Рішення № 56908395, 01.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2016Справа №910/4393/16

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доТовариства з обмеженої відповідальності «Кінофабрика»простягнення 94917 грн. 83 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.03.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженої відповідальності «Кінофабрика» про стягнення 94917 грн. 83 коп., з яких 53230 грн. 00 коп. основного боргу, 5042 грн. 99 коп. пені, 2843 грн. 79 коп. 3% річних та 33801 грн. 05 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 190813 від 19.08.2013 не здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 53230 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за надані позивачем послуги, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5042 грн. 99 коп. за період з 31.05.2014 по 28.11.2014. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2843 грн. 79 коп. за період з 31.05.2014 по 10.03.2016 та інфляційні втрати у розмірі 33801 грн. 05 коп. за період з червня 2014 року по січень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4393/16, розгляд справи призначено на 01.04.2016.

Представник позивача у судове засідання 01.04.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103037685120.

Представник відповідача у судове засідання 01.04.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21778114 від 15.03.2016, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром поштових відправлень та довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення у зв'язку з вибуттям адресата.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 01.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.2013 між Товариством з обмеженої відповідальності «Кінофабрика» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено Договір № 190813 (оренди спец. техніки та технічного забезпечення проекту), відповідно до умов якого замовник замовляє та зобов'язується прийняти та оплатити, а виконавець зобов'язується своїми силами надати замовнику послуги, що полягають в технічному забезпеченні із застосуванням спеціального обладнання виконавця, що необхідне замовнику в ході надання останнім послуг в процесі проекту, відповідно до умов цього договору та додатків до нього. Послуги полягають у технічному забезпеченні виробництва проекту із застосуванням спеціальної мобільної техніки виконавця. Найменування (характеристика) обладнання, що використовується виконавцем під час надання послуг на проекті погоджується сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 190813 від 19.08.2013 ціна договору включає в себе договірну плату за послуги з урахуванням податків. Замовник зобов'язується сплатити виконавцю плату за послуги, що є предметом цього договору на підставі виставлених виконавцем рахунків у розмірі плати, погодженій сторонами у додатках до цього договору. Рахунки виконавця підлягають оплаті замовником протягом періоду з 01.04.2014 по 30.05.2014, якщо інший строк оплати сторони не погодять у додатку, складеному по відношенню до відповідних послуг.

Відповідно до п. 3.3 Договору № 190813 від 19.08.2013 виконання зобов'язань виконавця за цим договором оформлюється актом приймання-передачі послуг, який складається виконавцем у двох примірниках по одному для кожної із сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 190813 від 19.08.2013 він вступає в дію з моменту укладенні та підписання сторонами цього договору та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Зміна строку дії договору може бути погоджена сторонами шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Додатком № 1 до Договору № 190813 від 19.08.2013 сторони погодили, що замовник замовляє, а виконавець зобов'язується своїми силами надати замовнику спецтранспорт для технічного забезпечення художнього фільму з умовною назвою «Поминальна молитва»; період надання спецтранспорту - з 20.08.2013 по 28.09.2013; вартість надання спецтранспорту складає 53230 грн. 00 коп.

Крім того, у Додатку № 1 до Договору № 190813 від 19.08.2013 сторони погодили найменування, ціну та загальну вартість послуг.

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав свої обов'язки за Договором № 190813 від 19.08.2013, надавши послуги у розмірі 53230 грн. 00 коп., що підтверджується складеним, підписаним сторонами та скріпленим печатками позивача та відповідача актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 02.10.2013 (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 190813 від 19.08.2013 замовник зобов'язується сплатити виконавцю плату за послуги, що є предметом цього договору на підставі виставлених виконавцем рахунків у розмірі плати, погодженій сторонами у додатках до цього договору. Рахунки виконавця підлягають оплаті замовником протягом періоду з 01.04.2014 по 30.05.2014, якщо інший строк оплати сторони не погодять у додатку, складеному по відношенню до відповідних послуг.

З огляду на те, що у Додатку № 1 до Договору № 190813 від 19.08.2013 сторони не визначили іншого строку виконання відповідачем свого обов'язку з оплати за надані позивачем послуги, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги за Договором № 190813 від 19.08.2013 у строк до 30.05.2014 (включно).

Разом з тим, суд зазначає, що умова Договору № 190813 від 19.08.2013, викладена у п. 3.1, про здійснення оплати на підставі виставленого рахунку, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо обов'язку відповідача здійснити оплату на підставі рахунку, виставленого позивачем не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Так само, виставлення рахунку позивачем не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок та не сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 53230 грн. 00 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 53230 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженої відповідальності «Кінофабрика» у розмірі 53230 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з Товариства з обмеженої відповідальності «Кінофабрика» суми основного боргу у розмірі 53230 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за надані позивачем послуги, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5042 грн. 99 коп. за період з 31.05.2014 по 28.11.2014.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.2 Договору № 190813 від 19.08.2013 за порушення строків оплати замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення в оплаті від суми боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з Товариства з обмеженої відповідальності «Кінофабрика» пені у розмірі 5042 грн. 99 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2843 грн. 79 коп. за період з 31.05.2014 по 10.03.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що при визначенні 3% річних за період з 01.01.2016 по 10.03.2016 слід враховувати кількість днів у 2016 році, що становить 366 днів.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних:

Сума боргуПеріод прострочення Сума 3% річних за період прострочення, грн.53230 грн. 00 коп.31.05.201431.12.20152537 грн. 54 коп.53230 грн. 00 коп.01.01.201610.03.2016305 грн. 42 коп.Всього:2842 грн. 96 коп.Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з Товариства з обмеженої відповідальності «Кінофабрика» 3% річних у розмірі 2843 грн. 79 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 2842 грн. 96 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 33801 грн. 05 коп. за період з червня 2014 року по січень 2016 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обгурнтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з Товариства з обмеженої відповідальності «Кінофабрика» інфляційних втрат у розмірі 33801 грн. 05 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності «Кінофабрика» (02068, м. Київ, вул. Степана Олійника, буд. 8; ідентифікаційний код: 37625880) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03055, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 53230 (п'ятдесят три тисячі двісті тридцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 5042 (п'ять тисяч сорок дві) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 2842 (дві тисячі вісімсот сорок дві) грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 33801 (тридцять три тисячі вісімсот одна) грн. 05 коп. та судовий збір у розмірі 1423 (одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 04.04.2016

Суддя І.М. Отрош