Ухвала суду № 56897297, 30.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1638/16 Головуючий у 1 інстанції: Колесник С.Г.

Є.У.№ 334/1009/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання угод відчуження автотранспортних засобів недійсними та поновлення реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що транспортні засобі, придбані під час шлюбу, але які потім відчужені відповідачем без її згоди, а саме легковий автомобіль Chevrolet Aveo SF48Y, 2006 року випуску, красного кольору, держномер АР0555АІ, двигун № F15S3142282К, кузов № НОМЕР_1, що належить гр.ОСОБА_12;

- вантажний автомобіль НОМЕР_2, 1987 року випуску, оранжевого кольору, держномер АР6572СН, двигун № НОМЕР_3, шасі № 53213001415687, що належить ОСОБА_5;

*вантажний автомобіль КАМАЗ 53213, КС 3575А 1988 року випуску, оранжевого кольору, держномер АР1603ВР, двигун № НОМЕР_4, шасі № 53213001630388, що належить ОСОБА_6;

*вантажний малотоннажний автомобіль PEUGEOT BOXER, 1998 року випуску, синього кольору, держномер АР5550АМ, двигун № НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_6; що належить ОСОБА_7;

*вантажний автомобіль DAF CF85.430, 2003 року випуску, зеленого кольору, держномер АР6112СА, двигун № НОМЕР_7, шасі № XLRTE85XCOE567337;in,o належить ОСОБА_8;

*напівпричіп самоскид COACHWORKS, 1998 року випуску, красного кольору, держномер АЕ4664ХО, шасі № SDCTP34R3ACB25224, що належить ОСОБА_13;

*легковий автомобіль MERCEDES-BENZ S350L, 2008 року випуску, чорного кольору, держномер АР0555СР, двигун № НОМЕР_8, кузов № WDD2211871А225796, що належить ОСОБА_14;

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, визнати недійсним угоди відлучення транспортних засобів:

Довідку-рахунок № КІМ726892 від 18.05.2011 року, виданої Філія 1 ТОВ «АВТО ТРЕЙД», на підставі якої було зареєстровано право власності на вантажний автомобіль DAF CF85.430, 2003 року випуску, зеленого кольору, двигун № НОМЕР_7. шасі № XLRTE85XCOE567337 за ОСОБА_8;

Довідку-рахунок № ДПІ221725 від 23.03.2012 року, виданої ТОВ «АВТО-СТАТУС», на підставі якої було зареєстровано право власності на вантажний автомобіль (автокран) КАМАЗ 53213, 1987 року випуску, оранжевого кольору, двигун № НОМЕР_3, шасі № 53213001415687 за ОСОБА_15;

Довідку-рахунок №. ДШ221784 від 10.04.2012 року, виданої ТОВ «АВТО-СТАТУС», на підставі якої було зареєстровано право власності на вантажний автомобіль (автокран) КАМАЗ 53213. 1988 року випуску, оранжевого кольору, двигун № НОМЕР_4, шасі № 53213001630388 за ОСОБА_6;

Угоду відчуження від 17.02.2012 року на підставі якої було зареєстровано право власності на легковий автомобіль Chevrolet Aveo SF48Y, 2006 року випуску, красного кольору, держномер АР0555АІ, двигун № F15S3142282К, кузов № НОМЕР_1 за ОСОБА_11;

Угоду відчуження від 19.02.2015 року вантажного малотоннажного автомобіля PEUGEOT BOXER, 1998 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_6, на підставі якої право власності було зареєстровано за ОСОБА_7.

Угоду відчуження від 04 серпня 2011 року, напівпричіпу самоскид COACHWORKS, 1998 року випуску красного кольору, шасі № SDCTP34R3ACB25224, на підставі якою право власності було зареєстровано за ОСОБА_9;

Угоду відчуження від 26.04.2011 року легкового автомобіля MERCEDES-BENZ S350L, 2008 року випуску, чорного кольору, держномер АР0555СР, двигун № НОМЕР_8, кузов № WDD2211871А225796, на підставі якої право власності було зареєстровано за ОСОБА_10.

Також просить відновити реєстрацію автотранспортних засобів на ім'я ОСОБА_4, скасувавши діючу реєстрацію, а саме:

Вантажного автомобілю DAF CF85.430, 2003 року випуску, зеленого кольору, д/н НОМЕР_9, двигун № НОМЕР_7, шасі № XLRTE85XCOE567337 за ОСОБА_8;

Вантажного автомобілю (автокран) КАМАЗ 53213. 1987 року випуску, д/н НОМЕР_10, оранжевого кольору, двигун № НОМЕР_3, шасі № 53213001415687 за ОСОБА_15;

Вантажного автомобілю (автокран) КАМАЗ 53213, 1988 року випуску, д/н НОМЕР_11, оранжевого кольору, двигун № НОМЕР_4, шасі №. 53213001630388 від ОСОБА_6:

Вантажного малотоннажного автомобілю PEUGEOT BOXER, 1998 року випуску, д/н НОМЕР_12, синього кольору, двигун № НОМЕР_5, кузов № УР3231А6215554489 за ОСОБА_7.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове. Яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив із того, що законом не встановлено недійсність правочину, вчиненого при відчуженні спільного майна подружжя без згоди іншого подружжя, а позивачем обрано неправильний спосіб захисту тому, що у разі відсутності згоди на відчуження транспортних засобів позивач має право на відповідну компенсацію її частки у відчуженому спільному майні.

Такий висновок суду відповідає вимогам закону та ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, (його) згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового; для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч. ч. 2, 3 ст. 65 СК України).

Частиною 4 ст. 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

При цьому, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3 ст. 61 СК України) та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном (ст. 63 СК України).

Таким чином, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частини вартості майна, яке відчужено, зокрема якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.

Указане узгоджується із роз'ясненнями, викладеними у п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", згідно з якими у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Крім того, пунктом 6 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України в разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку вбачається, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Крім того частина правочинів, які оспорює позивач, була укладена після розірвання шлюбу, отже на час укладення договорів набувачі не знали і не могли знати про те, що спірні автомобілі належать на праві спільної сумісної власності подружжю і що позивач не надала згоди на укладення цих договорів.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваних правочинів відчуження автомобів, виходячи із того, що при розгляді спорів про розподіл цінного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: