Рішення № 5689640, 24.06.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.06.09 Справа № 15/139-09. за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Рижівка”, с. Рижівка, Білопільський район

про стягнення 19200 грн. 61 коп.

СУДДЯРезніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - паспорт, серія НОМЕР_2, виданий Ковпаківським РВ СМУ УМВС України в Сумський області від 12.03.1996р.

Від відповідача: не зявився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 19200 грн. 61 коп. заборгованості відповідно до договору про надання послуг №3 від 14.05.2007р., в тому числі 10310 грн. 00 коп. основного боргу, 5327 грн. 64 коп. інфляційних збитків, 3562 грн. 97 коп. - пені.

В дане судове засідання позивачем подано заяву про зміну та уточнення позовних вимог №5 від 16.06.2009р., в якій позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 10310 грн. 00 коп. основного боргу по договору про надання послуг №3 від 14.05.2007р., 5405 грн. 82 коп. інфляційних збитків за період з вересня 2007р по травень 2009р., 1141 грн. 93 коп. пені за період з 01.09.2007р. по 29.02.2008р., 638 грн. 59 коп. -3% річних за період з 01.09.2007р. по 15.06.2009р. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про зміну та уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду. В підтвердження направлення відповідачу заяви про зміну та уточнення позовних вимог №5 від 16.06.2009р. позивачем подано поштову квитанцію №4481 від 16.06.2009р.

Відповідач подав відзив на позов б/н від 18.06.2009р., в якому позовні вимоги визнає частково, а саме 10310 грн. 00 коп. основного боргу та 1141 грн. 93 коп. пені, а в частині стягнення 5405 грн. 82 коп. інфляційних збитків та 638 грн. 59 коп. -3% річних відповідач заперечує і просить відмовити позивачу в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

14.05.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №3 про надання послуг, відповідно до п. 1 якого, позивач (виконавець) зобовязується виконати тракторами К-700 (К-701), Т-150К роботи по обробітку земель агрегатами відповідача (замовника) та своїм агрегатом УДА-3.1 на полях, що обробляються замовником за цінами визначеними у договорі.

Загальна сума договору становить 25000 грн. 00 коп., замовник зобовязується розрахуватись за фактично виконані обсяги робіт у термін до 01.09.2007р. (п. 2 договору).

Відповідно до п. 6 договору прийом-здача робіт оформляється актом, який підписується представниками сторін у термін трьох днів з моменту виконання певного обсягу робіт.

Позивач пояснив, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги по обробітку землі на загальну суму 14310 грн. 00 коп. і виставив відповідачу рахунок №1 від 10.07.2007р. на оплату робіт.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме актами про надання послуг по договору від 20.06.2007р. на суму 2250 грн. 00 коп., від 06.06.2007р. на суму 7470 грн. 00 коп., від 06.06.2007р. на суму 3050 грн. 00 коп. Крім цього, вказаний факт відповідачем не заперечувався в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направляв відповідачу претензію №27 від 23.10.2008р. з вимогою погасити заборгованість за виконані роботи протягом 10 календарних днів (в підтвердження направлення відповідачу претензії позивачем подано копію поштової квитанції №4544 від 23.10.2008р.).

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки по договору з позивачем повністю не провів, розрахувався лише частково - ним було сплачено 4000 грн. 00 коп., а саме: 30.11.2007р. ним було сплачено 2000 грн. 00 коп., 30.09.2008р. 1000 грн. 00 коп., 26.11.2008р. 1000 грн. 00 коп.

В судове засідання позивачем подано заяву про зміну та уточнення позовних вимог №5 від 16.06.2009р., в якій позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 10310 грн. 00 коп. основного боргу по договору про надання послуг №3 від 14.05.2007р., 5405 грн. 82 коп. інфляційних збитків за період з вересня 2007р по травень 2009р., 1141 грн. 93 коп. пені за період з 01.09.2007р. по 29.02.2008р., 638 грн. 59 коп. -3% річних за період з 01.09.2007р. по 15.06.2009р. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про зміну та уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Тобто, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача за отримані послуги складає 10310 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобовязання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобовязання.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнані в повному обсязі, тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 10310 грн. 00 коп. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім цього, позивачем згідно заяви про уточнення позовних вимог, заявлені вимоги по стягненню пені 1141 грн. 93 коп. за період з 01.09.2007р. по 29.02.2008р. Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобовязання у вигляді стягнення пені передбачена п. 8 договору про надання послуг №3 від 14.05.2007р. (в разі порушення термінів оплати згідно п. 2 договору замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки).

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1141 грн. 93 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, і відповідачем вимоги в даній частині визнані в повному обсязі, тому позовні вимоги в частині стягнення пені також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також, згідно заяви про уточнення позовних вимог, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору про надання послуг №3 від 14.05.2007р. позивач просить стягнути з відповідача 5405 грн. 82 коп. інфляційних збитків за період з вересня 2007р по травень 2009р. та 638 грн. 59 коп. -3% річних за період з 01.09.2007р. по 15.06.2009р.

Відповідач проти стягнення 5405 грн. 82 коп. інфляційних збитків та 638 грн. 59 коп. -3% річних заперечує і просить відмовити позивачу в цій частині, так як у договорі не передбачена вказана відповідальність.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Заперечення відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, так як відповідачем визнано прострочення зобовязання за договором, а статтею 625 ЦК України не передбачено обовязковість визначення у договорі вказаної відповідальності за прострочення зобовязання, так як ч. 2 ст. 625 ЦК України містить посилання на те, що в разі встановлення у договорі іншого розміру процентів річних від простроченої суми кредитор може вимагати від боржника сплати суми боргу з врахуванням цих процентів річних.

Але, позовні вимоги стосовно стягнення 5405 грн. 82 коп. інфляційних збитків за порушення терміну виконання грошових зобовязань підлягають частковому задоволенню в сумі 4702 грн. 28 коп., з огляду на те, що оцінюючи поданий позивачем розрахунок інфляційних збитків судом було встановлено, що позивачем було проведено нарахування інфляційних витрат на суму боргу вже разом з зазначенням інфляційних витрат за попередній період. Тому, в частині стягнення 703 грн. 54 коп. інфляційних витрат позивачу в позові відмовляється.

А в частині стягнення 638 грн. 59 коп. - 3% річних позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рижівка” (Сумська область, Білопільський район, с. Рижівка, код 30864801) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 10310 грн. 00 коп. основного боргу, 1141 грн. 93 коп. пені, 4702 грн. 28 коп. інфляційних збитків, 638 грн. 59 коп. - 3% річних, 167 грн. 92 коп. витрат по держмиту, 299 грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 25.06.09 р.