Постанова № 56878701, 30.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2016 року № 826/19044/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкової вимоги від 12.08.2015 №103-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.08.2015 № 19933/10/28-10-23-26.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач дійшов хибного висновку про наявність у товариства узгодженого податкового боргу зі збору у вигляді надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за податковою декларацією від 20.07.2015 № 9153530201, оскільки граничний строк для подання даної декларації спливав лише 20.08.2015, а граничний строк сплати податкового зобов'язання закінчувався 30.08.2015, відтак податкова вимога від 12.08.2015 №103-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.08.2015 № 19933/10/28-10-23-26 є протиправними, оскільки позивач сплатив податкове зобов'язання у встановлений законодавством строк (до 30.08.2015), а саме: 27.08.2015, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.08.2015 № 1003, № 1004, № 1020.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, стверджуючи, що в установлені законодавством строки, а саме: до 30.07.2015 позивачем не було сплачено податкове зобов'язання, самостійно визначене у податковій декларації від 20.07.2015 № 9153530201. Також, відповідач зазначив, що в лютому 2015 року позивачем було помилково перераховано суму збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у розмірі 18336,85 на рахунок №31110174799006 за кодом 17060300, в той час як дана сума повинна бути сплачена на рахунок №31112172799006 за кодом 17060100.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

12.08.2015 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників було винесено податкову вимогу № 103-23, згідно якої станом на 11.08.2015 сума податкового боргу ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" (код ЄДРПОУ 31511844) за узгодженими грошовими зобов'язаннями зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів становить 18336,05 грн.

Крім того, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників, відповідно до статті 89 Податкового кодексу України було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 12.08.2015 № 19933/10/28-10-23-26.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ", не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, стверджуючи, що у товариства відсутній податковий борг, звернулося до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктами 1.6, 1.7 пункту 29 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2016 року, встановлюється збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному місяцю. Податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Форма податкової декларації встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Отже, з аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що платники збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності зобов'язані подавати до податкового органу податкову декларацію за звітний (податковий) місяць до 20 числа наступного місяця та до 30 числа місяця сплачувати узгоджене податкове зобов'язання.

Згідно із пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із підпунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до підпункту 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для винесення податкової вимоги та застосування податкової застави є наявність узгодженого податкового боргу у платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" в установлені законодавством строки, а саме: до 30.07.2015 не сплатило податкове зобов'язання, самостійно визначене у податковій декларації від 20.07.2015 № 9153530201.

Водночас, позивач спростовуючи такі твердження контролюючого органу зазначає, що граничний строк для подання податкової декларації від 20.07.2015 № 9153530201 зі збору у вигляді надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності спливав лише 20.08.2015, відтак, строк сплати податкового зобов'язання за такою декларацією закінчувався 30.08.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" стверджує, що 27.08.2015 сплатило податкове зобов'язання за податковою декларацією від 20.07.2015 № 9153530201, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.08.2015 № 1003 на суму 44 525,13 грн. за липень 2015 року (наявне в матеріалах справи), від 27.08.2015 № 1004на суму 12 108,38 грн. за липень 2015 року (наявне в матеріалах справи), від 27.08.2015 № 1020.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача, що граничний строк для подання податкової декларації зі збору у вигляді надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за липень 2015 року спливав 20.08.2015, а строк сплати податкового зобов'язання за такою декларацією закінчувався 30.08.2015.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач на підтвердження власної позиції не надав суду доказів, що строк сплати податкового зобов'язання за податковою декларацією від 20.07.2015 № 9153530201 закінчувався 30.07.2015, а не 30.08.2015, хоча обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на суб'єкта владних повноважень, тобто відповідача.

Щодо тверджень відповідача, що в лютому 2015 року позивачем було помилково перераховано суму збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у розмірі 18336,85 на рахунок №31110174799006 за кодом 17060300, в той час як дана сума повинна бути сплачена на рахунок №31112172799006 за кодом 17060100 суд зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 (справа за позовом публічного акціонерного товариства «Хмельницькгаз» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення) колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК. Крім того, на думку колегії суддів, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Скасувати податкову вимогу від 12.08.2015 №103-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.08.2015 № 19933/10/28-10-23-26.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов