Постанова № 56906736, 24.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2016 року № 826/2556/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києвітреті особи1. Приватне підприємство «Хімінвест-2012» 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІКК-Інтернешнл» 3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваспейс» 4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Векс-Буд» 5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасадрем-Сервіс» 6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вілеон» 7. Приватне підприємство «Фірма «Володар»за участюПрокуратури Шевченківського району міста Києвапровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2013 року №0006052201 та від 13 січня 2014 року №0000212201.

Постановою Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2014, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.03.2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається зі зміст мотивувальної частини постанови Верховного Суду України від 06.10.15, підставою для скасування рішень першої, апеляційної та касаційної інстанції, стало те, що суди не дослідили, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані ТО«гелтіСервіс».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2016 прийнято справу до свого провадження суддею Федорчуком А.Б. та призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 22 березня 2016 року.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник прокуратури проти позову заперечив, підтримуючи при цьому правову позицію відповідача.

Треті особи в судове засідання не прибули, про дату час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не звертались.

Справа розглянуту в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Відповідачем на підставі акта перевірки № 1144/22-01/31927982 від 04.10.2013 та рішення про результати розгляду скарги № 13853/7/26-15-10-04-01 від 17.12.2013, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 28.10.2013 № 0006052201, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.6, 185.1, 188.1, 187.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 2 680 172 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2 313 172 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 367 000 грн.;

- від 13.01.2014 № 0000212201, яким позивачу за порушення п.п. 5.1, 5.2.1, 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.2, 139.1.1 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 3 706 111 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 3 221 471 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 484 640 грн.

Як вбачається з акта перевірки, рішення про результати розгляду скарги та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ПП «Хімінвест-2012», ТОВ «ГПКК-Інтернешнл», ТОВ «Акваспейс», ТОВ «Векс-Буд», ТОВ «Фасадрем-Сервіс», ТОВ «Компанія «Вілеон», ПП «Фірма Володар», внаслідок фіктивності останніх.

Фіктивність контрагентів встановлена контролюючи органом на підставі акту невиїзної документальної перевірки ПП «Хімінвест-2012» та актів про неможливість проведення зустрічних звірок інших контрагентів позивача.

Враховуючи зазначені обставини, а також: 1) висновки посадових осіб податкової про наявність ознак фіктивності в діяльності контрагентів; 2) наявність у ДПІ податкової інформації про відсутність у контрагентів трудових ресурсів, основних засобів, виробничого обладнання, транспортних засобів, тощо, відповідач прийшов до переконання про наявність у позивача ознак «вигодонабувача», внаслідок чого і збільшив останньому податок на прибуток та ПДВ.

Інших обставин збільшення позивачу сум грошових зобов'язань акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача, акт перевірки ПП «Хімінвест-2012» та акти про неможливість проведення зустрічних звірок інших контрагентів позивача, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання відповідача в акті перевірки на ст.ст.203, 215, 216 ЦК України є передчасними, адже згідно ст.20 Податкового кодексу України, органам податкової служби не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними.

В той же час, на виконання постанови Верховного Суду України від 06.10.2015 в частині необхідності дослідження, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані ТО«гелтіСервіс», Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ «Ріелті Сервіс» (замовник) та ПП «Хімінвест-2012» (підрядник) укладено договір сервісного обслуговування від 29 липня 2011 року №29/07-1 (а.с. 91-96 Том І дод.), за умовами якого виконавець провадить сервісно-технічне обслуговування систем кондиціювання й вентиляції повітря, установлених у приміщеннях замовника за адресою: м. Київ, вул. В. Окружна, 4, з метою забезпечення справного, безперебійного та ефективного функціонування, та надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території (миття фасаду будівлі, вікон, ліхтарів тощо).

В додатках №1 та №2 до вказаного договору наведено перелік робіт з сервісного обслуговування (наприклад, чищення фільтрів по повітрю дахового кондиціонера, перевірка й регулювання натягу ременів привода крильчатки вентилятора, очищення і мийка конденсаторів дахового кондиціонера, відключення та консервування на літній період контурів нагрівання) та перелік устаткування, що прийняте на технічне обслуговування (кондиціонери, теплові завіси, теплові гармати, чиллери, двері автоматичні).

29 липня 2011 року між ТОВ "Ріелті Сервіс" (замовник) та ПП "Хімінвест-2012" (підрядник) укладено також договір підряду №29/07-2 (а.с. 97-101 Том І дод.), відповідно якого підрядник зобов'язується виконати власними або залученими силами і засобами ремонтні та оздоблювальні роботи на об'єкті: нежиле приміщення по вул. В. Окружна, 4 в м. Києві.

Відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт та податкових накладних по договору №29/07-1 (а.с. 136-154 том І дод.), що складені сторонами за період жовтень-грудень 2011 року, виконавець виконав передбачені договором роботи з сервісного обслуговування устаткування.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, складеними у жовтні-грудні 2011 року, договірними цінами та графіком виконання робіт, підрядник виконав ремонтні та оздоблювальні роботи в торгівельному центрі "Променада Парк" за адресою: м. Київ, вул. В. Окружна, 4, зокрема: улаштування покриття з керамічних плиток, ґрунтовка стін, прокладання кабелю, розбирання покриття з ковроліну, електромонтажні роботи, улаштування плінтусів (а.с. 102-103, 115-125, 127-134 том І дод.).

ПП «Хімінвест-2012» виписало позивачу податкові накладні, датовані жовтнем, листопадом та груднем 2011 року, на загальну суму 3 742 200,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 623 700,00 грн. (а.с. 114, 126, 135 Том І дод.)

Проведення позивачем оплати за зазначеними договорами підтверджується копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи (а.с. 154-185 Том І дод.).

Крім того, досліджуючи реальність господарських операцій між позивачем і ПП «Хімінвест-2012», суд приймає до уваги наступне.

Так, правомірність формування позивачем показників податкової звітності за наслідками виконання договору № 29/07-02, вже була предметом дослідження в рамках адміністративної справи № 826/5506/13-а про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.12.2012 №№ 0011342230, 0011332230.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини постанови по справі № 826/5506/13-а (а.с. 163-172 Том ІІІ дод.), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013, суд дійшов висновку про фактичність виконання договору № 29/07-02, внаслідок чого визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 24.12.2012 №№ 0011342230, 0011332230.

Між ТОВ «Ріелті Сервіс» (замовник) та ТОВ «ПІКК-Інтернешнл» (виконавець) укладено договір про надання послуг щодо розповсюдження реклами від 30 серпня 2012 року №3008/12 (а.с. 180-187 Том І дод.), за умовами якого, з урахуванням додаткових угод, виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги щодо проведення рекламних кампаній з метою розповсюдження інформації про торговий центр «Променада Парк», формування споживчого інтересу у споживачів; виконавець надає послуги по виготовленню рекламного матеріалу та розповсюдженню рекламних листівок у вересні 2012 року.

Згідно з актами прийому-передачі наданих послуг та актів перевірки розповсюдження рекламної продукції протягом вересня 2012 року виконавець надав послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, зокрема рекламна продукція розповсюджувалась біля станцій метрополітену, зупинок громадського транспорту. ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" виписало позивачу податкові накладні, датовані вереснем 2012 року, на загальну суму 360 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 60 000,00 грн.

Зазначені вище документи позивачем долучено до матеріалів справи в якості письмових доказів правомірності формування податкового кредиту та витрат (а.с. 188-211 Том І додатків).

Проведення позивачем оплати за надані послуги підтверджується копією банківської виписки (а.с. 212 Том І дод.).

27 квітня 2012 року між ТОВ «Ріелті Сервіс» (замовник) та ТОВ «Акваспейс» (виконавець) укладено договір про надання послуг щодо розповсюдження реклами №27/04/12-1 (а.с. 213-218 том І дод.), згідно якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги щодо проведення рекламних кампаній з метою розповсюдження інформації про торговий центр «Променада Парк», формування споживчого інтересу у споживачів; виконавець надає послуги по виготовленню рекламного матеріалу та розповсюдженню рекламних листівок у червні 2012 року.

Між сторонами також укладено договір про надання консультаційних послуг від 27 квітня 2012 року №27/04/12-2 (а.с. 220-223 том І дод.), за умовами якого ТОВ "Акваспейс" надає консультаційні послуги та спеціальну інформацію, кваліфіковану консультацію, рекомендацію, пов'язану з адмініструванням нежилих приміщень замовника по вул. В. Окружна, 4 в Святошинському районі м. Києва, зокрема: консультації з питань діяльності та організації господарського процесу, консультації з організації управлінської структури, представництво інтересів замовника перед орендарями нежилих приміщень.

Відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних протягом червня 2012 року виконавець надав обумовлені договором послуги на загальну суму 1 095 546,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 182 591,00 грн. (а.с. 224-228 том І дод.).

Фактичність виконання даних договорів також підтверджується актами перевірки розповсюдження реклами, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 230-233 Том І дод.).

Проведення позивачем оплати за наслідкам виконання даних договорів підтверджується банківськими виписками (а.с. 234-236 Том І дод.).

15 жовтня 2009 року ТОВ «Ріелті Сервіс» (замовник) та ТОВ «БК «Векс-Буд» (підрядник) уклали договір підряду на поточний ремонт, відповідно якого підрядник зобов'язується відповідно до технічних вимог та/або умов договору виконати роботи з поточного ремонту будівлі, розташованої в м. Києві по вул. В. Окружна, 4 (а.с. 237-248 Том І дод.).

Допуск робітників ТОВ «БК «Векс-Буд» на об'єкт здійснювався на підставі відповідного акту допуску (а.с. 249 Том І дод.).

Згідно з додатковими угодами до договору, актами виконаних робіт, договірною ціною, графіком фінансування робіт протягом вересня-листопада 2011 року, лютого, березня 2012 року виконавець виконав будівельно-монтажні роботи на об'єкті - торгівельний центр «Променада Парк» за адресою: м. Київ, вул. В. Окружна, 4, у тому числі: влаштування бетонної підготовки, бетонної промислової підлоги, влаштування монолітної плити влаштування об'їзної дороги (а.с. 250 Том І дод., а.с. 1-22 Том ІІ дод.).

ТОВ «БК «Векс-Буд» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 805 002,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 134 167,00 грн. (а.с. 23-34 Том ІІ дод.).

Здійснення позивачем оплати за виконані ТОВ «БК «Векс-Буд» роботи підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 35-45 Том ІІ дод.)

30 вересня 2011 року ТОВ «Ріелті Сервіс» (замовник) та ТОВ «Фасадрем-Сервіс» (підрядник) уклали договір підряду №30/09 (а.с. 46-50 том ІІ дод.), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати власними або залученим силами і засобами ремонтні та оздоблювальні роботи на об'єкті - нежиле приміщення по вул. В. Окружна, 4 в м. Києві.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, договірною ціною та графіком виконання робіт протягом жовтня, листопада 2011 року виконавцем виконано обумовлені договором роботи, у тому числі з ремонту пішохідного переходу, зварки ливньових лійок, утеплення площадок руфтопів, примикання фасадів АПК послуги в торгівельному центрі "Променада Парк" за адресою: м. Київ, вул. В. Окружна, 4.

Між сторонами укладено також договір сервісного обслуговування від 04 травня 2011 року №04/05/11, за умовами якого виконавець провадить сервісно-технічне обслуговування систем кондиціювання й вентиляції повітря, установлених у приміщеннях замовника за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, з метою забезпечення справного, безперебійного та ефективного функціонування, та надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території (миття фасаду будівлі, вікон, ліхтарів тощо).

В додатках №1 та №2 до вказаного договору наведено перелік робіт з сервісного обслуговування (наприклад, технічний огляд і перевірка контурів нагрівання дахового кондиціонера, перевірка й регулювання натягу ременів привода крильчатки вентилятора, очищення і мийка конденсаторів дахового кондиціонера, відключення та консервування на літній період контурів нагрівання) та перелік устаткування, що прийняте на технічне обслуговування (кондиціонери).

Згідно з актом прийому передачі виконаних робіт протягом травня 2011 року виконавець надав передбачені договором послуги з сервісного обслуговування (літнє технічне обслуговування кондиціонерів, миття фасаду та ліхтарів та інше)

ТОВ "Фасадрем-Сервіс" виписало позивачу податкові накладні, датовані травнем, жовтнем та листопадом 2011 року на загальну суму 280 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 46 667,00 грн.

Належним чином завірені копії зазначених вище первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем в якості письмових доказів підтвердження власної правової позиції, долучено до матеріалів справи (а.с. 51-79 Том ІІ дод.)

Проведення позивачем оплати за виконані ТОВ «Фасадрем-Сервіс» роботи підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 80-83 том ІІ дод.).

28 жовтня 2011 року між ТОВ «Ріелті Сервіс» (замовник) та ТОВ «Компанія «Вілеон» (виконавець) укладено договір про надання послуг щодо розповсюдження реклами №28/10/11 (а.с. 84-91 Том ІІ дод.), згідно якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги щодо проведення рекламних кампаній з метою розповсюдження інформації про торговий центр «Променада Парк», формування споживчого інтересу у споживачів; виконавець надає послуги по виготовленню рекламного матеріалу та розповсюдженню рекламних листівок у листопаді 2011 року.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг та актів перевірки розповсюдження рекламної продукції (а.с. 92-97 Том ІІ дод.) протягом листопада 2011 року виконавець надав послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, зокрема рекламна продукція розповсюджувалась біля станцій метрополітену, зупинок громадського транспорту.

ТОВ «Компанія «Вілеон» виписало позивачу податкову накладну від 30 листопада 2011 року №56 на загальну суму 360 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 60 000,00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2010 року ТОВ «Ріелті Сервіс» (замовник) та ПП «Фірма «Володар» (підрядник) уклали договір підряду № 15/09-02 (а.с. 99-105 Том ІІ дод.) на поточний ремонт, відповідно якого підрядник зобов'язується відповідно до технічних вимог та/або умов договору виконати роботи з поточного ремонту будівлі, розташованої в м. Києві по вул. В. Окружна, 4.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2 протягом вересня-грудня 2010 року, січня, квітня, травня 2011 року виконавець виконав будівельні роботи на об'єкті - торгівельний центр «Променада Парк» за адресою: м. Київ, вул. В. Окружна, 4, зокрема улаштування підстильного шару, укладання арматурної сітки, улаштування гіпсокартонних перегородок, ґрунтування підлог, розбирання цегляних стін, вентиляція та кондиціювання (а.с. 110-250 Том ІІ дод.; а.с. 1-53 Том ІІІ дод.)

ПП «Фірма «Володар» виписало позивачу податкові накладні, у тому числі за період жовтень, грудень 2010 року, січень, квітень, травень 2011 року, на загальну суму 9 526 506,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 587 751,00 грн. (а.с. 58-70 Том ІІІ дод.)

Оплата за поставлені послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії відповідних виписок банку, долучених до матеріалів справи (а.с. 71-86 Том ІІІ дод.).

Також в підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності за наслідками взаємовідносин з ПП «Фірма «Володар», позивач надав до матеріалів справи належним чином завірені копії підсумкових відомостей по ресурсам, календарні графіки виконання робіт та локальні кошториси (а.с. 65-250 Том ІІІ дод.; Томи 4 - 6 додатків).

Зміни в бухгалтерському обліку позивача за наслідками взаємовідносин з зазначеними вище контрагентами підтверджуються копією картки рахунку № 1522 (а.с. 12-21 Том ІІ).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зміст Акта перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ "Ріелті Сервіс" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних господарських операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Ріелті Серві» здійснює діяльність у сфері надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З метою здійснення господарської діяльності ТОВ «Ріелті Сервіс» орендує офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, та будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В.Окружна, 4, за відповідними договорами оренди, укладеними з ТОВ «Ріелті Сіті», ТОВ «Ріелтіко» та ТОВ «Кронос».

У згаданій будівлі за адресою: м. Київ, вул. В.Окружна, 4, позивачем проведено ремонтні роботи та реконструкцію, що підтверджується сертифікатом відповідності серії КС №16411018339, виданого Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, та розміщено офісно-торгівельно-розважальний центр "Променада парк".

Приміщення в офісно-торгівельно-розважальний центр «Променада парк» передані позивачем у суборенду ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», створено бутікову галерею та зону ресторанів, приміщення яких також передано у суборенду третім особам з метою відкриття магазинів та закладів громадського харчування, зокрема: магазин взуття «Plato», дитячий магазин «Смік», магазин парфумерії «Брокард», кафе «Гриліца», ресторан «BeerLoft».

Матеріали справи свідчать, що придбані у ПП "Хімінвест-2012", ТОВ "Фасадрем-Сервіс", ТОВ "Компанія "Вілеон" та ПП "Фірма "Володар" будівельні роботи та послуги сервісного обслуговування, замовлялись ТОВ "Ріелті Сервіс" з метою утримання та обслуговування офісно-торгівельно-розважального центру "Променада парк" та офісного приміщення; придбані у ТОВ "ПІКК-Інтернешнл", ТОВ "Акваспейс" послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів замовлялись позивачем з метою поширення інформації про торговий центр "Променада Парк" та формування споживчого інтересу у споживачів; придбані у ТОВ "Акваспейс" консультаційні послуги замовлялись з метою удосконалення управління нерухомістю та взаємодії з суборендарями, зокрема проведення переговорів та узгодження умов договорів суборенди.

Судом встановлено, що ПП "Хімінвест-2012", ТОВ "Фасадрем-Сервіс" та ПП "Фірма "Володар" на період здійснення господарських операцій мали ліцензії на здійснення будівельної діяльності, видані Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Державною архітектурно-будівельною інспекцією та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного надання робіт та послуг вказує, що ТОВ "Ріелті Сервіс" здійснювало витрати на придбання у ПП "Хімінвест-2012", ТОВ "Фасадрем-Сервіс", ТОВ "Компанія "Вілеон", ПП "Фірма "Володар", ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" та ТОВ "Акваспейс" робіт та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що підприємства-контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами контрагента позивача (третіми особами в ланцюгу постачання), з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. "а" ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та актів виконаних робіт дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 28 жовтня 2013 року №0006052201 та від 13 січня 2014 року №0000212201.

3. Стягнути судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс» (код ЄДРПОУ 31927982) шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Б. Федорчук