Рішення № 56875630, 10.02.2016, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4947/15-ц

Провадження № 2/175/2021/15

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2016 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Реброва С.О.,

при секретарі Пренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати,

в с т а н о в и в :

Позивачка у судове засідання не з'явилася, надавши письмову заяву у якій підтримала пред'явлений позов, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та справу розглянути без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав письмові пояснення, у яких частково визнав пред'явлений позов, зазначивши про те, що у підприємства дійсно наявна заборгованість перед позивачко по заробітній платі, проте розмір даної заборгованості становить 878,24 грн., про що надає відповідний розрахунковий листок за грудень 2015 року. Що стосується інших позовних вимог, вважають їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що наказом за №106. І.К від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_1 була прийняла адміністрацією Державного підприємства «Дніпропетровського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою» на посаду прибиральника службових приміщень.

Після чого, наказом за №79-к від 03 грудня 2014 року вона була звільнена з даної посади за ст. 36 КЗпП України.

Проте, при звільнені з даної посади позивачці не була сплачена заробітна платня за жовтень 2014 року, у розмірі 1112,16 грн., що підтверджується відповідним розрахунковим листком за жовтень 2014 року, виданого ДП «Дніпропетровський інститут землеустрою». Крім того, як вбачається з даного розрахункового листка, у відповідача наявний перед позивачкою борг по виплатам заробітної плати, загальний розмір якого становить 5506,89 грн.

За таких обставин, доводи представника про те, що у підприємства наявна заборгованість по виплаті заробітної плати саме у розмірі 878,24 грн. є необґрунтованими та безпідставними, оскільки на обґрунтування даних обставин, він надає розрахунковий лист саме за грудень 2015 року про виплату заробітної плати, однак, як встановлено судом та підтверджується вищевказаними документами, ОСОБА_1 звільнена з підприємства відповідним наказом ще 03 грудня 2014 року, тому будь-які нарахування за грудень 2015 року є не доцільними. За таких обставин, суд при оцінці доказів не може враховувати розрахунковий лист за грудень 2015 року на суму у розмірі 878,24 грн., наданий представником відповідача.

Відповідно до положень ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно з вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільнення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП України).

Таким чином, відповідач повинен був провести з позивачкою кінцевий розрахунок саме 03 грудня 2014 року.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Також, відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком.

Крім того, у відповідності до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Більше того, судом встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України, від 22.02.2012 року, у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу, передбачено - «Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, то працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення... суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника передній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.» З огляду на відсутність спору, щодо обсягу заборгованості, оскільки Відповідач сам надав довідку, щодо нарахованих сум, вище наведена сума середнього заробітку, має бути стягнута з Відповідача на користь Позивача, за весь проміжок часу до погашення суми боргу чи то проголошення Рішення суду.

Нормою статті 83 КЗпП України встановлено, що «у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки... У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник».

Враховуючи вищевказані обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення завданих йому відповідачем матеріальних збитків, тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави сума судового збору у розмірі 550 грн. 68 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212, 215, 214, 224, 367 ЦПК України, ст. 261 ЦК України, ст.ст. 21, 95, 47, 116, 117, 233, КЗпП України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код: 00689177) на користь ОСОБА_1 (ІПН:НОМЕР_1) суму заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 5506,89 грн.

Стягнути з ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код: 00689177) на користь Держави суму судового збору у розмірі 550,68 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Ребров