Ухвала суду № 56878592, 21.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

УХВАЛА

21 березня 2016 р. Справа № 820/3697/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу на винну посадову особу у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа - ПАТ "ОТП Банк" про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із клопотанням про зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції надати до суду звіт про виконання постанови суду від 18 червня 2015 року у справі № 820/3697/15 та накладенням штрафу на винну посадову особу, відповідальну за виконання постанови у відповідності до приписів ст. 267 КАС України.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання, позивач зазначив, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі № 820/3697/15 року, яке набрало законної сили 14.09.2015 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року відповідача було зобов'язано надати до суду в строк до 03.02.2016 року звіт про виконання вищезазначеної постанови суду. Проте, на даний час звіту надано не було.

У судове засідання 21.03.2016 року позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув, представник позивача надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та уповноваженого представника.

Представники відповідача та третьої особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у зазначене судове засідання не прибули.

Враховуючи вищезазначені обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 267 КАС України, суд дійшов висновку, що неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання позивача в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 267 КАС України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах, це судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. У силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.

Також, у відповідності до ч.2 ст. 267 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Таким чином, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Вказана правова позиція також узгоджується з позицією Конституційного суду України, яка викладена в рішенні від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011.

Згідно з ч. 12 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 181 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, законодавець у контексті КАС України передбачив загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

За приписами ч. 9 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. І лише у разі відповідності заяви вимогам, визначеним ст. 267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Судом встановлено, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 року, позов ОСОБА_1 про визнання дій незаконними задоволено частково. Визнано про визнання дій незаконними. Скасовано акт опису і арешту майна у виконавчому провадженні № 44750671 від 03.04.2015 року. Зобов'язано державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ закінчити виконавче провадження № 44750671. В іншій частині вимог відмовлено.

Таким чином, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року по справі № 820/3697/15 набрала законної сили 14.09.2015 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року відповідача було зобов'язано надати до суду в строк до 03.02.2016 року звіт про виконання вищезазначеної постанови суду. Проте, на даний час звіту надано не було.

Отже, підставою для звернення Позивача до суду із даною заявою став факт невиконання зазначеного рішення суду від 18.06.2015 року та не подання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання такого рішення, з огляду на встановлені чіткі рамки для подання такого звіту.

Поряд з цим суд зазначає, що матеріали справи не містять, а суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що станом на 21.03.2016 року Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було надано звіт про виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 року у строк до 03.02.2016 року.

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що законодавчо визначених підстав для ненадання у встановлений строк звіту про виконання рішення суду 18.06.2015 року по справі № 820/3697/15 та/чи інших доказів відсутності такого обов'язку, відповідачем не вказано, а відтак вказані обставини є протиправною поведінкою вказаного суб'єкта владних повноважень, яка пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несе негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів заявника.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, будучи суб'єктом владних повноважень не виконав покладений на нього обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів не надання звіту про виконання судового рішення у передбачений термін.

Водночас, суд відмічає, що при обранні розміру відшкодування штрафу необхідним є вираховування також ступеня тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, а також наявність попередньої систематичності в невиконанні покладених на порушника зобов'язань.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене та приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не виконано рішення суду лише в перший раз та зважаючи на необхідність дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, суд приходить до висновку, що достатнім для забезпечення поновлення порушених прав та законних інтересів позивача буде накласти на винну посадову особу, відповідальну за виконання постанови суду штраф у мінімальному розмірі, а саме в обсязі десяти мінімальних заробітних плат.

Водночас, суд звертає увагу суб'єкта владних повноважень, що приписами ч.2 ст. 267 КАС України встановлений максимальний розмір штрафу, який може бути накладений на винну посадову особу, а саме до тридцяти мінімальних заробітних плат, застосування якого може мати місце при повторному не виконанні такою винною посадовою особою вимог рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 165, 186, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу на винну посадову особу - задовольнити.

Накласти на винну посадову особу Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, відповідальну з виконання постанови суду, штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Установити новий строк подання звіту Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, строком два місяці з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Тітов О.М.