Ухвала суду № 56880678, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2016 р. м. Київ К/800/18634/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника відповідача - Кравець А.О.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі №804/6229/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта Ойл" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліта Ойл" (далі - ТОВ "Еліта Ойл") звернулось в суд з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19 грудня 2012 року №0001990220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року та прийнято нову, якою позовні вимоги ТОВ "Еліта Ойл" задоволено.

В касаційній скарзі ОДПІ посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі Наказу ОДПІ від 27 вересня 2012 року № 979 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Еліта Ойл" та направлень від 09 жовтня 2012 року № 693, 694, від 10 жовтня 2012 року № 708, від 11 жовтня 2012 року № 713, посадовими особами контролюючого органу згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Еліта Ойл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено Акт від 26 листопада 2012 року № 4295/26/23-206/37103318.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення пункту 135.4 (в) статті 135, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 153.8 статті 153 ПК України в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток всього в сумі 38 799 812 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року - 25 954 259 грн. та за 1 квартал 2012 року - 12 845 553 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19 грудня 2012 року №0001990220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 42 011 200,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 38 799 812,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3 211 388,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що серед іншого на підтвердження факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідним є встановлення, зокрема, руху активів у процесі здійснення такої операції, що в свою чергу позивачем не доведено належними та допустимими доказами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов'язок доказування не доведено правомірності своїх дій та прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами; пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Крім того, пунктом 153.8 статті 153 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правила оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Зокрема, абзацом другим цього пункту визначено, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

За приписами абзацу 4 пункту 153.8 статті 153 ПК України, платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Згідно з абзацом 5 пункту 153.8 статті 153 ПК України, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Разом з тим пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Дакстон Холдінгз Лімітед (продавець) від імені якого діє ТОВ "ФК Гамбит" (повірений), що діє на підставі замовлення № 29 від 12 вересня 2011 року до договору на брокерське обслуговування № 67 Б від 26 січня 2011 року, укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 906-Б від 12 вересня 2011 року (Договір).

За умовами зазначеного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору цінні папери, наведені у пункті 1.2 цього договору (вид та форма випуску: акції іменні прості, емітент цінних паперів: ПАТ "Укрпостачпром", номінальні вартість: 0,25 грн., кількість акцій: 7493540 шт.).

Загальна сума Договору становить 36 374 716,00 дол. США (сума в гривнях на 30 вересня 2011 року 290 004 698,25 грн.), при цьому, покупець зобов'язаний сплатити загальну суму Договору до 29 грудня 2014 року.

На час розгляду справи в суді придбанні позивачем цінні папери оплачені не були.

З метою підтвердження правомірності формування витрат за вищенаведеним договором ТОВ "Еліта Ойл" надані наступні документи: договір купівлі-продажу, акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу, журнал ордер і відомість по рахунку 3774 в іноземній валюті, журнал-ордер і відомість по рахунку 3772 (розрахунки з іншими дебіторами), журнал-ордер і відомість по рахунку 332 (грошові документи в іноземній валюті) журнал-ордер і відомість по рахунку 331 (грошові документи в національній валюті), виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 006610.

Водночас, судами встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом направлено позивачу лист від 07 листопада 2012 року "Про надання облікових регістрів та копії первинних документів по придбанню цінних паперів та їх реалізації (за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року)", зокрема, договори купівлі-продажу цінних паперів за вказаний період, акти прийому передачі цінних паперів, акти надання послуг на брокерське обслуговування, платіжні доручення, виписки з операцій з цінними паперами на рахунку цінних паперів № 006610, замовлення до договорів на брокерське обслуговування, картку (розпорядження) щодо зарахування, переказу цінних паперів, реєстри рахунків 331, 332, 3772, 3774, зворотно - сальдові відомості по рахункам 331, 332, 3772, 3774.

Крім того, згідно умов Договору продавець зобов'язаний дати зберігачу, розпорядження на виконання операцій з цінними паперами, зазначених в пункті 1.2 цього договору, для реєстрації на них прав власності, а також розпорядження про зарахування на свій рахунок цінних паперів, що наведені у пункті 1.2 цього договору до 28 вересня 2011 року включно.

Згідно з пунктом 3.5 Договору витрати, пов'язані з зарахуванням цінних паперів на рахунок покупця у зберігача сплачує покупець.

В супереч вищевикладеному, позивачем не надані акти надання послуг на брокерське обслуговування, платіжні доручення, замовлення до договорів на брокерське обслуговування, картку (розпорядження) щодо зарахування, переказу цінних паперів; реєстри рахунків 331, 332 та 3772, 3774, розпорядження продавця (Дактсон Холдінгз Лімітед) зберігачу на виконання операцій з цінними паперами для реєстрації прав власності на цінні папери, розпорядження покупця зберігачу про зарахування на свій рахунок цінних паперів, докази понесення позивачем витрат, пов'язаних з зарахуванням цінних паперів на рахунок покупця у зберігача.

При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено необґрунтованість вимог відповідача про надання платіжних доручень, реєстрів рахунків 331, 332 та 3772, 3774, а також актів надання послуг на брокерське обслуговування.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність картки (розпорядження) щодо зарахування, переказу цінних паперів, розпорядження продавця (Дактсон Холдінгз Лімітед) зберігачу на виконання операцій з цінними паперами для реєстрації прав власності на цінні папери, розпорядження покупця (ТОВ "Еліта Ойл") зберігачу про зарахування на свій рахунок цінних паперів, доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних з зарахуванням цінних паперів на рахунок покупця у зберігача, доказів на підтвердження вартості активів за Договором, свідчить про протиправність формування позивачем витрат за Договором, оскільки їх відсутність є порушенням вимог підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Еліта Ойл" не доведено належними доказами рух активів за Договором, що в свою чергу є необхідною складовою для встановлення факту здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про правомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі №804/6229/13-а - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній