Рішення № 56908822, 01.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2016р. Справа№ 914/1894/15

за позовом: ОСОБА_1 АГРОЕКСІМ, м.Белград, Республіка Сербія

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар, м.Городок Львівської області

про стягнення 724670,00 євро та 1407092,77грн.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Кітаєва С.Б.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю (в режимі відеоконференеції)

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено фірмою АГРОЕКСІМ, м.Белград, Республіка Сербія до Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар, м.Городок Львівської області про стягнення 789579,27 євро, з яких 724670,00 євро основного боргу, 25124,89 євро 3 % річних, 39784,38 євро пені (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 09.06.2015р. становить 18598182,82грн.).

Ухвалою суду від 15.06.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2015р. Ухвалою суду від 30.06.2015р. розгляд справи відкладено на 09.07.2015р. за клопотанням відповідача. Ухвалою суду від 09.07.2015р. відмовлено у задоволенні клопотання про витребування у позивача оригіналів СМR, розгляд справи відкладено на 05.08.2015р. для надання можливості відповідачу виконати вимоги попередніх ухвал суду. В судовому засіданні 05.08.2015р. оголошено перерву до 10.08.2015р. для надання сторонам можливості подати додаткові пояснення. Ухвалою суду від 10.08.2015р. в задоволенні заяви фірми АГРОЕКСІМ про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/2369/15.

Ухвалою суду від 10.12.2015р. за клопотанням позивача провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.12.2015р. Ухвалою суду від 18.12.2015р. клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Ухвалою суду від 23.12.2015р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Ділай У.І.. ОСОБА_4

Ухвалою суду від 25.12.2015р. вказаною колегією суддів прийнято справу до провадження та призначити до розгляду в судовому засіданні 27.01.16р. в режимі відеоконференції.

У звязку із перебуванням у відпустці судді Мазовіти А.Б., що унеможливила його участь в судовому процесі, 26.01.2016р. проведено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого у склад колегії увійшла суддя Сухович Ю.О.

Ухвалою суду від 27.01.2016р. розгляд справи відкладено на 17.02.2016 року, клопотання позивача про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції судом задоволено. Ухвалою суду від 17.02.2016р. в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження відмовлено та розгляд справи відкладено на 26.02.2016р. в режимі відеоконференції.

У звязку з перебуванням у відпустці судді Сухович Ю.О., що унеможливила її участь в судовому процесі, проведено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого у склад колегії увійшла суддя Кітаєва С.Б. Ухвалою суду від 26.02.2016р. справу прийнято до провадження у новому складі суду та призначено до розгляду на 18.03.2016р. в режимі відеоконференції. В судовому засіданні 18.03.2016р. судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог: стягнення з відповідача 724670,00 євро основного боргу, 469989,61грн. 3% річних та 937103,16грн. пені, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу, та оголошено перерву до 01.04.2016р.

Представникам сторін розяснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

До початку судового засідання ТзОВ «Яблуневий дар» подано клопотання (вх.№1882/16 від 01.04.2016р.) про зупинення провадження по справі, яке підтримано представником в судовому засіданні 01.04.2016р. із зазначених у ньому підстав.

Представник позивача в судове засідання 01.04.2016р. в режимі відеоконференції зявився, проти задоволення вказаного клопотання усно заперечив зважаючи на його безпідставність.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення повязаної справи №914/2313/15 за позовом ТзОВ „ТБ САД до ТзОВ „Яблуневий дар, за участю третьої особи фірми „Агроексім про стягнення коштів, яка розглядається господарський судом Львівської області та набрання рішенням у такій справі законної сили, суд зазначає таке.

Клопотання заявник обґрунтовує тими обставинами, що у ТзОВ Яблуневий дар наявні претензії до позивача щодо якості товару. Так, про неякісний товар йому стало відомо від третьої особи ТзОВ ТБ САД, за позовом якого господарський суд Львівської області розглядає справу №914/2313/15. На даний час у справі №914/2313/15 призначено судову експертизу, яка має встановити належність/неналежність якості саджанців, а саме саджанців вишні, що поставлялись за договором №21/10-13 від 18.02.2014 року. Відтак, на думку відповідача, якщо у вказаній справі буде встановлено, що частина саджанців, які поставлялись за договором №21/10-13, були неякісними, то даний факт матиме преюдиціальне значення та не потребуватиме доказування. А якщо суд вирішить справу про стягнення коштів у справі № 914/1894/15, то фактично стягне кошти за товар неналежної якості та позбавить відповідача можливості подати докази, які вплинуть на розгляд справи, оскільки проведення експертизи щодо належної якості саджанців у межах даної справи є не можливим з тих підстав, що товариство не є власником саджанців і надати їх для експертизи не може, як і подати обґрунтований відзив у даній справі. Крім того, відповідачем зазначено, що в аналогічній справі №914/1896/15 між тими ж сторонами, в якій позивач намагається стягнути кошти з відповідача, Львівським апеляційним господарським судом провадження у справі зупинено до вирішення повязаної справи №914/2313/15.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як зазначено в п.3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, ст. 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У поданому клопотанні про зупинення провадження у справі відповідач не наводить обґрунтованих та достовірних підстав про те, яким чином винесення рішення у справі №914/2313/15 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу №01/04/2013 від 01.04.2013 року може вплинути на вирішення по суті справи №914/1894/15 про стягнення заборгованості за поставлені саджанці вишні та яблука згідно з контрактом №18/02-14 від 18.02.2014 року. Дослідження належного/неналежного здійснення поставки саджанців, заявлення/незаявлення покупцем рекламацій щодо наявності недоліків за якістю чи кількістю товару, здійснення/нездійснення оплати отриманого товару покупцем входять в межі даного позову та є можливим при вирішення даної справи, а відтак, не потребують встановлення тих чи інших фактів у інших справах.

Враховуючи зазначені вище положення та предмет спору у даній справі, справа №914/2313/15 не є такою, що унеможливлює розгляд даної справи, надання оцінки зібраним у даній справі доказам в межах позовних вимог і предмета позову, зясування та дослідження усіх обставин спору в межах даної справи. Заявником не доведено обєктивної неможливості розгляду справи за позовом ОСОБА_1 Агроексім до Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар про стягнення коштів.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Суд також звертає увагу, що відповідач не позбавлений права подати заяву про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому розділом ХІІІ ГПК України, у випадку встановлення у справі №914/2313/15 обставин, що не відомі та не встановлені на час розгляду даної справи.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2016р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог та додатково поданих поясненнях. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.04.2016р. проти позову заперечив з мотивів, наведених у раніше поданому відзиві та поясненнях. Також подав заперечення (вх.№14141/16 від 01.04.2016р.) на розрахунок заборгованості. У задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні 01.04.2016р. позивач погодився із запереченнями відповідача про те, що при проведенні обчислення ціни позову шляхом додавання сум основного боргу, пені та 3% річних, допущено арифметичну помилку, відтак загальна сума заборгованості, беручи до уваги гривневий еквівалент суми основного боргу, складає не 19201037,16грн., а 18476367,07грн.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

21.10.2013 року між ОСОБА_1 Агроексім (позивач по справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар (відповідач по справі, покупець за договором) укладено контракт № 21/10-13 (надалі по тексту рішення - контракт), відповідно до п. 1.1 (зі змінами у відповідності з додатковою угодою від 18.02.2014 року) якого продавець продає, а покупець купує саджанці вишні в кількості 500000,00 штук та саджанці яблуні в кількості 95900,00 штук (далі - товар). Ціна товару встановлюється в євро згідно з умовами поставки в розмірі 1,2 євро за 1 саджанець вишні та 1,3 євро за 1 саджанець яблуні (п. 2.2). Загальна вартість товару становить 724670,00 євро (п. 2.3 зі змінами у відповідності з додатковою угодою від 18.02.2014 року). Товар постачається продавцем на умовах СРТ: Україна, Львівська область, м. Городок відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 (п. 3.2 контракту).

Відповідно до п. 6.1 контракту, кількісне та якісне приймання товару "покупцем" та здача його "продавцем здійснюється в кінцевому пункті призначення - Україна, Львівська область, м. Городок під час розвантаження автомашин на підставі товаросупровідних документів. Товар проходить обов'язковий догляд карантинної служби країни призначення. Приймання товару по кількості проводиться відповідно до даних, вказаних в товаросупровідних документах. Приймання товару за якістю здійснюється відповідно до сертифікату якості і технічних умов.

Відповідно до п. 7.3 контракту (зі змінами у відповідності з додатковою угодою від 18.02.2014 року), покупець здійснює оплату загальної вартості цього контракту на суму 724670,00 євро на підставі інвойсів (рахунків), дубліката CMR, сертифіката походження, специфікації завантаження не пізніше ніж 30 червня 2014 року.

Провадження у даній справі зупинялося за клопотанням відповідача до вирішення спору про визнання недійсним контракту №21/10-13 від 21.10.2013 року. Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2015 року, залишеним без змін Львівським апеляційним господарським судом 25.11.2015 року, відмовлено у задоволенні вказаного позову.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме інвойсами від 28.10.2013 року на суму 55 400 євро (№166-01/13), 50 600 євро (№166-02/13), від 04.11.2013 року на суму 53 000 євро (№166-03/13), 59 600 євро (№166-04/13), від 05.11.2013 року на суму 56 120 євро (№166-05/13), від 07.11.2013 року на суму 72 200 євро (№166-06/13), від 08.11.2013 року на суму 43 280 євро (№166-07/13), від 15.11.2013 року на суму 45 800 євро (№166-08/13), від 21.11.2013 року на суму 40 520 євро (№166-09/13), на суму 48 140 євро (№166-10/13), від 26.11.2013 року на суму 44 190 євро (№166-11/13), від 27.11.2013 року на суму 45 560 євро (№166-12/13), від 27.03.2014 року на суму 55 900 євро (№166-01/14), від 27.03.2014 року на суму 54 360 євро (№166-02/14) та товарно-транспортними накладними CMR № 02036738, № 02024733, № 02024542, № 02024487, № 0570980, № 02036731, № 02028017, № 02028188, № 02036733, № 068581, № 02036868, № 02036859, № 189343, № 189393, позивач у період з 28.10.2013 року по 27.03.2014 року здійснив поставку саджанців вишні та яблука на загальну суму 724 670 євро.

Товар був відвантажений перевізникам UNITRAG D.O.O., PRESSING Sped, Joint-stok company Dizhytek-Servis, про що свідчать відтиски їх штампів у п. 23 товарно-транспортних накладних CMR. Як вказано у п. 5 товарно-транспортних накладних CMR, до накладних долучені такі документи як інвойси, специфікації, сертифікати якості, сертифікати форми А, фітосанітарні сертифікати.

Товар пройшов державний санітарно-епідеміологічний контроль, екологічний та радіологічний контроль, про що свідчать відтиски відповідних печаток державних органів на міжнародних товарно-транспортних накладних.

Докази здійснення покупцем оплати отриманого товару у матеріали справи сторонами не подано.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 789579,27 євро заборгованості за договором поставки саджанців вишні та яблука (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 09.06.2015р. становить 18598182,82 грн.), оскільки станом на дату оплати товару, обумовлену контрактом, прийнятий товар відповідачем оплачений не був. Оскільки мало місце прострочення виконання грошового зобовязання, то позивачем також заявлено до стягнення 25124,89 євро 3 % річних та 39784,38 євро пені.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у відзиві зазначив, що саджанці, отримані від позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» були реалізовані підприємству ТзОВ «ТБ «САД» відповідно до договору №01/04/2013 від 01.04.2013 року. У квітні 2015 року ТзОВ «ТБ САД» повідомило відповідача про поставку неякісних саджанців вишні сорту НОТКА. Претензією від 15.06.2015 року відповідач повідомив позивача про поставлений частково неякісний товар і вимагав зменшити ціну договору. Також відповідач заперечив проти нарахування штрафних санкцій, оскільки поставлений товар був неякісним.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 10.1 контракту сторони визначили, що всі спори, розбіжності, що можуть виникнути при виконанні цього контракту, повинні вирішуватись сторонами по можливості дружнім шляхом, інакше вони передаються на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у м. Київ або до господарського суду за місцем реєстрації покупця за вибором позивача. Правом, що застосовується до контракту, є право України.

Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 73 Закону України Про міжнародне приватне право). На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо) (ч. 2 ст. 74 Закону України Про міжнародне приватне право).

Позивач ОСОБА_1 Агроексім резидент Республіки Сербія (реєстраційний номер 07727674), засновник юридичної особи ОСОБА_5 (відомості згідно з витягом з Реєстру субєктів економічної діяльності). Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар, місцезнаходження юридичної особи Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Львівська, 274А (відомості згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Як встановлено вище, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу саджанців вишні та яблунь.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів підвідомчі господарським судам. Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо (ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, даний спір підлягає розгляду господарським судом Львівської області.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось, у п.3.2 контракту сторони визначили, що товар постачається продавцем на умовах СРТ: Україна, Львівська область, м. Городок відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010.

Згідно з Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року, поставка на умовах CPT - Carriage Paid to перевезення оплачено до характеризується таким. Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Відповідно до п. А.1 Інкотермс продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Відповідно до наведених положень, до інвойсів та товарно-транспортних накладних CMR зі штампами продавця та перевізника, копії з перекладом яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були оглянуті судом в судовому засіданні, товар був переданий продавцем перевізникам у період з 28.10.2013 року по 27.03.2014 року на загальну суму 724 670 євро.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш відповідає його цілям (А.3 Інкотермс).

Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, у відповідності зі статтею А.3, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду (А.4 Інкотермс).

Продавцем було передано товар перевізникам, про що свідчать штампи на товарно-транспортних накладних (п. 23). Крім цього, до матеріалів справи долучено копії з перекладом замовлень про надання вантажівок для завантаження товаром з перевізником UNITRAG D.O.O. від 25.10.2013 року, 01.11.2013 року, 04.11.2013 року, 06.11.2013 року, 08.11.2013 року, 15.11.2013 року, 18.11.2013 року, 26.11.2013 року, та перевізником PRESSINGSPED від 20.11.2013 року.

Щодо обовязків покупця, то відповідно до п. 7.3 контракту покупець зобовязався здійснити оплату загальної вартості цього контракту на суму 724670,00 євро на підставі інвойсів (рахунків), дубліката CMR, сертифіката походження, специфікації завантаження не пізніше ніж 30 червня 2014 року. Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу (Б.1 Інкотермс). Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці (Б.4 Інкотермс). Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4.

Відтак, відповідно до узгодженого сторонами порядку здійснення поставки, умов контракту та Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, товар на загальну суму 724670,00 євро був переданий продавцем перевізнику, що підтверджено наявними у товарно-транспортних накладних штампами продавця та перевізника і не спростовано відповідачем. Твердження представника відповідача про відсутність на долучених до позовної заяви товарно-транспортних накладних підписів уповноваженої особи та відсутність доведеності факту поставки одержувачу є безпідставними, оскільки із наведених вище положень Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати поставка на визначених сторонами умовах вважається здійсненою в момент передачі товару перевізнику. Факт укладення договору перевезення та прийняття перевізником до перевезення визначеної договором продукції підтверджується наявними у матеріалах міжнародними товарно-транспортними накладними, відмітка вантажоодержувача у якості підтвердження факту поставки умовами договору та Правилами CPT Інкотермс не вимагається. Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 04.11.2010 року у справі № 12/430, від 21.05.2014 року у справі № 910/5245/13.

Крім цього, у відзиві представник відповідача вже не заперечує факт поставки і вказує, що отримані за контрактом № 21/10-13 саджанці, були реалізовані ним підприємству ТзОВ «ТБ «Сад».

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормою статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім зазначеного вище, до матеріалів справи долучено лист ОСОБА_6 Сербії від 22.07.2015 року та книжки МДП/TIR CARNET з електронним підтвердженням про їх закриття. Відповідно до Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року термін .."операція ..МДП" означає перевезення вантажу від митниці місця відправлення до митниці місця призначення з дотриманням процедури, так званої процедури МДП, встановленої у цій Конвенції. Книжка МДП видається в країні відправлення або в тій країні, де власник знаходиться або має постійне місцеперебування. Для складу транспортних засобів (зчеплені транспортні засоби) або для деяких контейнерів, занурених або на один транспортний засіб, або на склад транспортних засобів, видається одна книжка МДП (п. 1, 4 Загальних положень Правил користування книжкою МДП). Із долучених книжок МДП (п. 8) вбачається, що до маніфесту долучені документи: інвойси, CMR № 302036738, № 02025733, № 02024542, № 02024487, № 0570980, № 0570980, № 02028017, № 02028188, № 02036733, № 068581, № 02036868, № 02036859, № 189343, № 189393, а також сертифікати походження та фіто санітарні сертифікати. Також отримання відповідачем на підставі заяви від 28.10.2013 року карантинного дозволу на імпорт продукції (саджанців яблуні та вишні) № 75/08820 від 28.10.2013 року, завірена копія якого долучена до матеріалів справи, свідчить про здійснення покупцем дій, спрямованих на прийняття поставленого позивачем товару.

Рекламацій за якістю товару покупцем у відповідності до п. 6.1 не було заявлено ні протягом 10-денного терміну передбаченого контрактом, ані протягом іншого розумного строку. Претензію щодо якості товару, як вбачається з письмової претензії вих. № 532 від 15.06.2015 року, копію якої долучено до матеріалів справи, відповідач заявив лише у червні 2015 року, тобто після порушення провадження у даній справі, тоді як товар вважається поставленим у період жовтень 2013 року-березень 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Як визначили сторони у контракті (п. 7.3) покупець здійснює оплату загальної вартості цього контракту на суму 724 670,00 євро на підставі інвойсів (рахунків), дубліката CMR, сертифіката походження, специфікації завантаження не пізніше, ніж 30 червня 2014 року. Наявними у матеріалах справи CMR-накладними та інвойсами підтверджено відвантаження позивачем товару на загальну суму 724 670 євро.

Докази здійснення оплати отриманого товару згідно з CMR-накладними та інвойсами у відповідності до порядку, визначеного п. 7.3 контракту, у матеріалах справи відсутні. Здійснення позивачем поставки товару на умовах CPT відповідачем не спростовано. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 724 670 євро за поставлений товар є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 8.2 контракту за несвоєчасну оплату товару в термін, що обумовлений п. 7.3 контракту, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі 0,03% від суми несплати за кожен день прострочення.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Таким чином, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні. Вказаний висновок зазначений Верховним судом України у постанові від 01.04.2015 року.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з договору, відсоткова ставка пені встановлена у розмірі 0,03% від суми несплати за кожен день прострочення. Позивачем, з врахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення 937103,16грн. пені. Здійснивши відповідний перерахунок у відповідності до встановленого обмеження при нарахуванні пені подвійною обліковою ставкою, встановленою Національним банком України у відповідні періоди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані матеріалами справи, зауважень відповідача щодо порядку проведення відповідних нарахувань та заявлених до стягнення сум не подано, відтак, позовні вимоги про стягнення пені підлягають до задоволення.

Крім вимоги про стягнення пені, позивач також просив, з врахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог, за прострочення виконання грошового зобовязання стягнути з відповідача 469989,61грн. 3% річних. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 3.2, 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Верховний суд України у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14 вказав, що у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобовязання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснивши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 469989,61грн. 3% річних обґрунтовані матеріалами справи, зауважень відповідача щодо порядку проведення відповідних нарахувань та заявлених до стягнення сум не подано, відтак, підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені нормативні положення та умови контракту, суд вважає поставку товару на суму 724670 євро здійсненою позивачем належним чином, а враховуючи неспростовність факту відсутності оплати товару відповідачем, приходить до висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог у обсязі, вказаному вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на дату подання позову, за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 73 080 грн. та за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову 1 827 грн., що відповідає вимогам законодавства.

За наслідками вирішення позовної заяви та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за вирішення позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а за заяви про забезпечення позову залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар (81500, Львівська обл., Городоцький район, м.Городок, вул.Львівська, будинок 274А, код ЄДРПОУ 32475074) на користь фірми Ароексім (1104, Республіка Сербія, м.Белград, бульвар Войде Мишича, 51/33) 724670 євро основного боргу, що еквівалентно 17069274,30грн., 937103,16грн. пені, 469989,61грн. 3% річних та 73080,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 04.04.2016р.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Кітаєва С.Б.