Ухвала суду № 56888591, 23.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1828/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1003/16Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Панченка О.О., Прядкіної О.В

при секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Власівська сільська рада Зінківського району Полтавської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 5,2433 га, укладений 14.07.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_3, та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Полтавській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 14.03.2014 р. та № НОМЕР_1 від 10.07.2014 р. про надання вказаної земельної ділянки в користування ОСОБА_3

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 14.03.2014 р. № ПЛ/5321381600:00:016/00001418 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області орієнтовною площею 5,2433 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Наказом від 10.07.2014 р. № НОМЕР_1 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» Головного управління Держземагентства у Полтавській області було затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки та надано її ОСОБА_3 в оренду терміном на 21 рік.

14 липня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, відповідно до якого в строкове платне користування відповідачу передано земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 5,2433 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з недоведеності позивачем факту порушення його прав та відсутності правових і фактичних підстав визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі, який укладено з додержанням вимог закону, та скасуванні наказів Головного управління Держземагентства у Полтавській області, що були видані в межах повноважень органу виконавчої влади, з дотриманням вимог ст.ст. 123, 124 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, підставою для визнання договору оренди землі недійсним було відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею.

Згідно ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право позивача.

Як вбачається зі змісту позовних вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, позивач вважає, що при наданні спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 відповідачами було порушено його право користування земельною ділянкою, оскільки розпорядженням голови Зіньківської районної державної адміністрації № 741 від 27 грудня 2012 року йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, за його заявою 22.04.2013 р. здійснено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Крім того, 30.10.2014 р. та 11.02.2015 р. між ним та Власівською сільською радою в особі Власівського сільського голови було укладено тимчасові угоди, згідно яких на період виготовлення технічної документації із землеустрою він користується земельною ділянкою площею 5,2433 га кадастровий номер НОМЕР_2, наданою для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населених пунктів, та сплачує сільській раді визначені договорами кошти за фактичне землекористування.

Проте, доводи позивача не ґрунтуються на вимогах закону, а зазначені ним обставини не свідчать про набуття прав на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та виникає з моменту державної реєстрації цих прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору (ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст.ст. 2, 4, 27, 28 Закону від 01 липня 2004 року № 1952-IV).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено ст. 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Отже, надання розпорядженням Голови Зіньківської районної державної адміністрації від 27.12.2012 р. № 741 дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в запасі, не давало позивачеві права користування спірною земельною ділянкою, а дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі якого до Державного земельного кадастру включено відомості щодо вказаної земельної ділянки, уповноваженим органом виконавчої влади йому не надавалось.

Державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожною державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та не є підставою виникнення у позивача відповідних прав.

Дії (бездіяльність) Головного управління Держземагентства у Полтавській області за клопотанням ОСОБА_2 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання дозволу на розробку проекту землеустрою, на що посилається в апеляційній скарзі позивач, не є предметом оскарження по справі і на висновки суду першої інстанції не впливає.

Тимчасові угоди від 30.10.2014 р. та від 11.02.2015 р., укладені позивачем з Власівською сільською радою Зіньківського району Полтавської області, яка до того ж відповідно до ст. 122 ЗК України не вправі розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, правового значення по справі не мають.

Відповідно до повноважень, визначених ч. 4 ст. 122 ЗК України в редакції Закону № 5245-VI від 6 вересня 2012 року, Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445 «Про Державне агентство земельних ресурсів України» та п.п. 4.32., 9. Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 № 258, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012 р. за № 852/21164, що діяло на час видання оскаржуваних наказів від 14.03.2014 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 10.07.2014 р. № НОМЕР_1 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» та укладення спірного договору оренди землі від 14 липня 2014 року Головне управління Держземагентства у Полтавській області діяло в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог закону і підстав для скасування вказаних наказів колегією суддів не вбачається.

Укладений 14 липня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_3 договір оренди землі містить всі істотні умови, встановлені ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», і порушень прав позивача ОСОБА_2 при визначенні сторонами договору розміру орендної плати по справі не встановлено і суду таких обставин не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріально та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.