Рішення № 56887177, 30.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/819/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

30.03.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.,

суддів: Кіселика С.А., Суржика М.М.,

секретар Гусак А.О.

за участю відповідача, представника відповідача, представника позивача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Зазначав, що 26 лютого 2005 року між ним та відповідачкою укладено шлюб. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачкою не склалося, в останні роки сімейне життя погіршилося, між ними часто виникали сварки, свідком яких нерідко була їх донька. З червня 2015 року він проживає окремо, донька проживає з відповідачкою. Ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено через несумісність характерів, втрати поваги один до одного, примирення неможливе. Просив розірвати шлюб на підставі поновленого запису про реєстрацію.

В грудні 2015 року не змінюючи підстав та предмету позову уточнив позовні вимоги, просив розірвати шлюб з ОСОБА_2, зареєстрований відділом реєстрації шлюбів та народжень Луганського міського управління юстиції 26 лютого 2005 року, актовий запис №122.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2016 року позов задоволено, шлюб між сторонами розірвано. Суд встановив, що подружжя не проживає разом з червня 2015 року, примирення між ними не відбулося, шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя подружжя і збереження сім"ї стало неможливим.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що суд розглянув справу в її відсутності, про час та місце розгляду справи її не повідомив, чим порушені норми процесуального права щодо її права на участь в розгляді справи. Суд формально розглянув справу, не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки її доводам, викладеним у запереченні на позов, не вирішено питання щодо виховання дитини, спору щодо майна.

В засіданні апеляційного суду відповідач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, вважають, що передбачені законом підстави для розірвання шлюбу відсутні, не вирішено питання про поділ майна, утримання дитини, яка проживає з відповідачем, примирення не відбулося, оскільки між ними відсутнє спілкування, а позивач спілкується тільки з дитиною.

Представник позивача просила відхилити апеляційну скаргу, оскільки подружжя не проживає разом тривалий час, зі слів позивача їй відомо, що в нього склалася вже інша сім'я, тому примирення між сторонами неможливе, вони між собою не спілкуються, позивач оплачує оренду житла, де проживає відповідач з донькою, а на утримання доньки надає матеріальну допомогу добровільно.

Колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У справі «Мала проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що ключовим для концепції справедливого розгляду справи є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу у суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип справедливості, закріпленій у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником. Згідно з практикою Суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 8 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі », ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

В мотивувальній частині зазначаються мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти (п.3 ч.ч.1 ст.215 ЦПК України).

Таким чином, у судовому рішенні суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи та заперечення сторін, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, оскільки ухвалене за відсутності осіб, які не були повідомлені про час та місце розгляду справи. Крім того, в рішенні суду відсутні відповіді на письмові заперечення відповідача на позов (а.с.21-23).

Матеріалами справи підтверджується, що шлюб між сторонами зареєстровано 26 лютого 2005 року (а.с.4,18-19,20). ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4, яка проживає з відповідачем (а.с.5).

Позов про розірвання шлюбу подано позивачем в жовтні 2015 року (а.с.2).

За клопотанням відповідача (а.с.21-23) ухвалою суду від 04 грудня 2015 року сторонам надано строк два місяці для примирення, розгляд справи відкладено на 04 лютого 2016 року на 10 год. (а.с.29).

На а.с.30 є розписка відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Смірнової Г.Р., що про дату та час наступного судового засідання, призначеного на 04 лютого 2016 року на 10 год. вони повідомлені особисто.

09 грудня 2015 року адвокат Смірнова Г.С. подала суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, видачу копії ухвали від 04 грудня 2015 року, копію додаткового позову, копію довідки обліку місця проживання, які отримала під розписку (а.с.32).

Від позивача до суду 03 лютого 2016 року надійшла заява, в якій він наполягає на розірванні шлюбу, оскільки примирення між ними не відбулося, спілкування відсутнє, він проживає з іншою жінкою, з якою бажає укласти шлюб, однак цьому перешкоджає шлюб з відповідачем (а.с.35). Зустрічний позов про поділ майна, утримання дитини не подавався.

Розгляд справи 04 лютого 2016 року не відбувся в зв'язку з хворобою судді (а.с.36).

Відповідно до ст. ст. 74,76 ЦПК України судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, тобто сторонам: позивачу і відповідачу та їх представникам за адресою, зазначеною у справі. Повістка про виклик до суду повинна бути завчасно вручена особі, яка викликається, але у всякому разі не пізніше ніж за три дні до судового засідання, під розписку, яка підлягає поверненню до суду із зазначенням часу одержання.

11 лютого 2016 року суд направив сторонам судові повістки про виклик до суду на 16 лютого 2016 року на 9 год. 40 хв. (а.с.37-38).

Станом на 16 лютого 2016 року у суді були відсутні відомості про вручення сторонам у справі судових повісток про виклик до суду, оскільки 19 лютого 2016 року пошта повернула суду повістки без їх вручення сторонам за закінченням терміну зберігання. Судова повістка представнику відповідача адвокату Смірновій Г.Р. судом не направлялася.

Згідно з п.1 ч.1 ст.169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь - кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

В порушення зазначених вимог суд першої інстанції при відсутності відомостей про вручення сторонам та представнику відповідача судових повісток розглянув справу по суті позовних вимог та ухвалив рішення.

Розгляд справ за відсутності осіб, що беруть участь у справі та не повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, є порушенням основних засад судочинства, встановлених ст.129 Конституції України, оскільки він позбавляє таких осіб реальної можливості здійснювати право захисту своїх прав, а суд - можливості повного та всебічного дослідження обставин справи на засадах змагальності.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно з ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч.2 ст.112 СК України).

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припинені шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Враховуючи фактичні взаємини подружжя, яке не проживає разом з червня 2015 року, недосягнення примирення у строк, наданий судом, відсутність між ними навіть спілкування, що визнається відповідачем, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, волевиявлення позивача припинити шлюбні відносини, враховуючи також ту обставину, що рішення позивача про розірвання шлюбу та пред'явлення позову до суду прийнято з усвідомленням ним його наслідків і в зв'язку з відсутністю у взаєминах сторін морально-правової основи шлюбу, до якої належать почуття взаємної любові та поваги, відсутність спору щодо визначення місця проживання дитини, колегія суддів дійшла висновку, що шлюб між сторонами носить суто формальний характер, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому позовні вимоги про розірвання шлюбу є доведеними та підлягають задоволенню.

Передбачені законом підстави для відмови в позові про розірвання шлюбу відсутні, один з подружжя наполягає на розірванні шлюбу.

Доводи відповідача про неможливість розірвання шлюбу при наявності спору про майно не ґрунтуються на законі, оскільки ухвалення рішення про розірвання шлюбу не перешкоджає вирішенню в судовому порядку питання про поділ спільного майна подружжя та питання про надання матеріальної допомоги на утримання дитини. Відповідач не заперечує, що позов про поділ майна та стягнення аліментів на утримання дитини вона не подавала.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2016 року.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити .

Розірвати шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований відділом реєстрації шлюбів та народжень Луганського міського управління юстиції 26 лютого 2005 року, актовий запис №122.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

М.М.Суржик