Рішення № 56907852, 30.03.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від' "30" березня 2016 р. Справа № 906/490/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Невисевич О.М. - директор, наказ № 24-к від

01.02.14р., Невисевич М.В., дор. від 09.03.16р.

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3 - підприємець, паспорт НОМЕР_2 від 27.08.96р., ОСОБА_4, дов. № 208 від 05.05.15р.

від третьої особи - Коростишівської районної спілки споживчих товариств:

Невисевич М.В. - голова правління, протокол зборів від 15.11.13р.

від третьої особи - Коростишівської міської ради Житомирської області: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" (м.Коростишів Житомирської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м.Коростишів Житомирської області)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Коростишівська районна спілка споживчих товариств (м.Коростишів Житомирської області)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Коростишівська міська рада Житомирської області (м.Коростишів Житомирської області)

про стягнення 12694,00 грн. та зобов'язання звільнити майданчики НОМЕР_3, НОМЕР_4

та за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м.Коростишів Житомирської області)

до Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" (м.Коростишів Житомирської області)

про визнання недійсними договорів оренди № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р.

Позивач за первісним позовом звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 12694,00 грн., з яких 2308,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 231 від 31.12.13р., 5770,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 467 від 01.08.14р., а також неустойки у розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчиками НОМЕР_3, НОМЕР_4 за час прострочення в сумі 4616,00 грн.

Також позивач за первісним позовом просив зобов'язати відповідача звільнити торгівельні майданчики НОМЕР_3 та НОМЕР_4 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території ПР "Кооперативний ринок".

Згідно письмових пояснень від 04.03.16р. № 34 позивач за первісним позовом збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчиками НОМЕР_3, НОМЕР_4 за час прострочення (з 01.01.15р. по 29.02.16р.) до 32312,00 грн., решту позовних вимог залишив без змін.

Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням письмових пояснень від 04.03.16р. № 34 (т.3 а.с.27,28). Зокрема, зазначили, що підставою для звернення до суду з даним позовом є неналежне виконання відповідачем за первісним позовом умов договорів оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р. в частині сплати орендної плати, а також порушення умов даних договорів в частині повернення орендованого майна. Також зазначили, що правовою підставою для стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки у розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчиками НОМЕР_3, НОМЕР_4 за час прострочення (з 01.01.15р. по 29.02.16р.) у розмірі 32312,00 грн. є ч.2 ст.785 ЦК України.

Позивач за первісним позовом у відзиві від 30.03.16р. № 44 на зустрічний позов та його представники в судовому засіданні проти зустрічного позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні у зв'язку з безпідставністю. Зокрема, вважають, що торгівельні майданчики НОМЕР_3 та НОМЕР_4, які є предметом договорів оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р. належать позивачу за первісним позовом на праві власності і тому він як власник має право на володіння, користування та розпорядження зазначеними об'єктами права власності, у тому числі, вправі як власник, передавати в оренду іншим суб'єктам господарювання (т.3 а.с.96-102). Також зазначили про преюдиціальне значення обставин справи, встановлених судами у справах: № 906/461/15, № 906/1196/14, № 906/1030/15.

09.03.16р. від відповідача за первісним позовом надійшов зустрічний позов про визнання недійсними договорів оренди: № 321 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р., укладених між сторонами.

Ухвалою суду від 09.03.16р. зустрічний позов прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом (т.3 а.с.59,60).

Заявою від 29.03.16р. відповідач уточнив позовні вимоги зустрічного позову в частині зазначення номеру договору оренди, а саме просив визнати недійсним договір оренди № 231 від 31.12.13р., в решті свої позовні вимоги відповідач за первісним позовом залишив без змін.

Відповідач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні підтримали та просили задовольнити вимоги зустрічного позову з підстав, викладених у ньому (т.3 а.с.8-13) та письмових поясненнях від 29.03.16р. (т.3 а.с.62-64), а також з урахуванням заяви від 29.03.16р. про уточнення зустрічних позовних вимог (т.3 а.с.94,95). Зокрема, зазначили, що оспорювані договори оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р. суперечать вимогам ч.1 ст.761 ЦК України, оскільки позивач за первісним позовом не є власником предмета оренди та не має майнових прав на нього. Також, посилаючись на норми ч.1 ст.236 ЦК України, ч.3 ст.207 ГК України, вважають, що дані договори оренди є недісними з моменту вчинення, оскільки при їх укладенні права і обов'язки у сторін договору не виникли, тому правові підстави для стягнення орендної плати та неустойки відсутні.

Також відповідач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні заперечили щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування торговельними майданчиками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 за час прострочення з 01.01.15р. по 29.02.16р. з підстав, викладених у відзиві від 29.03.16р. на збільшення первісним позивачем розміру позовних вимог (т.3 а.с.86,87). Зокрема, вважають, що в даному випадку термін нарахування неустойки за неповернення орендованого майна має повністю узгоджуватися з нормою ч.6 ст.232 ГК України, як з нормою спеціального закону, що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій, таких як неустойка, штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Третя особа - Коростишівська районна спілка споживчих товариств письмового відзиву по суті спору не подала, її представник в судовому засіданні підтримав позицію первісного позивача як щодо первісного позову так і щодо зустрічного позову.

Третя особа - Коростишівська міська рада Житомирської області письмового відзиву по суті спору не подала, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час і місце засідання суду повідомлена своєчасно та належним чином.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пп.1.1 Статуту Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", воно є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна (т.1 а.с.21-29).

Згідно пп.1.2 даного Статуту, Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" є правонаступником прав та обов'язків КП "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25.11.03р., протокол № 5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".

Відповідно до пп.2.3.2 та 2.3.3 п.2.3 Статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги та надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.

31.12.13р. між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець/позивач за первісним позовом) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар/відповідач за первісним позовом) укладено договір оренди № 231 (т.1 а.с.10,11).

Згідно пп.1.1 вказаного договору, предметом договору є торгівельні майданчики НОМЕР_3 та НОМЕР_4 загальною площею 12 кв.м та 8 кв.м., місцезнаходження яких зазначені на плані розміщення торгівельних місць ринку.

Карта-схема розміщення торгових місць ринку, була розроблена у 2003 році та погоджена з місцевими органами: СЕС, Ветеринарною медициною, пожежного нагляду, архітектурно-будівельною комісією, Державтоінспекцією (т.1 а.с.133).

Торгівельні майданчики НОМЕР_3 та НОМЕР_4 обліковуються на балансі підприємства і є майном, яке передано до ПР "Кооперативний ринок" від власника - Коростишівської райспоживспілки згідно інвентаризаційного опису № 3 від 31.12.2003р. (а.с.51-58).

Відповідно до пп.1.3 договору, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.

Згідно пп.6.1 договору, договір укладено на 1 рік, і діє з 01.01.14р. по 31.12.14р. включно.

Відповідно до пп.3.1 договору, сторони погодили, що орендна плата складає 692,40 грн. та 461,60 грн. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Відповідно до пп.4.3.3 договору, відповідач за первісним позовом зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідачем за первісним позовом було подано позивачу за первісним позовом заяву про розірвання договору оренди № 231 від 31.12.13р. (т.1 а.с.14), а 17.07.14р. - заяву про намір укласти новий договір з 01.08.14р. (т.1 а.с.15).

01.08.14р. між цими ж сторонами укладено договір оренди № 467 на аналогічних з договором оренди № 231 умовах, окрім пп.6.1, згідно якого його дію обмежено з 01.08.14р. по 31.12.14р. включно (т.1 а.с.12,13).

Як вбачається з прибуткових касових ордерів, розрахунки відповідачем за первісним позовом були проведені частково, лише за вересень-грудень 2013 року, січень, березень, липень 2014 року в загальній сумі 8056,00 грн. (т.3 а.с.41-51).

Позивачем за первісним позовом було направлено відповідачу за первісним позовом було повідомлення № 316 від 19.12.14р. з попередженням щодо закінчення терміну дії договору № 467 від 01.08.14р. та сплати заборгованості з орендної плати (т.1 а.с.16), а також направлено претензію № 36 від 16.01.15р., в якій відповідача було повідомлено, що термін дії даного договору закінчився 31.12.14р. та про необхідність сплати заборгованості з орендної плати згідно договору № 231 від 31.12.13р. за травень-червень 2014р. в сумі 2308,00 грн. та згідно договору № 467 від 01.08.14р. за серпень-грудень 2014р. - 5770,00 грн. та звільнення торгівельних майданчиків НОМЕР_3, НОМЕР_4 і попереджено про нарахування йому неустойки у розмірі 1191,04 грн. згідно ч.2 ст.785 ЦК України (т.1 а.с.19).

Позивач за первісним позовом, звернувшись до суду з позовом просив стягнути з відповідача за первісним позовом 12694,00 грн., з яких 2308,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 231 від 31.12.13р. за травень, червень 2014 року, 5770,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 467 від 01.08.14р. серпень-грудень 2014 року, а також, посилаючись на ч.2 ст.785 ЦК України - неустойку у розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчиками НОМЕР_3, НОМЕР_4 за час прострочення - з 01.01.15р. по 29.02.16р. в сумі 32312,00 грн.

Також позивач за первісним позовом просив зобов'язати відповідача звільнити торгівельні майданчики НОМЕР_3 та НОМЕР_4 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території ПР "Кооперативний ринок" у зв'язку з закінченням договору оренди № 467 від 01.08.14р.

Господарський суд вважає позовні вимоги Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 с. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р.

Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Сплата наймачем орендної плати у встановлений строк є обов'язком, який випливає з положень ст.759, 762 ЦК України та умов договорів.

Порушенням зобов'язання згідно ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Неналежним виконанням, виходячи з встановлених судом обставин, є несплата відповідачем орендної плати протягом значного періоду часу, що також тягне за собою правові наслідки, передбачені ч.1 ст.782 ЦК України.

Господарським судом встановлено, що відповідач за первісним позовом не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з позивачем за первісним позовом в установлені договорами строки, за таких обставин суд вважає вимогу позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 12694,00 грн., з яких 2308,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 231 від 31.12.13р. за травень, червень 2014 року, 5770,00 грн. боргу з орендної плати згідно договору оренди № 467 від 01.08.14р. серпень-грудень 2014 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно пп.6.1 договору оренди № 467 від 01.08.14р., договір діє з 01.08.14р. по 31.12.14р. включно.

Згідно ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма узгоджена сторонами у пп.4.3.8 пп.4.3 договору оренди № 467 від 01.08.14р., згідно якого сторони погодили, що у разі припинення або розірвання договору у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Як вже зазначалося, позивач за первісним позовом у своїй претензії № 36 від 16.01.15р. повідомляв відповідача за первісним позовом про закінчення терміну дії договору оренди № 467 від 01.08.14р. (т.1 а.с.19)

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У свою чергу, закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов'язки його сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).

Оскільки відповідач за первісним позовом не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків, позивач за первісним позовом скористався своїм правом та нарахував відповідачу за первісним позовом неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення, а саме за період з 01.01.15р. по 29.02.16р. в сумі 32312,00 грн.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повернення позивачу за первісним позовом об'єкта оренди, суд вважає заявлену позивачем за первісним позовом вимогу про стягнення неустойки правомірною, обґрунтованою, такою, що відповідає нормам чинного законодавства, тому задовольняє її в повному обсязі.

Щодо вимоги про звільнення торгівельних майданчиків НОМЕР_3 та НОМЕР_4 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території ПР "Кооперативний ринок", суд вважає, що припинення відносин за договором оренди має наслідком повернення орендованої речі, або вчинення інших дій, які свідчать про повернення орендодавцю майна, переданого в оренду. Оскільки за умовами договору, який виконувався обома сторонами, було передано саме такі об'єкти, які були предметом цих договорів (торгівельні майданчики №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4), вимога звільнити ці об'єкти повинна тлумачитись як повернення переданого в користування майна. З огляду на наведені вище положення ч.1 ст.782 та ч.1 ст.785 ЦК України та умов договорів оренди, зокрема, пп.4.1.1, 4.3.8 пп.4.1 вимога про звільнення є правомірною і підлягає задоволенню.

Також господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.3.1 Статуту позивача за первісним позовом, майно підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства - райспоживспілкою - в оперативне управління, а також інших цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно інвентаризаційного опису № 3 від 31.12.03 Коростишівська райспоживспілка передала, а Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" для забезпечення діяльності підприємства прийняло торгівельні майданчики за відповідним переліком (т.1 а.с.51-58). Серед прийнятих торгівельних майданчиків значаться також майданчики під НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

Відповідно до пп.4.3.1 п.4.3 Статуту, підприємство користується майном, переданим райспоживспілкою, як внесок до статутного фонду і має право здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, торговельні місця, торговельні майданчики тощо.

Таким чином, торгівельні майданчики, які є об'єктами оренди належать позивачу за первісним позовом на праві власності і він, як власник, має право на володіння, користування та розпорядження зазначеними об'єктами права власності, зокрема вправі як власник передавати в оренду іншим суб'єктам господарювання.

Так, згідно пп.1.1 договору, предметом договору є торгівельні майданчики НОМЕР_3 та №182 площею 12 кв.м. та 8 кв.м., місцезнаходження яких зазначені на плані розміщення торгівельних місць ринку. Тобто, об'єктом оренди є саме торгівельні місця.

Крім того, встановлено, що на час розгляду справи судом, земельна ділянка перебувала у комунальній власності міста, відносини між Коростишівською міською радою та позивачем за первісним позовом щодо користування земельною ділянкою врегульовано шляхом укладання договору на оплату резервування земельної ділянки № 118 від 31.03.09р. з подальшими змінами і доповненнями до нього (т.1 а.с.99,100).

Відповідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Мінекономіки, Міністерства внутрішніх справ, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації від 26.02.02р. № 57/188/84/105 та прийнятих у відповідності з ними Правил торгівлі на ПР "Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок" територія ринку має відокремлену і відгороджену від проїжджої частини, житлового і комунального секторів ділянку землі.

Відповідно до п.13 Правил торгівлі на ринках, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринка, що затверджуються відповідно до законодавства.

З наведеного вбачається пов'язаність питання організації та здійснення господарської діяльності на ринку з набуттям у встановлений спосіб прав користування земельною ділянкою, однак це питання не пов'язане з належним використанням торгівельного місця особою, яка його займає.

Укладення договору оренди торговельного місця є обов'язковим відповідно до п.20 Правил торгівлі на ринках.

Суд зауважує, що договір оренди (найму) є різновидом договору з надання послуг. Послуги, отримання яких було метою укладення договорів оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р., орендарю надані. Відповідач отримав торгівельні місця НОМЕР_3 та НОМЕР_4 для здійснення своєї господарської діяльності, пов'язаної з торгівлею на ринку.

При цьому, порушенням прав і охоронюваних законом інтересів при оспорюванні правочину є неможливість одержання особою того, на що вона розраховувала при укладенні договору, або його виконання призведе (призводить) до звуження належного їй блага. Здійснення Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" діяльності з торгівлі на ринку без належного оформлення права користування земельною ділянкою, не є обставиною, з якою може бути пов'язане порушення прав орендаря торгівельного місця.

Надання ринком послуг і створення умов для продавців і покупців регулюються у тому числі законодавчими положеннями про публічний договір (ст.633 ЦК України), відповідно до яких ініціатором укладення такого договору є особа, яка виявляє бажання споживати такі послуги. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом з такою заявою звертався до позивача (т.1 а.с.15).

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст.33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідачем не подано достатніх доказів на спростування заявлених позивачем первісних позовних вимог.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає первісні позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладених договорів та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача за первісним позовом стягується на користь позивача за первісним позовом 2308,00 грн. боргу з орендної плати за договором оренди № 231 від 31.12.13р., 5770,00 грн. боргу з орендної плати за договором оренди № 467 від 01.08.14р. та неустойка у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у розмірі 32312,00 грн. Також відповідач за первісним позовом зобов'язується судом звільнити торгівельні майданчики НОМЕР_3 та НОМЕР_4, які розташовані на території Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" за адресою: 12501, м.Коростишів Житомирської області, вул.Шевченка 40 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території Підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок".

Сплата судового збору за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом.

Що стосується зустрічного позову, заявленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалося ФОП ОСОБА_3 просить визнати недійсними укладені з відповідачем за зустрічним позовом - договори оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р.

В обґрунтування свого зустрічного позову ФОП ОСОБА_3 послався, зокрема, на приписи ст.НОМЕР_4, ч.1 ст.761 ЦК України, ч.1 ст.137 ГК України, вважаючи, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, натомість право власності відповідача на торгівельні майданчики, що були предметом договорів оренди, не підтверджено документально, а право оперативного управління на них не зареєстроване у встановленому законом порядку, що свідчить про відсутність у відповідача права на укладення правочинів щодо цього майна.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог вказує, що земельна ділянка розташована під торгівельними майданчиками відповідача віднесена до земель запасу Коростишівської міської ради, таким чином право користування нею відповідачем не оформлене. Все вищезазначене, на думку позивача за зустрічним позовом, є підставою для визнання договорів оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р. недійсними відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України, ч.1 ст.207 ГК України.

Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти зустрічного позову, зазначив, що торгівельні майданчики були передані Кооперативному ринку Коростишівською районною спілкою споживчих товариств для забезпечення статутної діяльності його товариства; вони обліковуються на балансі товариства, а тому він як власник вказаного майна має право передавати їх в оренду іншим суб'єктам господарювання.

Також зазначив, що торгівельні майданчики не є самостійними об'єктами нерухомого майна, тому що входять до складу єдиного майнового комплексу - ПР "Кооперативний ринок", а тому не підлягають державній реєстрації.

На думку відповідача за зустрічним позовом, ФОП ОСОБА_3 невірно ототожнено поняття торговельного місця з поняттям земельної ділянки, оскільки право користування відповідача земельною ділянкою не має відношення до спірних правовідносин, які не мають у своїй основі користування земельною ділянкою, оскільки в оренду ринком було надано позивачу не земельну ділянку, а площу, відведену для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю, тобто торгівельні майданчики.

Господарський суд вважає, що зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, 31.12.13р. та 01.08.14р. між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладалися договори оренди № 231 та № 467, згідно яких орендодавцем було передано орендарю у тимчасове платне користування для провадження торговельної діяльності торгівельні майданчики № НОМЕР_3, НОМЕР_4 загальною площею 12 кв.м. та 8 кв.м., місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку (т.1 а.с.10-13).

Згідно пп.1.2 даних договорів передбачено, що об'єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності.

Відповідно до пп.1.4 договорів сторони підтвердили, що мають правоздатність і дієздатність щодо укладення і виконання цього договору, а також щодо здійснення інших прав і обов'язків за ним.

Згідно пп.2.1 договорів, орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до п.6, згідно якого, зокрема, договір оренди № 231 від 31.12.13р. діє з 01.01.14р. по 31.12.14р., а договір оренди № 467 від 01.08.14р. діє з 01.08.14р. по 31.12.14р.

Спірні правовідносини сторін регулюються ст.ст.559-786 Цивільного кодексу України, ст.283-291 Господарського кодексу України.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ФОП ОСОБА_3 як орендар вказує на недійсність укладених договорів оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р. з посиланням на ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.207 ГК України, оскільки орендодавець розпорядився майном, яке не належить йому на праві власності, а перебуває в нього на праві оперативного управління, що виключає використання його для підприємницьких цілей.

Проаналізувавши підстави правоволодіння, згідно з якими орендодавець здійснює розпорядження торговельними майданчиками НОМЕР_3, НОМЕР_4, як об'єктами оренди, суд встановив наступне.

Відповідно до пп.1.1 Статуту Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", воно є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна (т.1 а.с.21-29).

Згідно пп.1.2 даного Статуту, Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" є правонаступником прав та обов'язків КП "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25.11.03р., протокол № 5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".

Відповідно до пп.3.1 цього ж Статуту, майно підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства - райспоживспілкою - як внесок до статутного капіталу, а також інших цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Вказаний підпункт статуту узгоджується зі ст.9 Закону України "Про споживчу кооперацію" згідно якої встановлено, що власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.

Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Згідно пп.2.3.2, 2.3.3 пп.2.3 Статуту, предметом діяльності підприємства є, зокрема, організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги; надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи інвентаризаційними описами № 1 та № 3 від 31.12.03р. (т.2 а.с.159-164,167-174), Коростишівська райспоживспілка передала, а Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" для забезпечення своєї статутної діяльності прийняло основні засоби згідно з переліками, серед яких значаться торговельні майданчики НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

Підунктом 4.3 Статуту передбачено, що підприємство користується майном, переданим райспоживспілкою, як внесок до статутного фонду, і має право, зокрема, здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, торговельні місця, торговельні майданчики тощо.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що на підставі вказаного законодавства України та відповідно до статуту, Підприємству Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" надано право реалізації правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження переданим йому на підставі інвентаризаційних описів майном, облікованим на балансі підприємства.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що перебування майна на балансі підприємства, в даному випадку, є ознакою його правоволодіння, яка на підставі вчинених райспоживспілкою дій по передачі майна як внесок до статутного капіталу, визначає підстави знаходження його у власності (володінні) підприємства.

Що стосується твердження позивача про те, що відповідач не має права користуватися земельною ділянкою під торговими майданчиками № НОМЕР_3, НОМЕР_4, оскільки вона не відведена позивачу у встановлений законом спосіб в оренду, суд зазначає, що вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності міста Коростишева. Відносини щодо користування вказаною ділянкою було врегульовано між відповідачем та Коростишівською міською радою на підставі укладеної між ними угоди № 118 на оплату резервування земельної ділянки від 31.03.09р. (зі змінами та доповненнями). Метою угоди є резервування на період виготовлення технічної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 1,2 га, яка розташована по вул.Шевченка 40 в м.Коростишеві, що надана Підприємству Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" для обслуговування майнового комплексу (т.1 а.с.99,100).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується право власності Коростишівської районної спілки споживчих товариств на майновий комплекс, розташований по вул.Шевченка 40 у м.Коростишеві Житомирської області (свідоцтво про право власності № 4147257 від 30.05.2013)(т.1 а.с.50).

Тобто, станом на момент укладення договорів оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р. відповідач був титульним володільцем земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га по вул. Шевченка 40 в м.Коростишеві для експлуатації майнового комплексу ринку та організації ринкових відносин згідно Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затверджених рішенням тридцять восьмої сесії Коростишівської міської ради шостого скликання від 03.04.14р. № 762 (т.1 а.с.135) та в межах схеми генерального плану кооперативного ринку за адресою: вул. Шевченка 40, м.Коростишів, затвердженої рішенням Виконкому Коростишівської міської ради від 25.05.06р. № 208 (т.1 а.с.134).

Судом встановлено, що торгівельні майданчики №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, що надавались ФОП ОСОБА_3 в тимчасове платне користування для провадження торговельної діяльності згідно оспорюваних договорів оренди, знаходяться в межах Схеми генплану кооперативного ринку за адресою: вул.Шевченка 40, м.Коростишів, затвердженої рішенням Виконкому Коростишівської міської ради від 25.05.06р. № 208 (т.1 а.с.133), що не заперечується позивачем за зустрічним позовом.

Разом з тим, суд зазначає, що не вправі надавати правову оцінку угоді № 118 на оплату резервування земельної ділянки від 31.03.09р. на предмет її відповідності нормам чинного законодавства, оскільки дослідження вказаного питання виходить за межі кола питань, що підлягають встановленню в даній справі, виходячи з предмету та підстав поданого позову.

Суд визнає обґрунтованими твердження "Кооперативного ринку" про неможливість ототожнення таких понять як "торговельне місце" та "земельна ділянка", оскільки право користування ним земельною ділянкою не має відношення до спірних правовідносин, які не мають у своїй основі користування земельною ділянкою, оскільки в оренду ринком було надано ФОП ОСОБА_3 не земельні ділянки, а покриті асфальто-бетоном площі, відведені для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю, тобто торгівельні майданчики.

Відповідно до Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затверджених рішенням Коростишівської міської ради від 03.04.14р. № 762 (т.2 а.с.76-83) врегульовано, що територія має відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі; торговельне місце це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагонів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Пунктом 19 Правил торгівлі передбачено обов'язок адміністрації ринку при наданні продавцям торговельних місць укладати з ними письмові угоди про їх використання.

З наведеного вбачається пов'язаність питання організації та здійснення господарської діяльності на ринку з набуттям у встановлений спосіб прав користування земельною ділянкою, однак це питання не пов'язане з належним використанням торгівельного місця особою, яка його займає.

Також, господарський суд звертає увагу, що оспорювати незаконність використання землі може лише власник земельної ділянки чи законний землекористувач. Натомість, позивач за зустрічним позовом не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщені торговельні місця.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв'язку з викладеним суд зазначає, що оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується право власності Коростишівської районної спілки споживчих товариств на майновий комплекс, розташований по вул.Шевченка 40 у м.Коростишеві Житомирської області (свідоцтво про право власності № 4147257 від 30.05.13р.), інвентаризаційними описами № 1 та № 3 від 31.12.03р. підтверджується передача торговельних майданчиків НОМЕР_3 та НОМЕР_4, та статутом "Кооперативного ринку" передбачено право передачі вищевказаного майна в оренду для здійснення своєї статутної діяльності, суд вважає доводи ФОП ОСОБА_3 щодо відсутності у ринку права передавати в оренду майно, а саме торговельні майданчики №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, безпідставними.

Оскільки в обґрунтування підстав визнання недійсними договорів оренди: № 231 від 31.12.13р. та № 467 від 01.08.14р., позивач посилається на відсутність у відповідача прав на передачу торговельних майданчиків №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4 в користування, а в процесі розгляду спору судом встановлено протилежне, тому підстав для визнання недійсними договорів оренди судом не встановлено.

Також суд зазначає, що договір оренди може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки при фактичному користуванні майном на підставі договору оренди, застосувати двосторонню реституцію неможливо, так як використання майна - послуга "спожита", безповоротна, і створити умови для повернення сторони в первісне положення практично неможливо.

Отже, виконання сторонами договірних зобов'язань за договором найму (оренди) не дає підстав для визнання недійсним договору у виконаній частині. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє.

Таку правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.01.2004 у справі № 7/85/4/68-81 та в п.2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Господарськими судами в аналогічних спорах у справах № 906/461/15, № 906/1030/15, рішення в яких набрали законної сили, вже дана правова оцінка правовідносинам, які склалися між орендарями та Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", в яких підтримана позиція саме цього підприємства (т.3 а.с.103-113)

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з цим, приймаючи рішення у даній справі, господарський суд також керується обставинами, встановленими рішеннями судів у вказаних господарських справах, що набрали законної сили.

З приводу вказівок Вищого господарського суду України, викладених в його постанові від 26.01.16р. у даній справі, господарський суд зазначає наступне.

Стосовно того, чи здійснювалась позивачем фактично господарська діяльність, характерна для торгівлі на ринках, незалежно від права такого суб'єкта на земельну ділянку, за дотримання ним порядку, встановленого чинним законодавством, господарським судом вищезазначено, що Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" фактично здійснювалась господарська діяльність, характерна для торгівлі на ринках відповідно до Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затверджених рішенням Коростишівської міської ради від 03.04.14р. № 762 (т.2 а.с.76-83). Тобто, територія ринку правомірно займає певну ділянку землі, веде на ній свою статутну діяльність, зокрема, укладає письмові угоди з суб'єктами підприємницької діяльності про надання їм в оренду торговельних місць, сплачує податки та платежі, подає відповідну звітність тощо.

Що стосується дослідження обставин стосовно виконання умов договорів, зокрема, в частині здійснення розрахунків по орендній платі на умовах та в порядку, визначених цими договорами, у зв'язку з порушенням яких зі сторони відповідача, заявлено позов у даній справі.

Як вже зазначалося, судом в ході розгляду даної справи було встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 розрахунки за укладеним договором оренди № 231 від 31.12.13р. здійснював частково, а за договором № 467 від 01.08.14р. взагалі не здійснював. При цьому отримані торгівельні майданчики використовував. Тобто, ФОП ОСОБА_3, уклавши з Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" господарські договори та прийнявши на себе визначені ними зобов'язання, здійснив порушення цих зобов'язань. А його контрагент, навпаки, свої зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується всіма матеріалами справи.

З приводу зазначення Вищим господарським судом України, що обмежуючись посиланням на те, що позивач, не отримавши статусу ринку, не мав права вчиняти спірні правочини, суди попередніх інстанцій не навели жодної норми матеріального права, яка дозволяла б суду встановити на цій підставі нікчемність укладених договорів (через пряму вказівку закону), господарський суд вважає за необхідне зазначити, що прийняттям даного рішення господарський суд Житомирської області встановив, що Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" мало право вчиняти оспорювані правочини і, як наслідок, має право звертатись до суду з позовом у зв'язку з неналежним виконанням цих правочинів ФОП ОСОБА_3

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає зустрічний позов безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

При відмові в позові судовий збір, згідно ст.49 ГПК України, покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає: АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", 12501, м.Коростишів Житомирської області, вул.Шевченка 40, ідентифікаційний код 31843604 - 2308,00 грн. боргу з орендної плати за договором оренди № 231 від 31.12.13р., 5770,00 грн. боргу з орендної плати за договором оренди № 467 від 01.08.14р., неустойку у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у розмірі 32312,00 грн. та 2436,00 грн. судового збору.

3. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає: АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) звільнити торгівельні майданчики НОМЕР_3 та НОМЕР_4, які розташовані на території Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" за адресою: 12501, м.Коростишів Житомирської області, вул.Шевченка 40 шляхом вивезення металевих кіосків за межі території Підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок".

4. У зустрічному позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.04.16

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - третій особі - Коростишівській міській раді Житомирської області (рек. з повід. про вруч.).