Ухвала суду № 56887694, 22.03.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Коваленко Д.С.

Доповідач - Лозко Ю.П.

Справа № 425/2758/15-ц

Провадження № 22ц/782/853/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» березня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Українцевой Л.Д., Заіки В.В.

за участю секретаря Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 листопада 2015 року у цивільній справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 листопада 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково.

З відповідача на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» стягнуто заборгованість за договором банківського обслуговування № BL_КГ 100093846 від 06 лютого 2012 року у розмірі 19584 грн.29 коп., яка утворилась станом на 08 серпня 2015 року та складалася з наступного: заборгованість за кредитом - 9557 грн.31 коп.; заборгованість за відсотками - 67 копійок; комісія за розрахункове обслуговування 10026 грн. 31 коп. У задоволені решти позовних вимог було відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції банківська установа в порядку ст.232 ЦПК України звернулась до суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи. Вважає рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив його скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення штрафу/пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 50556,98 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 штраф (пеню) за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 50556,98 гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 листопада 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості по комісії не оскаржується, тому рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом апеляційного розгляду.

Згідно вимог ст. ст.11, 213 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі встановлених судом обставин у справі, 06 лютого 2012 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір № BL _КГ 100093846 за яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 16 000 грн., строком по 06 лютого 2015 року включно, а відповідач взяла на себе зобов'язання у строки встановлені цим договором (графіком), повернути кредит, сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 0,01 відсотка річних, а також комісійні винагороди у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту. Пунктом 4.2 загальної частини та пунктом 9 спеціальної частини договору встановлено, що у випадку невиконання позичальником обов'язку, передбаченого пунктом 3.3.3. Загальної частини Договору, при тому що прострочення виконання боргових зобов'язань за Договором перевищило 60 календарних днів, Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку штраф у розмірі зазначеному у пункті 9 спеціальної частини Договору у розмірі 25%.

Отже, між сторонами виникли правовідносини у сфері споживчого кредитування.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафу у сумі 50556,98 гривень суд першої інстанції вказав, що пунктом 4.2. договору передбачено: у випадку невиконання позичальником обов`язку передбаченого п.3.3.3, при тому що прострочення виконання боргових зобов`язань за договором перевищило 60 календариних днів, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити штраф у розмірі зазначеному в п. 9 спеціальної частини договору. Відповідно до п.3.3.3 у випадку прострочення виконання будь-яких боргових зобов`язань за договором, не пізніше 10 календарних днів з дати отримання письмової вимоги Банку позичальник має надати банку документальне підтвердження отримуваного поточного доходу за останні півроку. Суд першої інстанції виходив з того, що банком не дотримано вимоги п. 3.3.3 договору щодо направлення ним і отримання позичальником письмової вимоги банку позичальнику про надання документального підтвердження отримуваного поточного доходу за останні півроку, що є однією з підстав виникнення у банку права вимоги до позичальника щодо уплати штрафу, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штрафу.

Крім того, суд керувався положеннями Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року, відповідно до якого на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Вищевказаною нормою закону встановлено, що мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями вводиться у дію з 14 квітня 2014 року.

Також під час ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення штрафу суд керувався тим, що відповідач зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, яке входить до переліку населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція, а тому ОСОБА_3 є особою, на яку розповсюджується дія Закону України № 1669-VII від 02 вересня 2014 року щодо встановлення мораторію на нарахування пені і штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями. Також згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Рубіжне.

Таким чином, колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають встановленим обставинам у справі та нормам матеріального права.

Довід апелянта про те, що направлення вимоги позичальнику щодо нарахування штрафу не є обов'язком банку, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки п. 3.3.3. передбачено: у випадку прострочення виконання будь-яких боргових зобов'язань за договором, не пізніше 10 календарних днів з дати отримання письмової вимоги банку надати до банку документальне підтвердження отримуваного поточного доходу за останні півроку.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було встановлено місце реєстрації відповідача, а тому застосування в даному випадку норм ЗУ « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не є доцільним, судова колегія не приймає до уваги, оскільки з відповіді УДМС України у Луганській області на запит суду першої інстанції вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 09.12.1993 року, отже місце реєстрації відповідача є м. Рубіжне, яке відповідно до розпорядження КМУ від 30.10.2014 року належить до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Доводи апеляційної скарги, про те що відмова у задоволенні вимог в частині стягнення пені призведе до штучного зменшення ліквідаційної маси, що порушить права держави, в особі фонду, інших кредиторів банку, спричинить невиправдані видатки з Державного бюджету України, а також збитки для держави в особливо великих розмірах, на увагу колегії суддів не заслуговує, оскільки суд першої інстанції лише застосував імперативну норму Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Доказів, які б спростовували висновки суду, апелянтом не надано.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У даному випадку доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду відповідає вимогам закону, підстав для його скасування не вбачається.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24.12.2015 року задоволено клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» про відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, статей 3,4 Закону України «Про судовий збір» з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 215 грн.42 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307,308,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відхилити.

Заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 листопада 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 215 грн.42 коп. на користь держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: