Ухвала суду № 56888666, 31.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/10009/15-ц Номер провадження 22-ц/786/967/16Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Омельченко Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Омельченко Л.М.

Суддів: Дорош А.І. , Триголова В.М.

При секретарі Ачкасовій О.Н.

З участю адвоката Савічева О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 лютого 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Монолітбудсервіс» про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Омельченко Л.М.,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним вище позовом посилаючись на те, що працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера з 16 березня 2015 року до 25 вересня 2015 року. Наказом № 95-к від 25 вересня 2015 року її було звільнено з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України у зв»язку з відсутністю на роботі без поважних причин. Вважаючи своє звільнення з роботи незаконним, просила суд визнати неправильним звільнення з роботи та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та заподіяну моральну шкоду.

В ході розгляду справи місцевим судом позивач уточнила позовні вимоги та остаточно просила визнати наказ № 95-к від 25 вересня 2015 року незаконним, поновити її на посаді головного бухгалтера ПП «Монолітбудсервіс», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5763 грн.00 коп. та заподіяну моральну шкоду в сумі 5000 грн.00 коп.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Монолітбудсервіс» про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

В апеляційному порядку зазначене вище рішення суду оскаржила ОСОБА_3, яка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, які з»явилися в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.40 п.4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 працювала у ПП " Монолітбудсервіс " на посаді головного бухгалтера з 16 березня 2015 року до 25 вересня 2015 року.

14 вересня 2015 року позивач ОСОБА_3 подала відповідачу заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням з 28 вересня 2015 року (а.с.56).

Також судом встановлено і даний факт підтвердила в суді першої інстанції позивач, що у період з 21 по 25 вересня 2015 року вона була відсутня на робочому місці у зв»язку з проходженням стажування у ТОВ «Укрмаслотред» без узгодження цього питання з відповідачем.

Наказом № 95-к від 25 вересня 2015 року ОСОБА_3 звільнено з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України з підстав відсутності на роботі без поважних причин (а.с.4).

Трудову книжку ОСОБА_3 відмовилася отримати, не погоджуючись із записом про причину її звільнення з роботи.

Копія наказу про звільнення та листи адміністрації ПП " Монолітбудсервіс» з проханням одержати трудову книжку або повідомити інший порядок її видачі відповідачем на адресу ОСОБА_3 направлялися неодноразово, що не заперечувала остання в суді першої інстанції (а.с. а.с. 47-52, 62-64).

Остаточна виплата позивачу розрахункових сум при звільненні була здійснена ПП «Монолітбудсервіс» 06 жовтня 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на суму 1482,60 грн. переказом через УДППЗ «Укрпошта» (а.с. 90-91).

Встановивши зазначені вище обставини та давши належну оцінку доводам сторін, місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_3 на роботі та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди. Також суд правильно зазначив, що трудова книжка не одержана позивачем ОСОБА_3 внаслідок зловживання нею своїми правами, а саме: небажанням одержувати даний документ на підприємстві.

Рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги про недотримання відповідачем порядку звільнення позивача з роботи у зв»язку з не відібранням у неї письмового пояснення не можуть бути враховані, оскільки місцевим судом встановлено, що адміністрація підприємства вчиняла дії по відібранню пояснень у ОСОБА_3 щодо невиходу її на роботу, про що свідчать складені акти, а також пояснення самого позивача у місцевому суді. При цьому, незначні неточності, допущені при складанні цих актів, не впливають на законність дій відповідача відносно звільнення ОСОБА_3 з роботи за прогули без поважних причин. До того ж, ОСОБА_3 визнала факт безпідставного невиходу її на роботу протягом 21-25 вересня 2015 року, посилаючись на те, що відповідач не видавав наказ про надання їй відпустки.

Інші доводи скарги теж не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя (підпис)

Судді: (підписи)

Копія вірно: