Ухвала суду № 56880914, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/7398/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представника позивача ТОВ „Інвест Кредит Капітал" - Бойка С.М.,

представника відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі

Головного управління ДФС у м. Києві - Кривенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвест Кредит Капітал" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі № 826/8113/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвест Кредит Капітал" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвест Кредит Капітал" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 74126552208 від 30.05.2014, № 74226552208 від 30.05.2014, якими збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56064 грн., штрафні (фінансові) санкції 14016 грн.; збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 55000 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції 13750 грн.

Зазначило, оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2014 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення № 74126552208 від 30.05.2014, № 74226552208 від 30.05.2014.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи щодо здійснення господарської діяльності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Виписані контрагентами позивача податкові накладні не є належно оформленими первинними бухгалтерськими документами та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Позивач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга

Судами встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ „Фірма „Сервіс-Транс", ТОВ „Вергус", ТОВ „Ламді" за період з 01.01.2012 до 31.12.2013 та складено акт № 417/26-55-22-08/35643929 від 15.05.2014.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 74126552208 від 30.05.2014, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 56064 грн., штрафні (фінансові) санкції 14016 грн.; № 74226552208 від 30.05.2014, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 55000 грн., штрафні (фінансові) санкції 13750 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 39 Податкового кодексу України, до складу валових витрат безпідставно віднесені витрати по фінансово-господарським відносинам з ТОВ „Фірма „Сервіс-Транс", ТОВ „Вергус", ТОВ „Ламді" на суму 280315 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну 56064 грн.

Відповідачем зроблено висновок про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами є нереальними і вони є нікчемними.

Відповідно до пункту 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.10.2013 набрав законної сили вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у кримінальній справі № 761/22932/13-к.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 ОСОБА_4 засуджено за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України, визнано винним у вчиненні злочину та затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Хавін В. О. та Тарасенко А.Є.

Судовим вироком встановлено, що за співучастю у формі пособництва ОСОБА_4 та безпосередній участі ОСОБА_5 засновника суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - ТОВ „Фірма „Сервіс-Транс", ОСОБА_6 засновника - ТОВ „Вергус", ОСОБА_7 засновника - ТОВ „Ламді", вище зазначені товариства були створені фіктивно для прикриття незаконної діяльності і без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, а їх засновники заперечують свою участь у створенні та діяльності.

Первинні бухгалтерські документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, обставини щодо операцій з поставки, за якими позивач задекларував податковий кредит та валові витрати правильно визнані судом апеляційної інстанції недоведеними.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвест Кредит Капітал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.