Ухвала суду № 56881485, 28.03.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

28 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,-

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Запорізької області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и л а:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 32 372 грн. 85 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 лютого 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, позивач подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

На обґрунтування заяви додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року, 1 грудня 2015 року та 23 лютого 2016 року (справи №№ К/800/22526/14, К/800/14148/15, К/800/32284/15 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а також копії постанов Верховного Суду України від 3 липня 2013 року та 15 вересня 2015 року (справи №№ 21-60цс13, 21-1765а15 відповідно) про невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у цих постановах висновку щодо застосування норм матеріального права.

Проте рішення Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року, 1 грудня 2015 року та 23 лютого 2016 року не можна вважати такими, що дають підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, оскільки суд касаційної інстанції зазначеними рішеннями рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто рішення по суті спору у цих справах не приймав.

Що стосується посилання ОСОБА_2 на підставу, передбачену пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, слід зазначити, що аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про невідповідність оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції викладеному у вказаних постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статті 117 КЗпП, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Запорізької області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку; за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.Б. Прокопенко Судді: І.Л. Самсін О.О. Терлецький