Рішення № 56908328, 22.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016Справа №910/26817/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»До Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Простягнення 4 806 583, 07 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача: Кирищук В. П. - за дов.;

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 117 304, 84 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 482 073, 68 грн. 3% річних, 2 207 204, 55 грн. індексу інфляції за Договором №910011 від 01.10.2008.

14 січня 2016 року Відповідач в судовому засіданні надав клопотання суду про направлення запиту до КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» про надання інформації щодо надходження коштів за період 11.11.2012 по 01.06.2015 по Договору №910011 від 01.10.2008.

Зазначене клопотання було задоволено судом, як таке, що відповідає ст. 22 ГПК України.

26 січня 2016 року КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» надав суду статистичну-аналітичну інформацію про сплату та зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Київенерго» згідно Договору №910011 від 01.10.2008 за опалення та підігрів холодної води від розщеплення сплат мешканців будинків, що обслуговуються КП «Індустріальне» Солом'янського району, у період з 01.11.2012 по 31.05.2015 включно.

Відповідно до наданої інформації КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» станом на червень 2015 за Договором №910011 від 01.10.2008 за підігрів води нараховано 44 964, 41 грн., сплачено - 42 951, 51 грн., за опалення нараховано 931 039, 40 грн., сплачено - 219 301, 95 грн.

Позивач через загальний відділ діловодства господарського суду подавав суду заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.01.2016 та від 22.03.2016.

Відповідно до останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.03.2016, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за спожиту теплову енергію у розмірі 2 116 789, 95 грн., 3% річних в сумі 482 073, 68 грн., інфляційну складову боргу 2 207 204, 55 грн. та витрат із сплати судового збору в сумі 72 098, 76 грн.

Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Як визначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 4 806 068, 18 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За клопотанням позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (Позивачем) та Комунальним підприємством «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (Відповідачем) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2008 № 910011(надалі - Договір).

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1 Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору від 01.09.2012 та додатку 2 до Договору розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку) за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Згідно п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору Відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до п. 3 цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Однак свої зобов'язання за зазначеним Договором Відповідач не виконує, внаслідок чого за Відповідачем виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2016 становить 2 116 789, 95 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з Договором теплову енергію.

Відповідач в своєму відзиві посилається на те, що 30.12.2015 між Позивачем, Відповідачем та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» було укладено Угоду «Про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді» №Р 35756924-12/15.

Відповідно до умов вище зазначеної Угоди, Відповідач зобов'язався сплатити суму заборгованості за спірним Договором протягом лютого 2016 - грудень 2022 щомісячними платежами згідно з додатком 1 цієї угоди до останнього робочого дня кожного місяця.

Згідно з Додаткової угодою №1 від 31.12.2015 до зазначеної Угоди сторони Угоди дійшли згоди, що умови Угоди наберуть чинності за умови визначення Київською міською радою та/або Київською міською державною адміністрацією механізму здійснення фінансування з бюджету столиці видатків для сплати заборгованості комунальних підприємств за енергоносії, за виключенням п. п. 1, 2 Угоди.

З огляду на вище зазначену додаткову угоду, Відповідач вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Проте судом встановлено наступне:

Відповідно до п. п. 1, 2 Угоди сторони визначили наявну суму заборгованості за відповідачем станом на 01.12.2015, а не порядок та строки розрахунків за Договором №910011 від 01.10.2008 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Порядок розрахунків за Договором визначений відповідно до умов Угоди в п. 3, тому, відповідно до положень Додаткової угоди №1 від 31.12.2015 до Угоди умови угоди саме щодо розрахунків за надані послуги згідно Договору наберуть чинності за умови визначення Київською міською радою та/або Київською міською державною адміністрацією механізму здійснення фінансування з бюджету столиці видатків для сплати заборгованості комунальних підприємств за енергоносії.

Однак, оскільки даний механізм фінансування Київською міською радою або Київською міською державною адміністрацією не визначено Угода не набула чинності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Договір від 01.10.2008 №910011 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, між сторонами спору виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, і домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання електроенергії відповідно до умов Договору Відповідачу, використовування електроенергії Відповідачем, а також існування заборгованості Відповідача перед Позивачем за спожиту електроенергію станом на 01.03.2016 в розмірі 2 116 789, 95 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору Відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 10 Додатку 2 до Договору відповідач повинен був сплачувати грошові кошти за спожиту теплову енергію не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів за надані послуги у розмірі 2 116 789, 95 грн. на підставі Договору і тому ця сума підлягає стягненню з Відповідача.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, тому що між сторонами укладено Угоду «Про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді» №Р 35756924-12/15, оскільки згідно з Додаткової угодою №1 від 31.12.2015 до зазначеної Угоди сторони Угоди дійшли згоди, що умови Угоди наберуть чинності за умови визначення Київською міською радою та/або Київською міською державною адміністрацією механізму здійснення фінансування з бюджету столиці видатків для сплати заборгованості комунальних підприємств за енергоносії, за виключенням п. п. 1, 2 Угоди.

Відповідно до п. п. 1, 2 Угоди сторони визначили наявну суму заборгованості за відповідачем станом на 01.12.2015, а не порядок та строки розрахунків за Договором №910011 від 01.10.2008 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Порядок розрахунків за Договором визначений відповідно до умов Угоди в п. 3, тому, відповідно до положень Додаткової угоди №1 від 31.12.2015 до Угоди умови угоди саме щодо розрахунків за надані послуги згідно Договору наберуть чинності за умови визначення Київською міською радою та/або Київською міською державною адміністрацією механізму здійснення фінансування з бюджету столиці видатків для сплати заборгованості комунальних підприємств за енергоносії.

Однак, оскільки даний механізм фінансування Київською міською радою або Київською міською державною адміністрацією не визначено Угода не набула чинності, а отже вимоги Позивача є правомірними.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку з Відповідача підлягає стягненню 482 073, 68 грн. 3% річних та 2 207 204, 55 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42; Код: 35756924) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 2 116 789 (два мільйони сто шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 95 коп. основного боргу, 482 073 (чотириста вісімдесят дві тисячі сімдесят три) грн. 68 коп. 3% річних, 2 207 204 (два мільйони двісті сім тисяч двісті чотири) грн. 55 коп. інфляційної складової боргу та 72 098 (сімдесят дві тисячі дев'яносто вісім) грн. 76 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.03.2016

Суддя І.І.Борисенко