.11) з метою забезпечення інтересів територіальної громади міста, створення умов для дотримання забудовниками законодавства у сфері містобудування, затвердженої містобудівної документації при забудові територій м. Миколаєва, запобігання самовільному зайняттю земельних ділянок і самочинній забудові в місті та запровадження ефективної системи заходів боротьби з таким будівництвом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; до можливих підстав виникнення цивільних прав та обов'язків віднесено також безпосередньо акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За приписами статей 13 та 14 ЦК України позивач реалізує своє цивільне право, тобто, право, яке виникло на підставі рішення органу місцевого самоврядування, та якому кореспондує відповідний обов'язок відповідача, зумовлений рішенням органу місцевого самоврядування; позивач є управненим вимагати виконання відповідачем свого обов'язку, звернувшись до суду з відповідною матеріально-правовою вимогою (предметом позову), з огляду на визначені законодавством способи захисту порушеного права.

Розглядаючи справу, господарський суд повинен встановити зміст порушеного права позивача, яке має бути поновлено, та відповідний обов'язок відповідача, виклавши у резолютивній частині рішення конкретні дії, які має вчинити відповідач; резолютивна частина рішення не може мати альтернативного характеру.

Вимога про виконання відповідачем положень законодавства (до чого фактично зводиться предмет позову) не може підміняти собою конкретний предмет позову, самостійне визначення позивачем якого є реалізацією принципів змагальності та диспозитивності сторін у судовому процесі.

Натомість контроль за належним виконанням відповідачем самого рішення (а не цивільного обов'язку, що виник на його підставі) стосується правовідносин відповідача з компетентним органом.

Згідно з п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, заявлена ліквідатором банкрута в клопотанні вимога за своєю суттю являється позовною вимогою, а отже підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута з огляду на обсяг повноважень господарського суду в ліквідаційній процедурі, визначений ст. 40 Закону про банкрутство.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора банкрута, приймаючи до уваги незавершеність ліквідаційної процедури, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 40, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Костіна Сергія Олексійовича за вих. № 02-03/72 від 22.02.2016 відмовити.

2. Розгляд справи відкласти на 26 квітня 2016 року об 11 год. 30 хв.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою:

м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, 9 поверх.

3. Зобов'язати ліквідатора банкрута надати суду відомості щодо проведення ліквідаційної процедури з підтверджуючими документами.

Явку ліквідатора банкрута визнати обов'язковою.

Суддя В.С. Адаховська