Ухвала суду № 56877463, 29.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1717/16 Головуючий 1 інстанції Майстренко О.М.

Справа № 643/3210/13-ц Доповідач - Коровін С.Г.

Категорія: відшкодування шкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Коровіна С.Г.

суддів - Коваленко І.П., Довгаль А.П.,

при секретарі - Чабан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення заподіяної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь майнову шкоду в сумі 5236 грн.71 коп., втрачений заробіток за 13 місяців, одноразово - 14 911 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 гр., завдану йому пошкодженням здоров'я, а всього стягнути - 70 147 грн. 71 коп.

В обґрунтування посилався на те, що приблизно в 22 години 55 хвилин 06.03.2012 р. водій ОСОБА_1, керуючи особистим, технічно справним автомобілем ВАЗ-211040 державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по проспекту 50-ти річчя ВЛКСМ в напрямку проспекту Тракторобудівників, за перехрестям у районі будинку 48/1 по проспекту 50 річчя ВЛКСМ скоїв наїзд на пішохода, тобто на позивача. Внаслідок наїзду автомобіля він отримав тілесні пошкодження - легкі та середньої важкості, про що свідчить акт судово-медичного обстеження № 1-е від 21 березня 2012 року. Згідно до акту мала місце : «закрытая тупая травма костей правой голени в виде оскольчатых переломов обеих костей голени со смещением костных ломков, ссадины лобной области». Ця травма спричинила довгостроковий розлад здоров'я. З 06.03.2012 року по 14.03.2012 року він знаходився на лікуванні в міській клінічній лікарні швидкої невідкладної медичної допомоги.

З 19.06.2012 року внаслідок травми йому встановлена друга група інвалідності.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда № 793/1197 у пункті 15 вказує на те, що реабілітаційний потенціал є середній. У пункті 16 зазначено, що метою реабілітаційного відновлення є часткове відновлення обмеження життєдіяльності, часткове відновлення соціально побутового стану, часткове відновлення професійної та трудової діяльності. Для відновлення працездатності йому рекомендовано стаціонарне лікування в травматологічному відділенні та огляд у травматолога. Протипоказана тяжка фізична робота, тривале перебування на ногах.

За фактом дорожньої пригоди прокуратурою Московського району м. Харкова було проведено перевірку. Постановою від 21 березня 2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно оперуповноваженого СКР Ленінського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області майора міліції ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Факт не притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, на думку позивача, не є підставою для звільнення його від відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джеремом підвищеної небезпеки потерпілому.

Позивач просив його позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 майнову та моральну шкоду.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, пояснивши що в його діях був відсутній склад правопорушення, позивач на час ДТП знаходився в стані алкогольного сп'яніння та порушив правила дорожнього руху.

3-тя особа ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» проти позову заперечували, та вважали, що підстав для відшкодування страхової виплати ОСОБА_2 не мається.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення заподіяної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5236 грн. 71 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

В обґрунтування скарги зазначив, що суд при ухваленні рішення суд порушив вимоги матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Оскільки відсутні протиправні дії з його боку і відсутній причинний зв'язок між дією відповідача та шкодою - суд першої інстанції лише на підставі цих фактів повинен був відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того судом не було взято до уваги, що позивач порушив правила дорожнього руху для пішоходів, на момент ДТП був у стані алкогольного сп'яніння.

Позивачем рішення суду не оскаржено.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2012 року приблизно в 22 години 55 хвилин водій ОСОБА_1, керуючи власним, технічно справним автомобілем ВАЗ - 211040, державний номер НОМЕР_2 рухаючись по проспекту 50-ти річчя ВЛКСМ в напрямку проспекту Тракторобудівників, за перехрестям у районі будинку 48/1 по проспекту 50 річчя ВЛКСМ скоїв наїзд на пішохода, ОСОБА_2

Внаслідок наїзду на нього автомобіля позивач отримав легкі та середньої важкості тілесні ушкодження, що підтверджується актом судово-медичного обстеження № 781-е від 21 березня 2012 року. Згідно до зазначеного акту у потерпілого мала місце : „ закрытая тупая травма костей правой голени в виде оскольчатых переломов обеих костей голени со смещением костных отломков, ссадины лобной области" Вказана травма спричинила довгостроковий розлад здоров'я. З 06.03.2012 року по 14.03.2012 року ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що з 19.06.2012 року внаслідок травми йому встановлена друга група інвалідності. Згідно з висновками про умови та характер праці позивачу була противопоказана важка фізична праця, тривале перебування на ногах.

Відповідно до довідки міжрайонної травматологічної медико-соціальної експертної комісії від 04.03.2013 року № 5 визначення ступеню втрати професійної працездатності при травмах, не повязаних з виробництвом, в компетенцію медико-соціальних експертних комісій не входить.

Постановою від 21 березня 2012 року прокурора Московського району м. Харкова відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно оперуповноваженого СКР Ленінського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області майора міліції ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно положень ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1187 ч. 5 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Відповідачем не доведено, що шкоду ОСОБА_2 завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Само по собі знаходження потерпілого під час ДТП у нетверезому стані не є підставою для звільненя власника джерела підвищеної небезпеки від відповідальності.

Позивачем доведено, що в зв»язку з отриманою травмою він поніс матеріальні затрати на лікування, які складають 5236 гр. 71 коп. Розмір зазначених витрат відповідач не спростував. Ці витрати підтверджуються наданими позивачем чеками на ліків та медичні засоби (а.с.20-25). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначена сума підлягає стягненню з особи, яка є власником джерела підвищеної небезпеки яким завдано позивачу шкоду, то б то з відповідача ОСОБА_1

Висновки суду щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відповідають встановленому та вимогам закону.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої в наслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

Встановлено, що позивач в наслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, знаходився на лікування, йому призначалася друга група інвалідності. При таких обставинах суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що за таких обставин був порушений його звичний уклад життя та він поніс моральні страждання. Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Вирішуючи спір у частині відшкодування моральної шкоди, суд обґрунтовано керувався вимогами ст.ст. 1167, 1168 ЦК України. При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того що, позивачу були спричинені значні моральні страждання та хвилювання, повязані з заподіянням тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які призвели до змушеного лікування, встановлення тимчасово другої групи інвалідності. Тому, з урахуванням характеру, обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, їх негативних наслідків, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність відшкодування спричиненої йому моральної шкоди шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000 гр.,

Не притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за скоєну дорожньо-транспортну пригоду не є підставою для звільнення його від відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія суддів погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -