Ухвала суду № 56887741, 31.03.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Крівоклякіна Н.В.

Доповідач - Орлов І.В.

Справа № 433/1789/15-ц

Провадження № 22ц/782/188/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Орлова І.В.,

суддів Стахової Н.В., Авалян Н.М.,

за участю секретаря: Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 16 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

в с т а н о в и л а :

04 серпня 2015 року представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк» або позивач) звернувся до ОСОБА_2 (далі відповідачка) з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачка є користувачкою web-інтерфейсу LIQPAY. При проведенні переліку операції у березні-травні 2014 року ОСОБА_2 без наявної на те правової підстави набула грошові кошти ПАТ КБ «Приватбанк» в загальній сумі 131.760,03 гривень. Посилаючись на приписи статей 16, 536, 1212-1214 ЦК України, позивач просив: стягнути з відповідачки безпідставно набуті гроші в сумі 131.760,03 гривень; розраховані за обліковою ставкою Національного Банку України відсотки (проценти) за користування цими грошима в період з 06 травня 2014 року по 28 липня 2015 року в сумі 29.918,55 гривень, а також судові витрати в сумі 1.616,79 гривень.

Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 16 листопада 2015 року позов задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 131.760,03 гривень. У стягненні відсотків за користування зазначеними грошима судом відмовлено. Судом вирішено питання про стягнення на користь позивача судових витрат в сумі 1363,82 гривень.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив: заочне рішення від 16 листопада 2015 року в частині відмови у стягненні суми відсотків скасувати, ухваливши нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 29.918,55 гривень.

В обґрунтування доводів апеляції позивач зазначив, що позиція суду першої інстанції спростовується практикою Вищих судів України, зокрема рішенням ВГСУ в справі № 24/17-2775-2011 від 30.05.2012 року де зроблено висновок про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошима, обрахованих на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ЦК України, ст. 198, ч. 6 ст. 231 ГК України).

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з 29 грудня 2012 року у передбаченому частиною 1 статті 634 ЦК України порядку між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» виниклі договірні відносини з приводу надання та отримання послуг з переказу грошових коштів через використання web-інтерфейсу LIQPAY.

За умовами пункту 1.1 Угоди користувача (Далі Угода) ПАТ КБ «Приватбанк» прийняв на себе зобов'язання здійснювати приймання/переказ грошових коштів від клієнтів через web-інтерфейс LIQPAY. Згідно з пунктами 3.1., 3.3 Угоди сторони передбачили, що позивач виконує доручення клієнта, а зобов'язання Банку обмежуються прийманням грошових коштів у клієнтів та передачею коштів особам, яким вони призначені (а.с.8-11).

В період з 28 березня 2014 року по 05 травня 2014 року користувачка послуг web-інтерфейсу LIQPAY ОСОБА_2, ініціювала та отримала від ПАТ КБ «Приватбанк» виконання доручень з перерахування грошових коштів на загальну суму 289.974,51 гривень. За вищевказаний період рахунок відповідачки було поповнено лише на суму 158.214,48 гривень. Надмірне використання ОСОБА_2 131.760, 03 гривень стало можливим через заміну ПАТ КБ «Приватбанк» старого інтерфейсу LIQPAY на новий. При цьому відповідачка виявила вразливість нового web-інтерфейсу LIQPAY, що надало їй можливість робити перекази грошових коштів як в старому, так і в новому web-інтерфейсах LIQPAY. На підставі статей 1212-1214 ЦК України суд першої інстанції визнав грошові кошти в сумі 131.760,03 гривень безпідставно набутим майном, яке ОСОБА_2 зобов'язана повернути ПАТ КБ «Приватбанк».

Стягнення з відповідачки безпідставно набутих грошових коштів у сумі 131.760,03 гривень сторони не оскаржували. Згідно з вимогами статті 303 ЦПК України, у цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення відсотків (процентів) за користування безпідставно набутими грошима у період з 06 травня 2014 року по 28 липня 2015 року в сумі 29.918,55 гривень суд першої інстанції, проаналізувавши норми статей 1214, 536, частини 1 статті 1048 ЦК України, статті 1 Закону України «Про Національний банк України», статей 8, 14 ЦК України зробив висновок про те, що відповідачка ОСОБА_2 не може бути примушена до сплати процентів за користування належними ПАТ КБ «Приватбанк» коштами в силу невизначеності розміру таких процентів законом та Угодою користувача.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Так, відповідно до частини 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки Угодою користувача розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, суд першої інстанції правильно вирішив, що вимоги позивача у цієї частині мають обґрунтовуватися законом або іншим актом цивільного законодавства.

У позовній заяві стягнення відсотків (процентів) позивач обґрунтовував посиланням на норми статті 536 ЦК України в сукупності з приписами статті 1 Закону України «Про національний банк України», яка визначає, що поняття «облікова ставка» вживається у значенні одного із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України встановлено нормами статті 1048 ЦК України. Відповідно до частини 1 зазначеної статті позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки за своїм змістом цивільні відносини, що регулюються частиною 1 статті 1048 ЦК України та визначають можливість визначення процентів за договором позики на рівні облікової ставки Національного банку України не є подібними до правовідносин з приводу безпідставного позадоговірного набуття та користування чужим майном, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача в частині стягнення відсотків за користування безпідставно набутими грошима за період з 06 травня 2014 року по 28 липня 2015 року в сумі 29.918,55 гривень.

Посилання ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення ВГСУ в справі № 24/17-2775-2011 від 30.05.2012 року, правильність висновків Троїцького районного суду не спростовує, оскільки у рішенні ВГСУ від 30.05.2012 року розмір процентів за користування безпідставно набутими грошима у правовідносинах між юридичними особами визначався на підставі приписів статті 198 ГК України (виконання грошових зобов'язань) та частини 6 статті 231 ГК України (розмір штрафних санкцій).

Відповідно до статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.

Суд, вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 304, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», - відхилити.

Заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 16 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: