Постанова № 56880391, 23.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5011/15

Категорія: 9.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» (далі - позивач, або ПрАТ «УДП») звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, або Ізмаїльська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000201707 від 03.08.2015 року у повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ «УДП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 15.06.2015 року № 283/15-02-22-01/01125821.

Відповідно до висновків зазначеного акту в ході проведення вказаної перевірки, зокрема, встановлено наступні порушення з боку позивача: пп. «б», «г» п. 176.2, ст. 176 Податкового Кодексу України - не відображено суму нарахованого та виплаченого податку на доходи від отриманого доходу фізичним особам в 1-4 кварталах 2014 року; пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1, п. 168.3 ст. 168, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 1026,44 грн. за період листопад 2012 року, квітень 2013 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року та листопад 2014 року; пп. 168.15 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3736340,40 грн. за 2012 рік та в розмірі 4106114,17 грн. за 2013 рік.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2015 року № 0000201707, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 5314865 грн. (за основним платежем - 1026 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5313839 грн.).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність застосування Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області до спірних правовідносин положень статті 127 Податкового кодексу України, а відтак і неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, задовольняючи заявлені позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанції, врахувавши, що у періоди з 1 кварталу 2012 року по 4 квартал 2014 року звітність з податку на доходи фізичних осіб подавалось позивачем до податкового органу без порушень, про що свідчать форми 1-ДФ за 2012 рік-2014 рік, а також квитанції про подачу форми 1 ДФ за 2012 рік - 2014 рік, дійшов висновку, що позивачем не було порушено пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а тому застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн. є неправомірним.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом визначено ст. 168 Податкового кодексу України

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (у вказаній редакції) передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання.

При цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

В свою чергу, положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Кодексу, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

З наведеного вбачається, що законодавством чітко розмежовується поняття «несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання» та «не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником, у тому числі податковим агентом», а також відповідно різняться склади цих податкових порушень та обставини, за якими на такого платника податків може бути накладено штрафну (фінансову) санкцію або за ст. 126 чи за ст. 127 Податкового кодексу України.

Також, аналіз наведених положень ст.ст. 168, 126, 127 Податкового кодексу України свідчить, що обов'язковою умовою для визначення податкового порушення в частині обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб є встановлення обставин чи відбулася у спірному випадку виплата доходу, в які строки, чи сплачено податок на доходи фізичних осіб з такою виплатою доходу або у разі невиплати доходу у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду, оскільки сплата (перерахування) такого податку до бюджету пов'язується саме з оподатковуваним доходом.

Вирішуючи дану справу, колегія суддів наголошує, що, визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні виходити з обставин, якими податковий орган обґрунтовує свою позицію, виставляючи платнику податків відповідне податкове повідомлення - рішення.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що застосовуючи до позивача, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням штрафні (фінансові) санкції, на підставі ст. 127 Податкового кодексу України, за несплату податку з походів фізичних осіб, податковий орган виходив з того, що перевіркою встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що вказаний податок позивачем сплачувався (перераховувався) до бюджету саме несвоєчасно.

Як зазначає відповідач в акті перевірки: тобто нарахований податок за частину серпня 2012 року, вересня-листопада 2012 року, частину травня 2013 року, червень-листопад 2013 року був перерахований з порушенням термінів перерахування, чим порушено пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело, знов ж таки, на думку податкового органу, саме до несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3736340,40 грн. за 2012 рік та в розмірі 4106114,17 грн. за 2013 рік.

Проте, під час проведення перевірки відповідачем не встановлено та в акті перевірки не відображено: чи відбулася у спірному випадку виплата доходу; коли відбулася така виплата; коли відбулося нарахування податку на доходи фізичних осіб; яка сума податку за конкретні місяці підлягала сплаті та яка була сплачена і коли; яка саме сума податку за кожний місяць не була сплачена та коли саме фактично проведено повну оплату податку з доходу фізичних осіб за кожний місяць, в якому і встановлено порушення строків сплати ПДФО.

Фактично із наведеного вище змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем зазначено лише загальні суми податку з доходів фізичних осіб за рік (2012- 2013 р.р.), які на його думку, несвоєчасно сплачені позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Водночас, при розв'язанні відповідних спорів, слід враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 110, ст. 114 КАС України.

На виконання наведених приписів КАС України, судом апеляційної інстанції було витребувано у відповідача обґрунтований розрахунок застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій, зокрема, із зазначенням дати виникнення обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірах 3736340,40 грн. та 4106114,17 грн., дати повної сплати такого податку та відомостей щодо виплати позивачем доходу в оскаржувані періоди.

Проте, такі вимоги апеляційного суду відповідачем виконані не були.

Наданий відповідачем під час апеляційного розгляду справи розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, який є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, додаток № 8 до довідки від 15.05.2015 року та таблиця розрахунків позивача з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб (а.с.111-115 т.2) не містять інформації: чи відбулася у спірних періодах випадку виплата доходу; коли відбулася така виплата; коли відбулося нарахування податку на доходи фізичних осіб; яка сума податку за конкретні місяці підлягала сплаті та яка була сплачена і коли; яка саме сума податку за кожний місяць не була сплачена та коли саме фактично проведено повну оплату податку з доходу фізичних осіб за кожний місяць, в якому і встановлено порушення строків сплати податку з доходів фізичних осіб.

Вказані розрахунки відповідача містять інформацію розрахунків позивача з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб за 2013-2014 роки з урахуванням наявної у позивача недоїмки зі сплати цього податку на початок року, проте відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі ст. 127 Податкового кодексу України саме за несплату податку на доходи фізичних осіб за конкретні періоди: серпень, вересень 2012 року, жовтень 2012 року - листопад 2013 року.

Більш того, дані таблиці розрахунків позивача з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб (а.с.113 т.2) та дані розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, який є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, додаток № 8 до довідки від 15.05.2015 року (а.с.22, 15 т.1, 111-112 т.2) містять різну інформацію в частині, так названої відповідачем, протермінової заборгованості, ПрАТ «УДП» за оскаржувані періоди.

Також, вказані дані представлені відповідачем не відповідають даним поданих позивачем до податкового органу податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (а.с.23-50 т.1).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що санкція ст. 127 Податкового кодексу України передбачає накладення штрафу за несплату (неперерахування) податків, який визначається у розмірі 25, 50, 75% саме від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

В той же час, під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що ПрАТ «УДП» суми податку з доходів фізичних осіб за оскаржувані періоди сплачено, порушення правильності визначення суми податку з доходів фізичних осіб відповідачем встановлено лише у розмірі 1026 грн., розмір ПДФО у сумі 7842454 грн., на який відповідачем нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції, як основне зобов'язання, тобто, як зобов'язання сплати (перерахування) ПДФО, як то і передбачено санкцією ст. 127 Податкового кодексу України, відповідачем не визначено.

Саме за наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині визначення позивачу штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5312559 грн.

Також, враховуючи, що у періоди з 1 кварталу 2012 року по 4 квартал 2014 року звітність з податку на доходи фізичних осіб подавалось позивачем до податкового органу без порушень, про що свідчать форми 1-ДФ за 2012-2014 р.р., а також квитанції про подачу форми 1 ДФ за 2012-2014 рік, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було порушено пп. б п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, а тому застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн. є неправомірним.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині визначення основного зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та відповідно нарахованої штрафної санкції на це порушення, з огляду на викладене.

Так, під час проведення перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача щодо правильності визначення бази оподаткування та розміру ставок податку у листопаді 2012 року-листопаді 2014 року у сумі 1026 грн., а саме неправомірно була надана соціальна пільга та не утримано податок на доходи фізичних осіб під час виплати особам доходу за товарно-матеріальні цінності, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на зазначену суму та стало підставою для визначення податного зобов'язання з ПДФО на цю суму оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

За встановлених у справі обставин щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у сумі 1026 грн., колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було визначено позивачу грошове зобов'язання з вказаного податку на зазначену суму та нараховано штрафну санкції на це порушення у розмірі 256,61 грн. (з урахуванням наведених вище висновків у розмірі 25%), що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню саме в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 5313582,39 грн. (загальна сума ППР 5314865 грн. - 1026 грн. (основний платіж) - 256,61 грн. (штрафна фінансова (санкція)).

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 03.08.2015 року № 0000201707 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 5 313 582 (п'ять мільйонів триста тринадцять гривень п'ятсот вісімдесят дві) гривні 39 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39639539) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець