Ухвала суду № 56887182, 30.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/837/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Адаменко І. М.

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

30.03.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Голованя А.М.

суддів - Карпенка О.Л., Фомічова С.Є.

за участю секретаря - Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, трьох процентів річних, процентів за користування позикою та відшкодування моральної шкоди і

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 серпня 2014 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким відповідач отримав від неї кошти в розмірі 2 000 євро, які зобов'язувався повернути до 31 грудня 2014 року, на підтвердження чого видав письмову розписку, але до цього часу гроші не повернув.

Уточнивши вимоги, просить суд стягнути з відповідача на її користь 2000 євро, що еквівалентно 59 965,23 грн, три проценти від простроченої суми боргу в сумі 419,76 грн та проценти за користування позикою в сумі 4 862,28 грн. (а.с. 183-185)

Невиконанням договору йому завдано моральних страждань у зв'язку з чим ставить питання про стягнення з відповідача 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року провадження у справі в частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди закрито.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 борг в розмірі 59 965,23 грн, три проценти від простроченої суми боргу в сумі 419,76 грн та проценти за користування позикою в сумі 4 862,28 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_3, яка була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явилася.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, який підтримав доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, яке випливає з договору позики, перед позивачем є встановленим, тому на підставі ст. ст. 526, 610, 625, 1046-1050 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума боргу, три проценти річних від простроченої суми боргу, а також проценти за користування позикою.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача кошти в розмірі 2 000 євро, які зобов'язувався повернути до 31 грудня 2014 року, на підтвердження чого видав письмову розписку.(а.с. 5)

Позивач, пред'явивши позов, посилалась на те, що їй позика не повернута.

Відповідач визнав факт написання ним борговою розписки, але вказує на те, що борг він позикодавцю повернув, що можуть підтвердити свідки. Також зазначає, що кошти він позичав у 2012, а не 2014 році.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України встановлює письмову форму для договору позики, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Отже, узгоджується з вимогами зазначених норм права визначення суми боргу, з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01 січня 2015 року по 23 березня 2015 року - дати звернення до суду з позовом (в межах заявлених вимог) в розмірі 419,76 грн. та процентів за користування позикою з 28 серпня 2014 року по 23 березня 2015 року в розмірі 4 862,28 грн.

Слід зазначити, що відповідач не оспорює розмір визначених судом сум процентів.

Згідно із ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення в суду першої інстанції межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судове рішення про стягнення заборгованості за договором позики, трьох процентів річних та процентів за договором позики відповідає вимогам закону, висновки суду є обґрунтованими, зроблені на підставі дослідження та правильної оцінки наданих сторонами доказів (ст. 212 ЦПК України), оскільки суд встановив, що кошти не повернуті позикодавцеві.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до, що суд не урахував покази свідків, які на думку відповідача підтверджують факт повернення ним боргу позивачу, не ґрунтуються на законі, оскільки згідно ч. 3 ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку, але боржник такого документа суду не надав.

Отже, наявність боргового документа у позикодавця свідчить про те, що позика не повернута.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6-79цс14 від 02.07.2014 року, і яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів.

Також, не впливає на правильність висновків суду і посилання скаржника на те, що згідно Висновку Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області від 27 квітня 2015 року він позичав у ОСОБА_3 гроші у 2012 році, а не у 2014 році, як про це вказано в борговій розписці.

За таких обставин, виходячи із положень ч.1 ст. 308 ЦПК України, судове рішення зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженою шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: