Постанова № 56880459, 28.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016р. Справа № 876/7019/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Носа С.П.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): Хомич В.В.,

відповідача у справі: Сенюк В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державного підприємства "Рава-Руський спиртовий завод"

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. у справі №813/2710/14

за позовом Державного підприємства "Рава-Руський спиртовий завод"

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник - Державна податкова інспекція в Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014р. позивач: Державне підприємство "Рава-Руський спиртовий завод" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0001572210 та №0001582210 від 16.10.2013р., прийняті на підставі Акта №132/22-10/00374769 від 23.09.2013р. "Про результати документальної позапланової перевірки ДП "Рава-Руський спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період листопад 2010 року при взаєморозрахунках з ПП "Інбудтраст".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки ДП "Рава-Руський спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за листопад 2010р. по взаєморозрахунках з ПП "Інбудтраст" відповідач прийшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та ПП "Інбудтраст" та про те, що господарські операції з вказаним контрагентом спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат, що вплинуло на розмір сплачених позивачем податків до бюджету. Позивач вважає, що його правочини з контрагентом носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з ПП "Інбудтраст"; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість. З урахуванням викладеного, вважає винесені податкові повідомлення-рішення незаконними, такими, що порушують норми чинного податкового законодавства, а відтак, підлягають скасуванню.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позовних вимог відмовив. Свої висновки суд мотивував тим, що матеріалами справи підтверджується неможливість Приватного підприємства "Інбудтраст" бути реальним учасником господарських відносин, оскільки з діяльності такого підприємства вбачаються ознаки фіктивності.

Крім того, суд першої інстанції звертає увагу на те, що товари, начебто придбані по спірних господарських операціях, перевозилися шляхом залучення перевізника ТзОВ "Омега-Нафта", а відтак, на документування таких операцій повинні були складатися відповідні товарно-транспортні накладні. Проте, на думку суду першої інстанції, копії товарно-транспортних накладних, що їх долучено позивачем до матеріалів справи, не відповідають вимогам закону, оскільки в них відсутній підпис і печатка самого перевізника. Суд першої інстанції вважає, що такі докази вказують на те, що спірні господарські операції насправді не мали місця, а були лише задокументовані на папері з метою мінімізації податкового навантаження, а відтак надані до суду документи не можуть вважатися документами первинного бухгалтерського обліку в цілях податкового обліку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державне підприємство "Рава-Руський спиртовий завод" оскаржило її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки з неї вбачається, що суд досліджував господарські операції між ДП "Рава-Руський спиртовий завод" та ПП "Інбудтраст", а насправді апелянт мав господарські взаємовідносини з ПП "Інбудтраст". Також, апелянт зазначає, що наявність в нього усіх необхідних та формально вірних документів первинного бухгалтерського обліку дають йому право використовувати такі документи в бухгалтерському обліку. Просить апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 28.03.2016р. з'явився представник апелянта (позивача у справі): Хомич В.В., яка доводи, викладені в апеляційній скарзі та адміністративному позові підтримала у повному обсязі, просила постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача у справі: Сенюк В.Р. проти доводів апеляційної скарги заперечила, подала письмові заперечення на апеляційну скаргу, зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим на основі повного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, ДП "Рава-Руський спиртовий завод" зареєстровано як юридична особа розпорядженням Жовківської районної ради народних депутатів від 31.12.1991р. №484, код за ЄДРПОУ - 00374769, взято на облік в органах Державної податкової служби з 31.12.1991р., перебуває на обліку в ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: 80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.22 січня, буд. 50.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78, ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 09.09.2013р. №101 проведена документальна позапланова перевірка ДП "Рава-Руський спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за листопад 2010р. по взаєморозрахунках з ПП "Інбудтраст" (код ЄДРПОУ - 35189587). За результатами перевірки винесено акт перевірки від 23.09.2013р. №132/22-10/00374769 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 34829,00грн.;

2) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 43537,00грн.

На підставі Акта перевірки 23.09.2013р. №132/22-10/00374769 ДПІ у Жовківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0001582210 від 16.10.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 43536,25грн., в т.ч. 34829,00грн. за основним платежем та 8707,25грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0001572210 від 16.12.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток державний підприємств на 504421,25грн., в т.ч. 43537грн. за основним платежем та 10884,25грн. за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Інбудтраст" укладено договір поставки №1-21/07/10 від 21.07.2010 р., відповідно до умов якого постачальник (ПП "Інбудтраст") зобов'язується поставити замовнику (позивачу) продукцію (паливо котельне), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її (п.1.1. договору поставки №1-21/07/10 від 21.07.2010р.).

На підтвердження фактичного отримання товару за договором позивач надав суду копії таких документів: договору поставки №1-21/07/10 від 21.07.2010 р., журналу реєстрації котельного палива за листопад 2010 р., довідки про рух палива котельного за листопад 2010 р., видаткових накладних від 11.11.2010 р. №РН-0000380, від 13.11.2010р. №РН-0000381, від 10.08.2010 р. №РН-0000396, товарно-транспортних накладних №380 від 11.11.2010р., №331 від 13.11.2010р., №396 від 29.11.2010 р., рахунків-фактур від 11.11.2010 р. №СФ-0000380, від 13.11.2010 р. №СФ-0000381, від 29.11.2010 р. №СФ-0000396, загальновиробничих норм витрат палива, теплової та електричної енергії на ДП "Рава-Руський спиртовий завод" на 2010 рік, звітності про обсяги виробництва та реалізації спирту за листопад 2010 року, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, лімітно-забірної карти за листопад 2010 року, картки складського обліку матеріалів по паливу котельному, виробничого звіту за листопад 2010 року.

Факт оплати послуг продукції товару за договором поставки підтверджується копіями платіжних доручень №1179 від 15.11.2010 р. на суму 65175,00грн., №1193 від 17.11.2010 р. на суму 3000,00грн., №1209 від 19.11.2010р. на суму 4000,00грн., №1219 від 22.11.2010 р. на суму 4975,00грн.,

Позивач також надав суду копії податкових накладних №380 від 11.11.2010р. на суму ПДВ 10862,50грн., №381 від 13.11.2010р. на суму ПДВ 12345,83грн., №396 від 29.11.2010р. на суму ПДВ 11620,83грн., отриманих від ПП "Інбудтраст".

Суд першої інстанції зазначив, що в товарно-транспортних накладних №380 від 11.11.2010р., №331 від 13.11.2010р., №396 від 29.11.2010р., поданих позивачем, відсутні підтвердження щодо перевезення вантажу автопідприємством-перевізником (печатки, штампи, підписи), не ідентифіковано особу ПП "Інбудтраст", яка дозволила відпуск палива котельного, не конкретизовано місце завантаження (на товарно-транспортній накладній у рядку "пункт завантаження" зроблено напис "м.Запоріжжя").

При проведенні документальної позапланової перевірки ДП "Рава-Руський спиртовий завод" відповідач використовував дані акта перевірки ПП "Інбудтраст" Кіровоградською ОДПІ від 26.01.2012р. №18/23-1/35189587 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток з 06.07.2007 р. по 31.12.2011р., яким встановлено, що ПП "Інбудтраст" за юридичною адресою не знаходиться. За юридичною адресою вказаного підприємства фактично проживають батьки засновника ПП "Інбудтраст". Засновник вказаного підприємства відмовився надавати представникам податкового органу будь-яку інформацію щодо господарських відносин з контрагентами, жодних первинний документів щодо фінансово-господарської діяльності ПП "Інбудтраст" за період з 06.07.2007р. по 31.12.2011р. до перевірки не надано.

Крім того, перевіркою встановлено, що операції ПП "Інбудтраст" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим, посадові особи ПП "Інбудтраст" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахування часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Суд першої інстанції також врахував, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП "Інбудтраст" до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів тощо.

Враховуючи неможливість фактичного здійснення ПП "Інбудтраст" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно-необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю основних фонді, складських приміщень, транспортних засобів, Кіровоградська ОДПІ в акті перевірки від 26.01.2012р. №18/23-1/35189587 дійшла висновку, що усі операції купівлі-продажу ПП "Інбудтраст" не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є безтоварними. Встановлено, що підприємство провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ПП "Інбудтраст" з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає, що згідно із нормами п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормами підпункту 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Нормами пункту 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із вимогами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до вимог п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч.1, 3 ст.9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з доводами апелянта (позивача у справі) про те, що судом першої інстанції не доведено обставини, що операції по поставці нафтопродуктів між ДП "Рава-Руський спиртовий завод" та ПП "Інбудтраст" не могли відбутись, оскільки вони підтверджені документами бухгалтерської звітності, і тому підлягали включенню до складу податкового кредиту та підтверджені податковими накладними та іншими документами, які є обов'язковими для ведення бухгалтерського обліку. ДП "Рава-Руським спиртовим заводом" після отримання від ПП "Інбудтраст" податкових накладних на паливо котельне за листопад місяць 2010р. було віднесено суму 34829грн. до податкового кредиту, що було відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2010р., Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, відтак, господарська операція з поставки нафтопродуктів на ДП "Рава-Руський спиртовий завод", згідно Договору 1-21/07/10 від 21.07.2010р., була проведена згідно чинного законодавства і нарахування податкового кредиту є законним.

Також судом першої інстанції не взято до уваги докази, що підтверджують оприбуткування товару, а саме не взято до уваги журнал ввезених, внесених матеріальних цінностей, в якому фіксуються усі товари, які ввезені на підприємство, не враховані картки складського обліку, які веде зав. складом матеріалів, та лімітно-забірні карти, згідно яких паливо списується на виробництво спирту, не враховує звітів поданих до органу податкової, щодо відображення даних по проведених операціях з ПП "Інбудтраст", також не врахований виробничий звіт, податкові та видаткові накладні, які є основою для відображення податкових даних.

Що стосується донарахування податку на прибуток підприємств (завищення валових витрат), суд апеляційної інстанції зазначає, що всі товари (паливо котельне) за договором №1-21/07/10 від 21.07.2010р. були поставлені та оплачені ДП "Рава-Руський спиртовий завод", що підтверджується розрахунковими документами, а котельне паливо було використане у господарській діяльності, відповідно до затверджених норм витрат палива котельного на виробництво спирту етилового.

Крім того, всі первинні документи по взаємовідносинах із ПП "Інбудтраст" були оформлені відповідно до вимог ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.04.1995р., та були надані у ДПІ у Жовківському районі для перевірки, податковий орган не наводить фактів про визнання будь-якого первинного документа недійсним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача.

Відтак, позивач не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі №21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Колегія суддів, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

Оскаржувані рішення оцінюються судом, виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч.2 ст.71 КАС України, та з урахуванням приписів ч.1 ст.138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, не дотримано норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, у випадках неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участі в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Рава-Руський спиртовий завод" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. у справі №813/2710/14 за позовом Державного підприємства "Рава-Руський спиртовий завод" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник - Державна податкова інспекція в Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. у справі №813/2710/14, - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволити.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001572210 від 16.10.2013р. та №0001582210 від 16.10.2013р.

4. Стягнути на користь Державного підприємства "Рава-Руський спиртовий завод" судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області в сумі 1175,51грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя С.П. Нос

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено 01.04.2016р.