Постанова № 56906266, 30.03.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/2368/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В. та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Безбородько І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - публічне акціонерне товариства «Дельта Банк», про визнання нечинним наказу в частині та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В поданому до суду позові (в редакції від 03 грудня 2015 року) ОСОБА_1 просить суд:

- визнати нечинним наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в публічному Акціонерному Товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б) № 813 від 16 вересня 2015 року «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемним договору (договорів) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» №001-25000-160215 від 16 лютого 2015 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та застосування наслідків нікчемності банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» №001-25000- 160215 від 16 лютого 2015 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в публічному Акціонерному Товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б) включити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників, як таку, що має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» №001-25000-160215 від 16 лютого 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 8000 доларів США за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 33-Б) включити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк», як таку, що має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» №001-25000-160215 від 16 лютого 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 8000 доларів США за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року №516. Вказує про безпідставність та протиправність висновку уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу №001-25000-160215 від 16 лютого 2015 року, укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк», про безпідставне не включення її до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування банківського вкладу. Зазначає, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В. не було обґрунтованих підстав вважати, що ПАТ «Дельта Банк» уклав з ОСОБА_1 правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Також в обґрунтування своєї позиції позивач посилається на наявність листа ПАТ «Дельта Банк» від 03 лютого 2015 року №53 «Щодо особливостей проведення операцій з іноземною валютою Клієнтів Банку - фізичних осіб та змін у порядку продажу іноземної валюти за дорученням таких Клієнтів». Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач - Уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадиров В.В. щодо задоволення позовних вимог заперечував та просив суд в позові відмовити. Вказував, зокрема, про те, що оскаржувані позивачем дії та рішення є правомірним та обґрунтованим, прийнятим відповідно на підставі й у межах повноважень, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також зазначав, що договір банківського вкладу, який є предметом даного судового розгляду, був визнаний нікчемним, оскільки не відповідав вимогам чинного законодавства. Перевіркою було встановлено, що зазначені операції здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів в іноземній валюті з поточних рахунків одних фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних». Відповідно до зазначеної Постанови було прийнято рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Відповідно до зазначеного відповідачем здійснювалася перевірка договорів (правочинів), які були укладені після винесення Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», які б призвели до збільшення гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.

Щодо безпідставності вимог про зобов'язання включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів та включити до загального реєстру вкладників, що мають право на відшкодування коштів, посилався, з-поміж іншого, на те, що на рахунках позивача відсутні кошти, оскільки вони були повернуті ОСОБА_3 внаслідок застосування нікчемності договору банківського вкладу №001-25000-160215 від 16 лютого 2015 року. Наявність коштів може бути єдиною підставою для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів та включення до загального Реєстру вкладників. До того ж, ОСОБА_3 включений до реєстру кредиторів на суму 13232536,65 грн в четверту чергу, 5,85 грн - в сьому чергу. Кошти фактично належали і належать не позивачу, а ОСОБА_3, яка здійснювала переказ в іноземній валюті та вимоги якої включені до Реєстру вкладників.

Відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб щодо задоволення позовних вимог також заперечував та просив суд в позові відмовити. Зокрема, в наданих суду запереченнях у письмовій формі зазначено, що позивач не є вкладником неплатоспроможного банку в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і немає права на відшкодування. Відповідач вказував, що при здійсненні банківської операції, про яку йдеться у даній справі, було порушено приписи нормативно-правових актів НБУ, умови Договору вкладу, а сама операція є незаконною. Позивач без належних правових підстав отримав грошові кошти у валюті на свій рахунок від іншої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- ОСОБА_3 підтримав позицію та доводи позивача. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - публічне акціонерне товариства «Дельта Банк» підтримало позицію та доводи відповідачів. Просило суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, яка прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 001-25000-160215 у доларах США, сума вкладу за яким складала 8000 (вісім тисяч) доларів США 00 центів.

Згідно умов даного договору, банк приймав на депозит кошти з обов'язком виплачувати 5,5 % річних та відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2.

Пунктом 1.8 договору передбачено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору його укладено у двох оригінальних примірниках українською мовою, які мають рівну юридичну силу, по одному для кожної зі сторін. Договір набуває чинності з моменту його підписання його сторонами, скріплення печаткою банку та внесення вкладником суми владу, та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до платіжного доручення №45923557 від 16 лютого 2015 року з поточного банківського рахунку НОМЕР_3 від фізичної особи ОСОБА_3 на депозитний рахунок позивача були перераховані кошти в розмірі 8000 дол. США.

02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України №150 ПАТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено з 03 березня 2015 року у цій банківській установі тимчасову адміністрацію із призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації - Кадирова Владислава Володимировича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк", з урахуванням рішень про продовження строків, запроваджено включно до 02 жовтня 2015 року.

02 жовтня 2015 року Національним банком України прийнято постанову №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року №181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» від 29 травня 2015 року №408, затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями , що є нікчемними згідно пункту 7 частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В ході перевірки комісією встановлено, що дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в АТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на моменти здійснення операцій перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ «Дельта Банк», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ «Дельта Банк» та реалізації його майна. При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами Банку за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків.

Наказом тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року №813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» призначено застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними.

Листом №8821/2302 від 23 вересня 2015 року за підписом представника ПАТ «Дельта банк» Сичевської Ю.К., ОСОБА_1 повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №001-25000-160215 від 16 лютого 2015 року, укладеного з ПАТ «Дельта Банк», згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За указаних обставин, не погоджуючись із визнанням нікчемним зазначеного договору, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №4452-VI тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Частиною першою статті 11 Закону №4452-VI передбачено, що управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду.

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені, зокрема у пункті 2 та пункті 4 частини третьої статті 12 Закону №4452-VI, відповідно яких виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідного до статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Відповідно до вимог встановлених статтею 27 цього Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону №4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Статтею 38 Закону №4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у зв'язку з тим, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Згідно частини четвертої статті 38 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відтак, нормами Закону №4452-VI визначено як обов'язок Уповноваженого у визначені строки скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), які є нікчемними та не заборонено здійснювати перевірку за правочинами вкладників протягом усього часу дії тимчасової адміністрації у банку.

Частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання обов'язків, передбачених статтею 37 Закону №4452-VI, наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» від 29 травня 2015 року №408 створено Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк».

За результатами роботи Комісії складено протокол від 15 вересня 2015 року з додатком, яким встановлено, що у зв'язку із укладенням між банком та фізичними особами після 16 січня 2015 року договорів банківського вкладу, за якими здійснювалось зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому, така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб. Більш того, переважна більшість укладених договорів банківського вкладу (депозиту) містить умову, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку. Однак, фактично кошти вносились третіми особами, що є порушенням умов договору та Правил банківського обслуговування фізичних осіб у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк».

На підставі наведеного, Комісією було запропоновано уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI та щодо застосування наслідків такої нікчемності.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемним договору (договорів) за вкладними операціями» застосовано до договору від 16 лютого 2015 року № 001-25000-160215 наслідки нікчемності, з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Згідно указаного договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая», укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, ПАТ «Дельта Банк» приймає грошові кошти у розмірі 8000 доларів США та нараховує відсотки у розмірі 5,5 % річних.

Водночас, судом встановлено, що 30 жовтня 2014 року Національним банком України прийнято Постанову №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка була доведена до відома посадових осіб відповідного банку.

Згідно зазначеної Постанови прийнято рішення про віднесення AT «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Матеріали справи свідчать, що незважаючи на заборону, ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір з позивачем, за результатом якого збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що є порушенням постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ, яка обов'язкова до виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності.

Отже, враховуючи, що спірний правочин був укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою Національного банку України, яка була обов'язковою до виконання, суд вважає, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» дійшла обґрунтованого висновку щодо нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та банком.

Також суд зазначає, що постановою Правління Національного банку України № 365 від 16 вересня 2013 року «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» установлено, що надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом внесення готівки власником рахунку.

Зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи не дозволяється.

Натомість, сума вкладу у розмірі 8000 доларів США перерахована платіжним дорученням №45923557 від 16 лютого 2015 року з поточного банківського рахунку НОМЕР_3 від фізичної особи ОСОБА_3 на депозитний рахунок позивача, тобто іншою особою ніж вкладником по вказаному рахунку.

Отже, перерахування коштів фактично позивачем на власний рахунок не проводилось, а мало місце перерахування коштів в іноземній валюті від третьої особи, зокрема відбулося коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов'язань

Крім цього, відповідно до пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк», затверджених Рішенням Ради директорів банку протоколом №14 від 20 березня 2013 року (з відповідними змінами), зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.

Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк», які є публічними та однаковими для всіх споживачів банківських послуг, повний текст яких розміщений на офіційному сайті Банку, та які підлягають обов'язковому застосуванню до спірних відносин, не передбачено виключень в частині надання права на здійснення зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум від третіх осіб.

При цьому, згідно пункту 2.1 договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая», укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, однією з умов набрання чинності договору є внесення суми вкладу саме вкладником, а не іншою третьою особою, що мало місце в даному випадку.

Таким чином, зарахування на вкладний (депозитний) рахунок коштів, більш того в іноземній валюті, від третьої особи прямо заборонено пунктом 5.11 указаних Правил, а також наведеною вище постановою Правління Національного банку України №365 від 16 вересня 2013 року «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказана спірна операція здійснена всупереч вимог Закону №4452-VI, постанови Правління Національного банку України №365 від 16 вересня 2013 року «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», Правил банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк», в період встановленої постановою Національного банку України №692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» заборони, шляхом отримання позивачем на свій вкладний (депозитний) рахунок переказу коштів в іноземній валюті з іншого вкладного (депозитного) рахунку, який йому не належить, а належить третій особі.

Враховуючи зазначені норми та беручи до уваги встановленні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадиров В.В. вжив у відповідності до положень закону необхідні заходи щодо перевірки правочинів укладених банком для формування переліку вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, тобто діяв у відповідності і та у межах повноважень передбачених Законом №4452-VI.

Уповноважена особа Фонду дійшла обґрунтованого висновку щодо нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) №001-25000-160215 від 16 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та банком, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, та відповідно, щодо застосування наслідків нікчемності правочину.

Суд вважає правомірним та обґрунтованим оскаржуване позивачем рішення. Визнавши нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) від 16 лютого 2015 року №001-25000-160215 та не включивши позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №4452-VI, без порушень вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, заявлені позовні вимоги є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, які заперечували проти адміністративного позову, довели суду правомірність оскаржуваних дій (рішення). Уповноваженою особою Фонду надано належні докази, які підтверджують вжиття ним всіх необхідних заходів щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності, як того вимагає Закон №4452-VI.

Натомість, доводи позивача, в тому числі посилання на лист ПАТ «Дельта Банк» від 03 лютого 2015 року №53 «Щодо особливостей проведення операцій з іноземною валютою Клієнтів Банку - фізичних осіб та змін у порядку продажу іноземної валюти за дорученням таких Клієнтів», з огляду на наведені вище правові норми та встановлені обставини, не спростовують правомірність оскаржуваних дій (рішення).

Крім цього, вирішуючи спір та не вбачаючи підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд також виходить з того, що в ході судового розгляду справи встановлено відсутність коштів на рахунку позивача. Такі були повернуті третій особі - ОСОБА_3 внаслідок застосування нікчемності договору від 16 лютого 2015 року №001-25000-160215.

Оскільки наявність коштів може бути єдиною підставою для включення позивача до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів та до загального реєстру вкладників, що мають права на відшкодування коштів, то за відсутності коштів на рахунку позивача неможливим є ні включення її до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів, ні до загального реєстру вкладників, що мають право на відшкодування коштів.

Судом згідно наявних у справі матеріалів та пояснень сторін і третіх осіб, встановлено, що кошти були повернуті третій особі - ОСОБА_3 та перебувають на його рахунку. ОСОБА_3 у відповідності до Закону №4452-VI заявлена до Уповноваженої особи Фонду кредиторська вимога, йому було повернуто суму 200000 грн, він включений до Реєстру кредиторів на суму 13232536,65 грн в четверту чергу, в тому числі по рахунку НОМЕР_3 на суму 8080,85 дол. США; 5,85 грн - в сьому чергу.

До того ж, позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є передчасними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в публічному Акціонерному Товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В. № 813 від 16 вересня 2015 року «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемним договору (договорів) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» №001-25000-160215 від 16 лютого 2015 року, суд, крім викладеного вище, також виходить з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного, на його думку, права.

Суд зазначає, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Правові підстави для їх задоволення відсутні.

Керуючись статтями 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 04 квітня 2016 року.