Ухвала суду № 56873719, 28.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 р. Справа № 876/137/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Цвігун І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Зборівська районна державна адміністрація Тернопільської області про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_1 19.10.2015 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 16.09.2015 року № 19-2855/14-15-СГ «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Головного управління від 16.12.2013 року №ТН/6122689200:01:001/00000750 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подало апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 16.12.2013 року №ТН/6122689200:01:001/00000750 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» відповідно до статей 15-1, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про фермерське господарство», Положення про Головне управління Держземагентства у Тернопільській області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 05.06.2013 року № 243, ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 30,0000 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі резервного фонду - рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Цебрівської сільської ради Зборівського району.

Отримавши дозвіл на розроблення документації із землеустрою позивач 13.01.2014 року уклав договір із ФОП ОСОБА_6 на виконання комплексних інженерно-геодезичних вишукувань, оплатив у повному обсязі вартість робіт. Роботи за даним договором були виконані 23.03.2015 pоку, що підтверджується актом приймання-передачі робіт. В подальшому ОСОБА_4 уклав договір з TOB «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі» від 30.06.2015 року на виконання землевпорядних робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 04.08.2015 року позивач уклав договір на проведення обстеження земельного масиву з TOB «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі», 05.08.2015 року - з ТФДУ «Держгрунтохорона» для дослідження зразків грунту по визначенню агрохімічних показників, а 31.08.2015 року - з ДП «Подільська археологія» на проведення наукових археологічних досліджень на земельній ділянці площею 27,7000 га в селі Цебрів Зборівського району.

В подальшому ОСОБА_4 згідно з умовами договору від 16.09.2015 року, укладеного з TOB «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі», замовлено проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Технічна документація з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 05.10.2015 року затверджена Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 05.10.2015 року №163, відповідно до якого технічна документація про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, площею 27,7000 га, що надається ОСОБА_4 в оренду, в цілому підготовлена згідно з вимогами чинного законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, оцінюється позитивно та погоджується за умови виправлення.

05.10.2015 позивачем подана заява до Зборівської районної ради Тернопільської області про затвердження технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Також судом встановлено, що 16.09.2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області прийнято наказ №19-2855/14-15-СГ «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Головного управління від 16.12.2013 № ТН/6122689200:01:001/00000750 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою». Відповідно до змісту цього наказу відповідач, керуючись Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1242, та за результатами вивчення звернення Зборівської РДА від 27.07.2015 року № 01-123879-19 прийняв рішення визнати таким, що втратив чинність наказ Головного управління від 16.12.2013 року № ТН/6122689200:01:001/00000750 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлено статтею 123 ЗК України, відповідно до норм якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до Положення про Головне управління Державного земельного агентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012 року №258 (зі змінами та доповненнями), головні управління Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі наділено повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб.

У спірному випадку Головним управлінням Держземагентства у Тернопільській області в межах повноважень, у порядку визначеному Земельним кодексом України прийнято наказ від 16.12.2013 року №ТН/6122689200:01:001/00000750 про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 30,0000 га, для ведення фермерського господарства. Після отримання такого дозволу розпочав виготовлення проекту землеустрою та технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки. Разом з тим, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області прийнято оскаржуваний наказ про визнання таким, що втратив чинність наказ Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 16.12.2013 року про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Типова інструкція з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року, встановлює загальні положення щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - установи), вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в установах незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

Згідно з пунктом 92 Інструкції, на який посилається представник відповідача, якщо наказом (розпорядженням) відміняється попередній розпорядчий документ, у розпорядчій частині зазначається пункт, який повинен починатися із слів: "Визнати таким, що втратив чинність,…". Отже, зазначений пункт Інструкції містить вимогу до порядку оформлення розпорядчого документа.

Разом з тим, відповідно до пункту 91 цієї ж Інструкції текст наказу (розпорядження) з питань основної діяльності установи та з адміністративно-господарських питань складається з двох частин - констатуючої (преамбули) і розпорядчої. У констатуючій частині зазначаються підстава, обґрунтування або мета видання наказу.

Відповідач як підставу для прийняття оскаржуваного наказу, як вбачається з його змісту, вказав Типову інструкцію з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року, що не є підставою для прийняття наказу з питань основної діяльності відповідача в розумінні закону, тобто не вказав підстави, визначеної законом, для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що ОСОБА_4 використовує земельну ділянку, на яку йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, самовільно, без правовстановлюючих документів. Разом з тим, прийнявши оскаржуваний наказ відповідач фактично позбавляє можливості таку особу виготовити правовстановлюючі документи та оформити право користування земельною ділянкою.

Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена статтею 211 ЗК України, згідно з якою за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення. Отже, чинне земельне законодавства не передбачає прийняття рішення про позбавлення права особи, яка самовільно зайняла земельну ділянку, в подальшому оформити право користування земельною ділянкою (виготовити проект землеустрою, укласти договір оренди тощо).

З наведених вище обставин, суд вважає, що оскільки чинне законодавство не передбачає такої підстави як самовільне зайняття земельної ділянки для скасування вже наданого дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому й було прийнято рішення визнати таким, що втратив чинність наказ, яким такий дозвіл надався. Правові наслідки скасування наказу та визнання його таким, що втратив чинність, єдині - припинення дії таких наказів.

Відповідно до пункту 9 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року № 258, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Акти Головного управління можуть бути скасовані Головою Держземагентства України повністю чи в окремій частині, у тому числі за дорученням Міністра, а також Міністром у разі відмови Голови Держземагентства України скасувати такий акт.

Аналогічні положення містяться в пункті 9 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 року № 14, відповідно до якого Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Акти Головного управління можуть бути скасовані Головою Держгеокадастру повністю чи в окремій частині, у тому числі за дорученням Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а також Віце-прем'єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у разі відмови Голови Держгеокадастру скасувати такий акт.

Таким чином, наведені правові норми не дають підстав відповідачу визнавати такими, що втратили чинність (а фактично скасовувати), попередні накази у спосіб, що не передбачений ані Конституцією, ані Земельним кодексом України, ані Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області.

Колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного наказу від 16.09.2015 року «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Головного управління від 16.12.2013 № ТН/6122689200:01:001/00000750 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», оскаржуване рішення прийнято необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 року у справі №819/3272/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено 30.03.2016 року