Рішення № 56883469, 29.03.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10425/14-ц

Провадження № 2/185/19/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Врони А.О., за участю секретаря - Гайда Т.А., за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права користування та вселення до житлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 в якій просить визнати ОСОБА_3, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві приватної власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не проживає за вказаною адресою з вересня 2013 року, ОСОБА_6 - з 2006 року. Комунальні послуги відповідачі не оплачують, місцезнаходження їх невідоме.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року позовом ОСОБА_1 задоволено, визнано ОСОБА_3, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2015 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2015 року, справу №185/8842/14-ц передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2016 року вимоги за позовом у справі № 185/8842/14-ц ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням об'єднано в одне провадження з вимогами у справі №185/10425/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права користування та вселення до житлового приміщення на підставі ст.126 ЦПК України.

27 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить (з урахуванням уточнення позову від 05.08.2015 року) визнати за нею право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та вселити у даний будинок (справа №185/10425/14-ц).

Позовна заява мотивована тим, що 20.09.2014 року ОСОБА_1 замінив замки в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим ОСОБА_3 не змогла потрапити в будинок, де вона до цього часу проживала, не забрала свої особисті речі. З того часу ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_3 потрапити в будинок, де зареєстровано її місце проживання.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити позов ОСОБА_1, посилаючись, зокрема, що право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1, заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2014 року у справі 185/6078/13-ц позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу встановлено, що сторони шлюбно-сімейні відносини не підтримують з січня 2013 року та загальне господарство не ведуть. Представник ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі за безпідставністю.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог до ОСОБА_3 за безпідставністю, просила позов ОСОБА_3 про визнання права користування та вселення до житлового приміщення задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 вказала, що ОСОБА_3 не проживала за адресою реєстрації свого місця проживання, АДРЕСА_2, з поважних причин, ОСОБА_1 перешкоджав їй потрапити в будинок з 20.09.2014 року, замінив замки, ключів не надав, навіть не повернув особисті речі, які залишились в будинку, у зв'язку з чим ОСОБА_3 зверталась до міліції, звернулась до суду з позовом про вселення, будинок за адресою: АДРЕСА_1, збудовано за час спільного сумісного проживання та перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на місці старого будинку за цією ж адресою, тому будинок за адресою: АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя.

В судовому засіданні ОСОБА_6 просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог до ОСОБА_3, позов ОСОБА_3 просила задовольнити. ОСОБА_5 не заперечувала проти визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, оскільки не проживає за вказаною адресою, проживає за адресою: АДРЕСА_3. Вказала, що її матір, ОСОБА_3, ОСОБА_8 вигнав з будинку, особисті речі матері залишились в будинку.

Заслухавши представників сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що право власності будинок за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 23.12.2002 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою, р.НОМЕР_1 згідно довідки колективного підприємства «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 26.01.2016 року №10, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомостей не містить.

Представником ОСОБА_3 не надано суду при розгляді справи належних та допустимих доказів, що будинок за адресою: АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя. Рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 13.09.2006 року №1027 про надання дозволу ОСОБА_1 на будівництва та реконструкцію житлового будинку на місці аварійного будинку за адресою: АДРЕСА_1, не є належним та допустимих доказом побудови будинку за вказаною адресою, матеріали справи не містять доказів побудови будинку за вказаною адресою, введення його в експлуатацію, реєстрації права власності на нерухоме майно за вказаною вище адресою у встановленому чинним законодавством порядку.

Місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, згідно даних паспорту, відомостей адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Місце проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, з 25 грудня 1997 року згідно даних паспорту, відомостей адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2014 року у справі 185/6078/13-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, рішення набрало законної сили 03.02.2014 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.156 чинного Житлового кодексу УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належать користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі, ОСОБА_3, ОСОБА_5 зі згоди власника житла, ОСОБА_1, зареєстровані у домоволодінні АДРЕСА_2, тобто відповідачі вселились до будинку в установленому законом порядку і набула прав і обов'язків, передбачених статтею 156 ЖК.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї (в тому числі колишній член сім'ї) власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно акту, складеного 10 липня 2014 року головою квартального комітету №47 ОСОБА_9, за участю сусідів, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_5, не проживає за адресою: АДРЕСА_2, з 2007 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, - з серпня 2013 року, особистих речей в будинку немає.

Згідно акту, складеного 04 грудня 2014 року сусідами ОСОБА_10, ОСОБА_11, головою квартального комітету №47 ОСОБА_9, ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, не проживають за адресою: АДРЕСА_2, їх речі відсутні.

Згідно акту, складеного 18 липня 2015 року сусідами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, справжність підписів сусідів посвідчена головою квартального комітету №47 ОСОБА_9, ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_5, не проживає за адресою: АДРЕСА_2, з 2006 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, - з вересня 2013 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, - з серпня 2014 року, фактично за вказаною адресою проживає ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Згідно акту, складеного 18 липня 2015 року сусідами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, справжність підписів сусідів посвідчена головою квартального комітету №47 ОСОБА_9, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, не проживає за адресою: АДРЕСА_2, з вересня 2013 року, фактично за вказаною адресою проживає ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, сусід, підтвердив свою участь у складанні актів 10 липня 2014 року, 04 грудня 2014 року, 18 липня 2015 року, на момент складання актів не бачив жіночих речей в будинку, в кінці літа - на початку осені підписував протокол про наявність зламаних ключів у замку будинку за адресою: АДРЕСА_1, бачив у дворі ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердила факти складання актів 10 липня 2014 року, 04 грудня 2014 року, 18 липня 2015 року, вказала, що в актах вказувала відомості зі слів сусідів.

Згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п.10 Постанови №2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо), суд може продовжити пропущений строк.

ОСОБА_6 вказала, що не проживає за адресою реєстрації місця проживання після укладення шлюбу, не заперечувала проти визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, вказала, що проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Тому вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, такою, що втратило право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, підлягають задоволенню.

Однак ОСОБА_3 вказала, що ОСОБА_1 створює перешкоди їй у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 Пояснила суду, що після тимчасового перебування у пологовому будинку з донькою у зв'язку з народженням онуки не змогла потрапити у будинок 20 вересня 2014 року, тому що ОСОБА_1 замінив замки у будинку, їй дублікат не надав, її ключі зламались в замку, коли вона намагалась потрапити в будинок.

Згідно висновку від 16.04.2014 року, затвердженого начальником Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, встановлено, що 14.04.2014 року ОСОБА_1 вчинив сварку з ОСОБА_3, в ході якої виганяв її з дому. Згідно висновків від 25.03.2014 року, 28.03.2014 року, затверджених начальником Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, встановлено, що 21.03.2014 року, 25.03.2014 року відповідно ОСОБА_1 вчиняв сварки з ОСОБА_3, в ході яких погрожував фізичною розправою.

Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 підтвердили конфліктні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, вказали, що наприкінці вересня 2014 року ОСОБА_1 замінив замки в будинку та на воротах у двір, тому ОСОБА_3 не змогла потрапити у будинок.

Свідок ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_3), донька ОСОБА_1 та ОСОБА_3, пояснила суду, що батько не пустив мати у будинок, особисті речі і свідка, і матері залишились в будинку.

Вищенаведене свідчить про наявність поважних причин для відсутності ОСОБА_3 у житловому будинку понад встановлені ч. 2 ст. 405 ЦК України строки.

Обставина, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шлюбно-сімейні відносини не підтримують з січня 2013 року та загальне господарство не ведуть, встановлена заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2014 року у справі 185/6078/13-ц не суперечить обставинам, встановленим у даній цивільній справі, оскільки не підтримання шлюбно-сімейних відносин та не ведення спільного господарства не виключає можливості спільного проживання за однією адресою.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягає.

Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу норм ст. ст. 1, 6, 9 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності.

Враховуючи, що місце проживання ОСОБА_3 зі згоди власника житла, ОСОБА_1, зареєстровано у домоволодінні АДРЕСА_2, тобто ОСОБА_3 була вселена до будинку в установленому законом порядку і набула прав і обов'язків, передбачених статтею 156 ЖК, проте на даний час ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_3 у користуванні спірним житловим будинком, вимоги ОСОБА_3 про визнання права користування та вселення до спірного житлового будинку є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, такою, що втратило право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

В іншій частині позову відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права користування та вселення до житлового приміщення - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

Вселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення в повному обсязі складено 04 квітня 2016 року.

Суддя А. О. Врона