Ухвала суду № 56891890, 04.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/349/2016(м)

221/3905/15-ц

Головуючий у 1-й інстанції Голуб Т.І.

Суддя-доповідач Биліна Т.І.

Категорія 19

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів - Бугрим Л.М., Принцевської В.П.

при секретарі - Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 29 лютого 2016 року про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Волноваська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 29 лютого 2016 року було закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Волноваська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_2, посилаючись на її необґрунтованість, порушення норм процесуального права, подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати зазначену ухвалу, повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтувала тим, що хоча рішенням апеляційного суду Донецької області від 04.11.2013 р. відмовлено у задоволенні її позову до відповідача, про визнання недійсним договору дарування права на земельну частку (пай) внаслідок не доведення, що договір укладено на вкрай невигідних для неї умовах внаслідок збігу тяжких обставин, проте, звертаючись до суду з даним позовом, вона послалася на те, що договір дарування права на земельну частку (пій) був укладений нею під впливом обману, а саме: що відповідач умисно ввів її в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, а саме що вони укладають договір оренди земельної ділянки. Внаслідок того, що підстави вказаних позовів різні, суд першої інстанції не мав права закривати провадження у справі та позбавляти її права доступу до правосуддя.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду залишити без змін.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати.

Представник третьої особи Волноваської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти скарги представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що має місце рішення апеляційного суду Донецької області від 04.11.2013 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Волноваська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування права на земельну ділянку(пай), яке не було оскаржено. Наявність рішення, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих же самих підстав є підставою для закриття провадження у справі.

Проте, погодитися з вказаним висновком не можна, оскільки обставини, які мають значення для справи, судом встановлено не повно, а як наслідок суд першої інстанції дійшов невірних висновків.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обставинами встановленими судом першої інстанції, а саме що 29.09.2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання удаваним договору дарування від 21.09.2000 року. В остаточно уточненому позові, поданому до суду 03.02.2016 року позивач змінила предмет і підставу позову та просила суд визнати недійсним договір дарування від 21.09.2000 року, за яким вона подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар право на земельну частку (пай) у розмірі 9,21 умовних кадастрових гектарів.

Задовольняючи у попередньому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки цей спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішувався, суд першої інстанції не звернув уваги, що підстави у вказаних позовах є різними.

Вказане підтверджується тим, що за наслідками перегляду рішення Волноваського суду Донецької області від 27 червня 2013 року рішенням апеляційного суду Донецької області від 04.11.2013р. було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування права на земельну частку (пай), внаслідок недоведення, що договір укладено на вкрай невигідних для позивача умовах, внаслідок збігу тяжких обставин.

Проте, звертаючись до суду з даним позовом, позивач послалася на те, що договір дарування права на земельну частку (пай) був укладений нею під впливом обману, а саме: що відповідач умисно ввів її в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, а саме що укладається договір оренди земельної ділянки.

Отже, спір сторін про визнання договору дарування недійсним не вирішено.

З наведеного вбачається, що підстави зазначені позивачем в якості обґрунтування позовних вимог - різні, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

У відповідності до правової позиції ВСУ(у справі N 6-79цс15) за змістом пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Тобто прийняте з певних підстав судове рішення про відмову в позові при збереженні існуючих правовідносин, які спричинили звернення до суду, не є перешкодою для повторного звернення до суду заінтересованих осіб з метою вирішення спору.

Закриваючи у справі, яка переглядається, провадження, суд не звернув увагу на відмінність підстав звернення, що призвело до неправильного застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсним» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на вищевказані обставини справи та положення ст. 205 ЦПК України уваги не звернув, не визначився з характером заявлених вимог та не з'ясував обставини, на які посилалася позивач при вирішенні спірного питання та дійшов помилково висновку про закриття провадження у справі з підстав набрання законної сили рішення суду ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Крім того, суд першої інстанції проігнорував основні засади цивільного судочинства, з точки зору дотримання права скаржника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У відповідності зі ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, ухвала про закриття провадження у справі підглядає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 29 лютого 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Л.М. Бугрим

В.П. Принцевська