Рішення № 56907742, 31.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.2016 Справа № 905/730/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

Розглядає справу за позовом:Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк

про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 2636,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № ББУ/ПУ273/ВП/15 від 18.12.2015р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

19.02.2016 року шляхом направлення поштового відправлення Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля, м.Павлоград Дніпропетровська область (далі ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДП Донецька залізниця про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 2636,11грн. Крім того, позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.02.2016 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу № 905/730/16. Розгляд справи відкладався.

Позовні вимоги мотивовані тим, що по залізничній накладній № 46980819 від 10.06.2015 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" у вагоні №60031770 надійшов вантаж вугілля кам'яне газове. Згідно акту загальної форми №315 від 12.06.2015 року, складеного на станції Роя Державного підприємства Донецька залізниця, була здійснена перевірка маси вантажу з представниками залізниці, в результаті якої встановлено недостачу та складено комерційний акт БН 723031/28 від 12.06.2015 року. У присутності комісії у вагоні №60031770 при перевантажуванні виявлено недостачу маси вантажу у кількості 2500 кг. Викладені у комерційному акті обставини свідчать про доступ до вантажу при його транспортуванні сторонніх осіб, що прямо вказує на вину відповідача. У звязку з тим, що ДП Донецька залізниця не було забезпечене належне збереження вантажу при його перевезенні, ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля завдано матеріальні збитки в сумі 2636,11 грн., що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

Заявлені позовні вимоги позивач нормативно обґрунтовує статтями 909, 924 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статтями 307, 314 Господарського кодексу України (далі ГК України), статтями 10, 22, 105, 113, 114, 115, 129, 130, 131, 133 Статуту залізниць України, статтями 12, 26 Законом України "Про залізничний транспорт", статтями 1, 2, 4, 5, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

На підтвердження зазначених у позові обставин ПАТ ДТЕК Добропіллявугілля надало суду оригінал комерційного акту БН 723031/28 від 10.06.2015 року; належним чином засвідчені копії: залізничної накладної №46980819, договору поставки № 20/13-ПУ від 20.05.2015 року, додаткової угоди від 30.06.2015 року до договору, специфікації від 31.05.2015 року до договору, посвідчення про якість №1081, довідки про вартість вугільної продукції №1/5307 від 15.09.2015 року, рахунку-фактури №90094128 від 30.06.2015 року, акту про переважування вантажу від 12.06.2015 року, роздруківку з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта про неможливість направлення кореспонденції відповідачу, безкоштовного запиту з ЄДРПОУ.

У судове засідання 31.03.2016 року представник позивача зявився, підтримав заявлені позовні вимоги, через канцелярію суду надав надав письмові пояснення у справі та витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача у судове засідання 31.03.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, про час та місце судового розгляду справи повідомлений у відповідності з рекомендаціями, що надані у п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 01-06/2052/14 від 01.12.2014, яким передбачено особливості повідомлення сторін судового процесу, у разі знаходження підприємства на території проведення АТО.

Адреса місцезнаходження ДП Донецька залізниця, що зазначена ЄДРПОУ: 83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, будинок №68. Відомості щодо перереєстрації юридичної особи відсутні.

Як встановлено у актах канцелярії господарського суду Донецької області внаслідок того, що згідно листа Харківської дирекції УДППЗ Укрпошта №7-14-72 від 10.02.2016року відділення поштового звязку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, канцелярія суду не має можливості направити поштову кореспонденцію (ухвали суду) на юридичну адресу відповідача.

Інформація про час і місце судових засідань щодо розгляду справи №905/618/16 розміщувалась на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). Матеріали справи містять роздруковані та оформлені належним чином сторінки з відповідним повідомленням.

З огляду на викладене, суд здійснив всі можливі дії направлені на повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу сторони до суду не звертались.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.

20.05.2013 року між ТОВ ДТЕК Трейдінг та ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля укладено договір поставки №20/13-ПУ, згідно п.1.1 якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця кам'яне вугілля і вугільну продукцію (далі - вугілля), в кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених сторонами в договорі і специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Як визначено у п.п. 2.1,2.2 договору перелік виробників, вантажовідправників, вантажоодержувачів, станцій відправлення, станцій призначення, строк поставки, найменування, категорія якості, загальна орієнтовна кількість вугілля, що підлягає поставці, його асортимент, пайове співвідношення по марках, розмірах кусків, ціна однієї тони, приплати/знижки до базової ціни і вартість вугілля встановлюються сторонами в цьому договорі і специфікаціях до нього. Орієнтований обсяг поставки вугілля за цим договором складає 2617000 тонн.

Строки поставки вугілля погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору з урахуванням необхідності ритмічної і безперебійної поставки вугілля Покупцеві (п.3.2 договору).

Одночасно сторонами договору обумовлені у п.3.3 останнього, що Постачальник зобовязується поставити товар на умовах поставки, вказаних у специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс у редакції 2000 року.

За змістом статті 909 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 307 Господарського суду України (далі ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Загальні умови перевезення, як унормовано частиною 2 статті 908 ЦК України, визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 з відповідними змінами та доповненнями (далі - Статут), наголошується, що основним перевізним документом встановленої форми є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і надана залізниці відправником разом з вантажем. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з відомостями, що містяться у залізничній накладній №46980819 Публічне акціонерне товариство ДТЕК Павлоградвугілля (вантажовідправник) відправив зі станції Миколаївка-Донецька ДП Придніпрповська залізниця у пункт призначення - станція Роя ДП Донецька залізниця для ТОВ ДТЕК Східенерго (вантажоодержувач) вантаж вугілля кам'яне згідно відомості вагонів, в тому числі, у напіввагоні №60031770 в масі 68250кг. У вагон вантаж завантажено вантажовідправником. Поверхня вантажу маркована шляхом нанесення повздовжніх борозд по всій довжині вагону.

Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому порядку та відповідно до положень частини 2 статті 307 ГК України та статті 6 Статуту залізниць України за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

Оскільки перевезення спірного вантажу здійснювалось на підставі електронного документу - залізничної накладної, який складався у відповідності з вимогами Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", позивач надав для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчену копію паперової версії електронного документу (залізничної накладної), що відповідає положенням ГПК України в частині допустимості та належності доказів у справі.

Аналогічна позиція визначена у інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/223/2012 від 27.02.2012року.

З огляду на положення статей 11 ЦК України та 174 ГК України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обовязків.

Статтею 12 Закону України Про залізничний транспорт унормовано, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту).

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

За актом загальної форми №315 від 12.06.2015 року та комерційним актом БН 723031/28 від 12.06.2015 року, що складений на станції Роя ДП Донецька залізниця залізниця, здійснено комісійне переважування вагону №60031770, за наслідками якого встановлено - вага : за документами брутто - 89750 кг, тара - 21500 кг, нетто - 68250 кг, тоді як фактично брутто 87250 кг, тара 21500 кг, нетто 65750 кг, що менше зазначеного у залізничній накладній на 2500 кг.

12.06.2015 року складено комерційний акт БН 723031/28 (форма ГУ-22), у якому зафіксовано, що залізничний вагон №60031770 прибув на станцію Роя у технічно справному стані. Вагон прибув із заглибленням по ходу поїзда над 1 та 7 люками довжиною 2 м, глибиною 1 м, на всю довжину вагону. Двері, люка закриті, протікання вантажу відсутнє. Контрольним переважуванням вагона на 200тонних електронних вагах недостача підтвердилась: вага брутто 87250 кг, тара 21500 кг, нетто 65750 кг, що менше зазначеного у залізничній накладній на 2500 кг.

Наведений акт за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів ( стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.

З огляду на наведене, суд визнає, що акт БН 723031/28 від 12.06.2015 року у відповідності до вимог частини 1 статті 26 Закону України Про залізничний транспорт засвідчує обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізника вантажу, та є належним доказом по справі.

Крім того, в акті про переважування вугілля від 12.06.2015 року містяться відомості про те, що завантаження у вагоні нерівномірне, маркування вугілля порушено, цілісність вагону не порушена.

За приписами статті 12 Закону України Про залізничний транспорт підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідкування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу при його перевезенні встановлена нормою статті 924 ЦК України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 23 Закону України Про залізничний транспорт: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Розяснення Президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладної № 60031770 вантаж завантажено у вагони відправником, вантаж маркований шляхом нанесення повздовжніх борозд по всій довжині вагону, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність вільних місць у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону та вантажу в ньому на станції відправлення не було.

Порушення маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на предявлення до залізниці претензії та позову у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач вантажу (ст.130 Статуту залізниць України).

Згідно графи 4 залізничної накладної №46980819 вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» Курахівська ТЕС.

Відповідно до положень ст.133 Статуту залізниць України та п.2 Правил заявлення та розгляду претензій, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Передача права на звернення з позовом була здійснена шляхом вчинення переуступного підпису на документі залізничній накладні.

У статті 114 Статуту залізниць України закріплено положення, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до п. 2.7 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083): при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить, зокрема: 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - мінеральне паливо. За таких обставин фактична недостача вантажу у цьому вагоні становить 1818 кг (2500-682).

Згідно довідки про вартість вугільної продукції №1/5307 від 15.09.2015 року, рахунку-фактури № 90094128 від 30.06.2015 року, специфікації від 31.05.2015 року, посвідчення про якість №1081 вартість однієї тони вугільної продукції з урахуванням ПДВ складає 1450,01грн.

Таким чином, вартість нестачі вказаного вантажу з урахуванням норми природної втрати становить 2636,11 грн. Наданий позивачем розрахунок суд вважає арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт порушення ДП Донецька залізниця своїх зобовязань з перевезення вантажу залізничним транспортом, унаслідок чого ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля спричинені матеріальні збитки в сумі 2636,11 грн., які підлягають відшкодуванню в судовому порядку відповідачем на користь позивача.

Щодо заяви позивача про поновлення строку для звернення до суду №8/140 від 18.02.2016року, яка додана до позовної заяви, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до можуть бути подані у шестимісячний термін. Зазначений шестимісячний термін обчислюється з дня видачі вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки відповідач не звертався до суду з заявою про застосування строку позовної давності, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності у даній справі.

Таким чином, суд не розглядає заяву позивача про поновлення строку на подання позовної заяви.

Приймаючи до уваги, що судом прийняте рішення про задоволення позову в повному обсязі, у відповідності до положень статті 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, статтями 908, 909 Цивільного кодексу України та статтями 174, 224, 225, 307 Господарського кодексу України, Законом України Про залізничний транспорт, Статутом залізниць України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля до Державного підприємства Донецька залізниця про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 2636,11 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця (83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, ідентифікаційний код 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, буд.76, код ЄДРПОУ 00178353) збитки в сумі 2636,11 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1378,00грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 31.03.2016року оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 04.04.2016 року.

Суддя А.М. Осадча