Постанова № 56879212, 21.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 р. Справа № 804/177/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №488-15 від 20.06.2014, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1396, 53 грн.; №489-15 від 20.06.2014, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі118524, 60 грн., №106-15 від 18.05.2015, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 128191, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем з порушенням норм законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Позивач в судове засідання не з'явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 знаходиться на податковому обліку у Криворізькій південній ОДПІ як платник земельного податку за земельні ділянки по АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 звернулась до Криворізької ОДПІ з заявою про надання інформації, на що отримала відповідь у вигляді листа від 02 вересня 2015 року за №8035/10/04-82-17-07 разом з копіями податкових повідомлень-рішень №488-15, №489-15 від 20.06.2014 року та №106-15 від 18.05.2015 року якими визначено суму податкового зобов'язання по сплаті земельного податку з фізичних осіб за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за 2014 та 2015 року.

Податковим повідомленням-рішенням №488-15 від 20.06.2014 визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1396,53 грн., податковим повідомленням-рішенням №489-15 від 20.06.2014 визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 118524,60 грн., податковим повідомленням-рішенням №106-15 від 18.05.2015 визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 128191,50 грн.

Згідно з інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданою Реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області №27390766 від 29.09.2014 державна реєстрація права власності фізичної особи ОСОБА_2 на будівлі та споруди розміщені за адресою: АДРЕСА_2 проведена 19.06.2007. Підстава виникнення права власності є договір купівлі продажу нерухомого майна - будівель та споруд (незакінченого будівництвом комплексу) від 14.04.2003 реєстраційний № 106-Н/2003. Згідно з пунктом 2 вказаного договору купівлі продажу нерухомого майна земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 переходить у тимчасове користування та підлягає оформленню у приватну власність згідно діючого законодавства. Земельна ділянка на якій знаходяться незакінчений будівництвом комплекс, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 становить 0,7805 га у тому числі: для ведення особистого селянського господарства - 0,2201 га, для несільськогосподарського використання - 0,5604 га.

Відповідно до статті 377 Цивільною кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За правилами статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, позивачі є платниками земельного податку з земельних ділянок, на яких розташовані належні їм на праві власності частини нежилих приміщень.

Так, статтею 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного додатку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 27І Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно зо порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок проведення нормативно грошової оцінки визначається Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук №18/15/21/11 від 27.01.2006 року "Про порядок нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".

Згідно з пунктом 4 зазначеного Порядку за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Відповідно до абзацу 2 пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку визначення земельного податку, виходячи з орієнтовних показників нормативно грошової оцінки земельних ділянок по місту Дніпропетровську не відповідає законодавчо встановленому порядку визначення розміру земельного податку, а також приписам статті 23 Податкового кодексу України, відповідно до якої базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкту оподаткування. В свою чергу лист Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 28.04.2015 №5-404-0.10-2031/2-15 про надання інформації щодо даних державного земельного кадастру м. Дніпропетровська не є належним та допустимим доказом в розумінні статті 70 КАСУ, оскільки не є законодавчо встановленим документом про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, внаслідок чого, інформація, викладена в цьому листі не може бути використана відповідачем при розрахунку земельного податку.

Доказів звернення до відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з запитом щодо надання витягів з технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладених вище висновків податкові повідомлення-рішення №№488-15, 489-15 від 20.06.2014, №106-15 від 18.05.2015, винесені Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області прийнято відповідачем не у відповідності до вимог законодавства України, а тому підлягають скасуванню, в зв'язку з чим позов слід задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне стягнути із Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань останньої на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 487, 20 грн. .

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №488-15 від 20.06.2014, прийняте Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1396, 53 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №489-15 від 20.06.2014, прийняте Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 118524, 60 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №106-15 від 18.05.2015, прийняте Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 128191,50 грн.

Присудити із Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 487, 20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко