Ухвала суду № 56889605, 30.03.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2793/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м.Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Карнауха А.П.

при секретарі Грабовській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Копіївської сільської ради, ОСОБА_3, реєстраційної служби Тульчинського районного управління юстиції ( далі РС Тульчинського РУЮ) про скасування рішення сесії Копіївської сільської ради та свідоцтв про право власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ОСОБА_2О, звернулись до Тульчинського районного суду із позовом до Копіївської сільської ради, ОСОБА_3А, РС Тульчинського РУЮ про скасування рішення сесії Копіївської сільської ради та свідоцтв про право власності, мотивуючи свої позовні вимоги наступним.

Вони є співвласниками житлового будинку із господарськими будівлями, розташованого в с.Копіївці Тульчинського району Вінницької області по вул.Кірова,77. 2/3 будинку належить ОСОБА_2, а 1/3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 частина будинку належить внаслідок спадкування за заповітом. Свідоцтво про спадщину за заповітом видано 06.04.2000 року і зареєстроване Тульчинським МБТІ в той же день.

Власником суміжного домогосподарства є відповідач.

Відповідно до рішення № 602 сесії Копіївської сільської ради від 03.07.2015 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 В,А. на праві власності належать земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,068 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані за адресою с.Копіївка Тульчинського району, вул.Кірова,22.

Вважають прийняте сільської радою рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

З ними, суміжними землекористувачами, не було погоджено встановлення в натурі меж земельних ділянок, які в подальшому були передані у власність ОСОБА_3 Сільська рада була поінформована про земельний спір між ними. Але незважаючи на це погодила технічну документацію із землеустрою. Крім того, у всіх документах з погодження технічної документації із землеустрою в якості суміжного землекористувача вказана лише ОСОБА_1, хоча ОСОБА_2 належить більша частина житлового будинку. Цим порушені права позивачів.

Вони також вважають безпідставними погодження меж між їхніми земельними ділянками, які визначені в акті погодження меж землекористування від квітня 2015 року і в кадастровому плані. Розміри, які там вказані не відповідають дійсним розмірам їх земельних ділянок на місцевості, а також не відповідають плану, затвердженому рішенням позачергової 48 сесії 6 скликання Копіївської сільської ради від 30.03.2015 року.

Просять суд визнати незаконним та скасувати рішення №602 50 сесії 6 скликання Копіївської сільської ради Тульчинського району від 03.07.2015 року « Про погодження технічної докментації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та передачу у власність ОСОБА_3А.».Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно , індексний номер 40202779, від 07.07.2015 року, видане ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,068 га, передану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0524383300:02:001:0209, розташовану в с.Копіївка Тульчинського району Вінницької області по вул.Кірова,22, та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 40204448, від 07.07.2015 року, видане ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка), кадастровий номер 0524383300:02:001:0208, розташовану в с.Копіївка Тульчинського району Вінницької області по вул..Кірова,22. Скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім»я ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила суду наступне.

Вона хоче знести шопу, яка перебуває на її стороні. Там раніше була дорога. Зараз вона їздить чужими дорогами.

29.09.12014 року вона була присутня при узгодженні меж.

Жодних документів на земельну ділянку вона не має. В її користуванні приблизно 0,60 га. Межі цієї земельної ділянки офіційно не встановлювали.

Паркан на стороні відповідача вона не ставила. В сільську раду із заявою про надання в користування земельної ділянки вона не зверталась.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила суду, що в 2012 році вона зверталась до сільської ради з приводу приватизації земельної ділянки, але не приватизувала. На земельну ділянку правовстановлюючих документів вона не має. Своє фактичне землекористування вона не узаконила.

03.07.2015 року вона на сесії сільської ради не була. Ії просто не запросили. Чому сказати не може.

При обмірах земельних ділянок вона була присутня.

В 2000 році вона у спадщину отримала частину будинку. В свідоцтві про спадщину не вказано паркан, який вона потім збудувала.

Коли були встановлені межі земельної ділянки не знає.

Актів чи інших документів про факти порушення меж земельної ділянки не складалось.

Паркан нею був збудований в 2013 році на місці старого паркану. Це камінний паркан. Мур вони збудували.

Представник позивачів адвокат ОСОБА_4, позов підтримав, просив його задовольнити та пояснив суду, що при вирішення питань надання земельної ділянки у власність повинно бути погоджені їх межі.

Паркан позивачі збудували по фактичній межі.

Земельна ділянка в користуванні ОСОБА_1 закріплена рішенням сесії сільської ради. Якої саме сказати не може.

Спірна будівля знаходиться на суміжній земельній ділянці відповідача.

Відведення меж земельної ділянки відбулось в 20090 році. Про це свідчить акт від 13.11.2009 року.

В землекористуванні позивачів перебуває 0.54 га землі. Кадастровий номер їхньої земельної ділянки він не знає.

Якщо особи без достатніх правових підстав використовують земельні ділянки, то узгоджувати межі з ними не потрібно.

При зверненні до суду вони виходять із незаконності всього рішення. ОСОБА_2 не була присутня на сесії сільської ради. Цим порушені її права.

Земельна ділянка площею 0,068 га це город ОСОБА_3 Ця земельна ділянка не межує із земельною ділянкою позивачів.

Представник відповідача Копіївської сільської ради ОСОБА_5, позов не визнала, проти його задоволення заперечувала та пояснила суду, що в 2012 році сільською радою було прийнято рішення про надання дозволу позивачам на приватизацію присадибної земельної ділянки. Але вони її досі не приватизували.

На сесію сільської ради, де вирішувалось питання про надання земельної ділянки ОСОБА_3 всі запрошувались. Були узгоджені межі земельної ділянки. Ще в 2010 році був складений акт встановлення меж. Встановлення межових знаків проводилось неодноразово.

Позивачі не є власниками земельної ділянки, тому їх на сесію не викликали.

При оформленні права власності на землю ОСОБА_3 позивачі до сільської ради не звертались.

Спору за межі між городами сторони не мають. У березні 2015 року було рішення про узгодження меж земельних ділянок. 03.07.2015 року була затверджена технічна документація ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки.

Земельна ділянка, якою користуються позивачі не має кадастрового номеру. За ними земля просто записана по земельно-шнуровій книзі.

Сільською радою рішення про надання в користування ОСОБА_1 земельної ділянки не приймалось.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував та пояснив суду, що межі земельних ділянок визначались ще в 2012 році. При складенні акту 19.04.2012 року ширина його подвір»я зменшилась на 80 см.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6, в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував та пояснив, що ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки оформив законно. Позивачі в своїх позовних вимогах посилаються на порушення їх прав, передбачених ст..393 ЦК України. Але ця стаття ЦК захищає право власності особи. Позивачі ж не є власниками земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою відповідача. Право власності на землю відповідно до ст..125 ЗК України виникає з часу державної реєстрації такого права. Позивачі такої реєстрації при отриманні нерухомого майна у власність в порядку спадкування не здійснили. Вони взагалі не можуть звертатись до суду за захистом своїх прав, бо сільська рада при прийнятті рішень про приватизацію земельних ділянок ОСОБА_3 не порушила жодних їх прав на землю. В самій позовній заяві немає посилання на порушення закону при прийнятті рішення сільською радою.

Представник відповідача РС Тульчинського РУЮ, в судове засідання не з»явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Із наданих сторонами письмових доказів вбачається.

За рішенням б/н позачергової 48 сесії 6 скликання Копіївської сільської ради від 30.03.2015 року « Про розгляд письмового звернення жителів с.Копіївка ОСОБА_3 та ОСОБА_1І.» за ОСОБА_3 по вул..Кірова,22 закріплена земельна ділянка орієнтовною площею 0,32 га, а за ОСОБА_1 по вул..Кірова,77 орієнтовною площею 0,5418 га.Ухвалено також відновити 5 межових знаків.

Рішенням №602 від 03.07.2015 року 50 сесії 6 скликання Копіївської сільської ради «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та передачу у власність ОСОБА_3А.» погоджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0, 318 га по вул..Кірова,22.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.07.2015 року, індексний номер 40202779, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,068 га, призначена для ведення особистого селянського господарства.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності на цю земельну ділянку ОСОБА_3 зареєстроване 07.07.2015 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.07.2015 року, індексний номер 40204448, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,25 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності на цю земельну ділянку ОСОБА_3 зареєстроване 07.07.2015 року.

Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого завідуючою Тульчинською державною нотаріальною конторою 06.04.2000 року, вбачається, що ОСОБА_1 в порядку спадкування отримала 1/3 частину житлового будинку та господарських споруд по вул..Щорса,77 в с.Копіївці Тульчинського району,а ОСОБА_2 2/3 цього домоволодіння. Вказано, що домогосподарство розміщено на земельній ділянці. Площа земельної ділянки не вказана. В свідоцтві також вказано, що воно підлягає реєстрації Тульчинському МБТІ.

Із наданого представником відповідача ОСОБА_5 протоколу 48 позачергової сесії 6 скликання Копіївської сільської ради від 31.03.2015 року слідує,що письмове звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про встановлення межових знаків між суміжними земельними ділянками цих громадян розглянуто на сесії з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вислухавши пояснення сторін,їх представників, дослідивши надані ними письмові докази, оцінюючи їх відповідно до ст.212 ЦПК України, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За ст.41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідач ОСОБА_3 відповідно до п.»а» ч.3 ст.116 ЗК України отримав у власність земельні ділянки по вул.Кірова,22 в с.Копіївці Тульчинського району шляхом приватизації. Ним відповідно до ст.125 ЗК України проведена державна реєстрація права власності на них.

Безоплатна приватизація цих земельних ділянок здійснена з дотриманням вимог ст.118 ЗК України.

Копіївська сільська рада при цьому використала повноваження, передбачені ст.122 ЗК України.

Сторонами не надано доказів того, що при розгляді питання про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельних ділянок на сесії Копіївською сільською радою допущені порушення земельного законодавства, що можуть стати підставою для скасування рішення.

Обов»язкова присутність на сесії позивачів при розгляді питання про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельних ділянок ЗК України чи законом України « Про місцеве самоврядування в Україна» не передбачена.

Не може бути підставою для задоволення позову посилання позивачів та їх представника на те, що з прийняттям вказаного рішення порушені їх права і вони підлягають захисту відповідно до ст.393 ЦК України.

Ст.393 ЦК України передбачено захист права власності особи. В судовому засіданні встановлено, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не мають права власності на земельну ділянку, яка перебуває у їх фактичному користуванні. Ними в 2012 році подавались заяви про надання у власність земельної ділянки, але це своє право вони до кінця не реалізували. Відповідно до ст.125 ЗК України державна реєстрація цього права не проведена.

Фактичне використання земельної ділянки не передбачає автоматичного набуття права власності на неї. Таке набуття можливе на підставі ст.119 ЗК України за набувальною давністю. Але воно також здійснюється шляхом вчинення особою певних дій звернення із клопотанням до органу місцевого самоврядування. Доказів про наявність такого клопотання та його позитивний розгляд Копіївською сільською радою позивачами та їх представником не надано.

Не можуть бути підставою для захисту майнових прав на земельну ділянку шляхом обмеження таких прав суміжних землекористувачів і обставини набуття права власності позивачами в порядку спадкування на домоволодіння в 2000 році. При набутті такого права правовідносини регулювались ЦК УРСР 1964 року, яким не передбачалось набуття права власності на земельну ділянку при переході права власності на житловий будинок. Таке право громадяни отримали з набуттям чинності ЦК України 2003 року.

До того ж, при набутті в порядку спадкування права власності на домоволодіння у свідоцтві про право власності на спадкове майно не вказано навіть розмір земельної ділянки, на якій це майно розміщено.

Окрім цього, реалізація такого права також потребує державної реєстрації відповідно до ст.125 ЗК України.

Очевидно, що за відсутністю законних підстав для користування земельною ділянкою по вул.Кірова,77 в с.Копіївка Тульчинського району позивачі не вправі вимагати узгодження з ними меж земельних ділянок суміжними землекористувачами, оскільки межі їх земельної ділянки у передбачений законом спосіб не встановлені.

За викладених обставин у позивачів відсутні правові підстави для захисту їх майнового права при здійсненні землекористування, тому посилання в позові на вимоги ст.16 ЦК України не можуть буті взяті до уваги.

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст..41 Конституції України, ст.ст.16,377,393 ЦК України, ст.ст.118,119,122,125 ЗК України, ст..ст.212-215.219 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Суддя: