Постанова № 56873613, 29.03.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/444/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Падій В.В.,

суддів Скалозуба Ю.О., Житняк Л.О.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Полотняка Р.О.,

представника відповідача Тарасенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

03.03.2016 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, Державної прикордонної служби України, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Державної прикордонної служби України щодо призначення до виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у разі настання інвалідності III групи, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати Чернігівській обласний військовий комісаріат оформити та подати до Міністерства оборони України документи для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду війни третьої групи, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення щодо призначення до виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду війни третьої групи, на умовах і в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, оскільки Міністерством оборони України та Державною прикордонною службою України допущено протиправну бездіяльність щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити, оскільки ОСОБА_1 ніколи не був військовослужбовцем Збройних Сил України та на нього не розповсюджується положення статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Також, вказав на те, що виплату одноразової грошової допомоги має здійснювати орган, з якого звільнився військовослужбовець зі служби. Оскільки, ОСОБА_1 був звільнений з Прикордонних військ КДБ СРСР, то одноразову грошову допомогу позивачу повинні виплачувати Державна прикордонна служба України, а не Міністерство оборони України. Крім того, зазначив, що позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Представник Чернігівського обласного військового комісаріату у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, в яких просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що Чернігівський обласний військовий комісаріат не є уповноваженим органом на прийняття рішення щодо призначення чи відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, він лише приймає від позивача відповідний пакет документів та направляє його на адресу уповноваженого органу для прийняття відповідного рішення, а після прийняття позитивного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та перерахування коштів проводить виплату допомоги громадянинові, якому призначено одноразову грошову допомогу.

Представник Державної прикордонної служби України у судовому засіданні зазначив, що позивач військову службу в органах Державної прикордонної служби України ніколи не проходив, жодних розрахунків під час його звільнення з військової служби органами Державної прикордонної служби України не здійснювалося. Крім того, зазначив, що військова частина 2022, де позивач проходив службу з 1985 року по 1986 рік, входила до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, проте, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників Міністерства оборони України та Державної прикордонної служби України, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.10.1985 по 01.04.1986 проходив строкову військову службу у військовій частині 2022 Прикордонних військ КДБ СРСР та 07.12.1986 звільнений з військової служби, згідно наказу Міністра оборони СРСР від 27.09.1986 №205, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 26.10.1984 (а.с.8,9).

Також, судом встановлено, що у 1985 році ОСОБА_1, при виконанні обов'язків військової служби по наданню інтернаціональної допомоги у Демократичній Республіці Афганістан, отримав поранення, мінно-вибухову травму та контузію.

Протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 09.04.2014 № 1012 встановлено, що поранення, мінно-вибухова травма, контузія головного мозку і захворювання пов'язані з виконанням ОСОБА_1 обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.10).

Згідно з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 004248 від 10.09.2014 з 23.07.2014 до 01.10.2015 ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (вперше) (а.с.39).

У відповідності до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 012852 від 16.10.2015, з 01.10.2015 до 01.11.2016 ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (повторно) (а.с.11).

11.06.2015 позивачем на адресу військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату направлено заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби, з пакетом відповідних документів (а.с.44).

Листом військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 12.06.2015 № 3009 заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату (а.с.45).

Листом тимчасово виконуючого обов'язки військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 16.06.2015 № 3386 заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.46).

07.07.2015 Департамент фінансів Міністерства оборони України листом № 248/3/6/1451 повідомив Чернігівський обласний військовий комісаріат про те, що оскільки ОСОБА_1 проходив військову службу та звільнявся з неї з Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР, то виплата йому одноразової грошової допомоги не може здійснюватись Міністерством оборони України (а.с.47).

22.07.2015 позивач звернувся із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби, та пакетом документів до Голови Державної прикордонної служби України (а.с.15).

Листом від 12.08.2015 № 11/І-3907 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила позивача про те, що Державна прикордонна служба України не є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, до складу якого входила військова частина 2022, де проходив військову службу позивач. Крім того, зазначила, що позивач на військовому обліку в органах Державної прикордонної служби України не перебуває, будь-які інші правовідносини між органами Державної прикордонної служби України та позивачем відсутні. Таким чином, наявні підстави для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (а.с.16).

Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.

Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Так, пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ ).

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги виникло 23.07.2014 (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 004248 від 10.09.2014 (а.с.39), із заявою до військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 звернувся 11.06.2015 (а.с.44).

Таким чином, після встановлення позивачу III групи інвалідності 23.07.2014 і на момент його звернення з відповідною заявою до військового комісаріату 11.06.2015 ОСОБА_1 мав право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

При цьому, підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги став лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 07.07.2015 № 248/3/6/1451, в якому зазначено, що оскільки позивач проходив військову службу та був звільнений з Прикордонних військ КДБ СРСР, то виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України (а.с.47).

Однак, суд не може погодитись з вищевказаним висновком Департаменту фінансів Міністерства оборони України, виходячи з наступного.

Як вбачається з військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 26.10.1984 (а.с.8,9), ОСОБА_1 з 01.10.1985 по 01.04.1986 проходив строкову військову службу у військовій частині 2022 Прикордонних військ КДБ СРСР.

У свою чергу, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР.

Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням останньому інвалідності III групи, у відповідності до статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

У свою чергу, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Так, у відповідності до пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктами 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, у відповідності до пункту 4.8. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Отже, вищевказаним положенням передбачений обов'язок уповноваженого органу щодо письмового повідомлення заявника у разі відсутності документу, необхідного для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних повідомлень уповноваженого органу на адресу позивача про факт недостатності документів, доданих до заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги.

Вищевказане спростовує твердження представника Міністерства оборони України як у письмових запереченнях, так і у судовому засіданні, про те, що позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

У свою чергу, приписами пункту 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (пункт 14 Порядку № 975).

На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 №168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби» (далі - Наказ №168) у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

У відповідності до пункту 2 Наказу № 168 голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що, в силу положень Наказу № 168, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Так, Верховний Суд України у постанові від 18.03.2014 (справа №21-11а14) зазначив, що оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

У свою чергу, однією з позовних вимог ОСОБА_1 є: визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо призначення до виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у разі настання інвалідності III групи, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Разом з тим, вищевказана позовна вимога не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, оскільки заява позивача, з доданими до неї документами, комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції не формувались, протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався.

З аналізу викладеного вбачається, що Міністерством оборони України жодної бездіяльності щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не вчинялось.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо призначення до виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у разі настання інвалідності III групи, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» необхідно відмовити.

У свою чергу, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату оформити та подати до Міністерства оборони України документи для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду війни третьої групи, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також не підлягає задоволенню, оскільки Чернігівським обласним військовим комісаріатом, у відповідності до Порядку № 975, було виконано свій обов'язок щодо направлення документів позивача до Міністерства оборони України (документи отримано Департаментом фінансів Міністерства оборони України), що підтверджується листом тимчасово виконуючого обов'язки комісара Чернігівського обласного військового комісаріату О.В. Криворучко від 16.03.2015 №3386, наявного у матеріалах справи.

У свою чергу, позовна вимога позивача про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення щодо призначення до виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду війни третьої групи, на умовах і в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від перших двох вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

А тому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачає частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».

Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись статтями 11, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуюча суддя В.В. Падій

Судді Ю.О. Скалозуб

Л.О. Житняк