Ухвала суду № 56906811, 24.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1884/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Новак А.В.

Доповідач-Чобіток А.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію до ОСОБА_3,треті особи,які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав,що 27 липня 2007 року між ПАТ «КБ «Актив-банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №0727/02 відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти строком повернення до 26 липня 2010 року зі сплатою 17,5% річних за користування кредитом.

В той же день між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки,посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кальною К.О. та зареєстрований в реєстрі за № 3772,за умовами якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Актив-банк» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 2550922 грн.97 коп..

Посилаючись на те, що 17 вересня 2012 року без згоди позивача як іпотекодержателя між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2,до відповідача перейшло право власності на предмет іпотеки, а тому в силу ст.23 ЗУ «Про іпотеку» дана іпотека є дійсною для ОСОБА_3 і він набув статусу іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов»язки за іпотечним договором від 27 липня 2007 року укладеним між банком та ОСОБА_5.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року позов задоволено. Вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «КБ «Актив-банк» за кредитним договором №0727/02 від 27 липня 2007 року в сумі 1345705 грн.27 коп.,з яких заборгованість за кредитом становить 1277620 грн.,заборгованість за відсотками 59392 грн.14 коп., штраф становить 8693 грн.13 коп.,звернути стягнення на предмет іпотеки 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 56,4 кв.м, загальною площею 92,6 кв.м,яка належить іпотекодавцю ОСОБА_3, встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна,на підставі оцінки проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає,що судом не врахована обставина відсутності запису обтяження спірної квартири в Реєстрі на момент укладення договору купівлі-продажу 17 вересня 2012 року,оскільки рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року договір іпотеки від 27 липня 2007 року укладеним між банком та ОСОБА_5 було визнано припиненим. Зазначене судове рішення було скасовано в апеляційному порядку лише 29 жовтня 2012 року, тобто ні відповідач, як покупець, ні ОСОБА_5, як продавець квартири, не могли передбачити наслідків скасування рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року. На думку відповідача, суд першої інстанції при вирішенні даного спору помилково не прийняв до уваги постанову Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року № 6-201цс 14 та безпідставно послався на постанову того ж суду від13 травня 2015 року по справ № 6-53цс 15.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що 27 липня 2007 року між ПАТ «КБ «Актив-банк та ОСОБА_4 бувукладений кредитний договір № 0727/02 , за умовами якого останньому було надано кредитні кошти до 26 липня 2010 року зі сплатою 17.5% річних за користування.

В цей же день в забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_4 між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, предметом якогоє квартира АДРЕСА_4.

Рішенням Фастівською міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року, договір іпотеки від 27.07.2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ «КБ «Актив-банк» визнано припиненим.

14 серпня 2012 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у цивільній справі за позовом ПАТ «Актив банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з останнього стягнуто заборгованість у розмірі 2550922 гривні 97 коп..

17 вересня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29.10.2012 року, яке набрало законної сили, рішення Фастівською міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року, яким договір іпотеки, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ «КБ «Актив-банк» припинено, скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ «КБ «Актив-банк» про зобов»язання вчинити певні дії, припинити договір іпотеки - відмовлено.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено що,у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки,набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Пославшись на вказану норму закону, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ПАТ «КБ «Актив-банк», встановивши, що перехід права власності до ОСОБА_3 на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності відбувся на підставі незаконного судового рішення , в зв»язку з чим іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. При цьому суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 6-53цс15, відповідно до якої у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає поновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення його запису.Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим , відповідним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги про те, що ні відповідач, як покупець, ні ОСОБА_5, як продавець квартири, не могли передбачити наслідків скасування рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року не заслуговують на увагу , оскільки правового значення не мають.

При цьому посилання відповідача на те, що суд помилково не прийняв до уваги постанову Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року № 6-201цс 14, якою встановлено, щооскільки на момент переходу права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду договір іпотеки було визнано недійсним, а відповідний запис був вилучений з Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою, то стаття 23 Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовується , також висновку суду не спростовують, оскільки постанова Верховного Суду України № 6-53цс15, на яку послався суд при вирішенні даної справи постановлена пізніше , внаслідок чого саме з неї і формується судова практика щодо розгляду даної категорії цивільних справ.

При цьому слід зазначити, що Верховний Суд України відступив від правової позиції викладеної у Постанові № 6-201цс 14 , про що зазначено у Постанові № 6-53цс15 .

На підставі викладеного рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави до скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -