Постанова № 56873554, 31.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року № 813/6371/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Булавко О.З.

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Прус Ю.І., Дитюк С.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління патрульної служби у м.Львові про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної служби у м.Львові про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення позивача, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача звільнено не уповноваженою на те посадовою особою. Крім того, вважає, що йому не було запропоновано посад, а відтак звільнення не відповідає порядку визначеному чинним законодавством. Як наслідок просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його задоволити.

Відповідач в письмових запереченнях на позов зазначає, що оскільки позивач не виявив бажання проходити службу в поліції, його правомірно було звільнено у зв'язку зі скороченням штатів на підставі підп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Також вважає, що керівник відповідача згідно Положення про Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Львові наділений повноваженнями на звільнення позивача.

Представники відповідача проти позову заперечили, просять у його задоволенні відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши представників сторін, суд встановив таке.

Наказом Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Львові за №28 о/с від 06.11.2015 року майора міліції ОСОБА_4, заступника начальника відділу моніторингу, аналітичного та правового забезпечення УПС МВС у м.Львові, з 06.11.2015 року звільнено у запас Збройних Сил за підп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та згідно з пунктами 10 і 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Абзацом першим пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII, з наступними змінами та доповненнями, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

В абзаці другому цього ж пункту зазначено, що посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Як передбачено абзацом першим пункту 10 цього ж розділу, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Згідно з абзацом другим цього пункту указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При цьому, слід зазначити, що наведені пункти набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (опублікований 06.08.2015 року у Газеті «Голос України» №141-142).

Як вбачається зі змісту наказу відповідач при звільненні позивача керувався підп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Уряду від 29 липня 1991 року №114, з наступними змінами та доповненнями.

Так, у відповідності до наведеного підпункту особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Дана норма також кореспондується з порядком визначеним у п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», а саме «призначення за згодою», «пропозиція посад» та «проходження конкурсу».

Відтак, звільнення зі служби допускається за умови відсутності можливості подальшого використання на службі позивача, шляхом пропозиції посад або проходження конкурсу.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивач не вжив заходів з приводу виявлення бажання проходити службу в поліції, оскільки такі обставини не звільняють суб'єкта владних управлінських функцій від обов'язку дотримуватись порядку звільнення визначеного чинним законодавством, а саме дослідити обставини можливості подальшого використання на службі.

Лише за умови дослідження таких обставин при звільненні позивача на підставі підп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, процедура звільнення буде відповідати критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

Враховуючи те, що позивачем не було дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті спірного наказу, суд вважає його протиправним.

Більше того, реалізація виявлення бажання, про яке йдеться у пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», повинно гарантуватись відповідним правовим полем та об'єктивними реаліями.

Іншими словами виявлення бажання можливе лише за умови визначеного законодавством порядку щодо переведення та створення державного органу, в який особа має намір переводитись.

Так, підпункт "з" пункту 64 згаданого Положення викладено у новій редакції - у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації - яка дозволяла перевести позивача в Національну поліцію.

Нова редакція згаданого підпункту набрала чинності 07.11.2015 року, з моменту опублікування.

Відтак, звільнення позивача 06.11.2015 року є передчасним, оскільки на час звільнення не було правового порядку, який би дозволяв позивачу реалізувати своє право щодо переведення, у відповідності до вимог наведених пунктів розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Не можна залишити поза увагою і той факт, що Департамент Національної поліції був створений 07.11.2015 року, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відтак, своє бажання з приводу проходження служби в поліції позивач міг реалізувати лише після створення згаданого органу. Саме тоді таке бажання буде ґрунтуватись на об'єктивних обставинах.

Наведене дозволяє суду прийти до висновку, що звільнення позивача є передчасним, та як наслідок таким, що порушило його право на працю в частині гарантій на зайняття певних посад у порядку визначеному розділом ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Також, не можна залишити поза увагою і те, що згідно пункту 2 розділу І згаданого Положення позивач - майор міліції - відноситься до старшого начальницького складу.

Пунктом 70 цього ж Положення передбачено, що звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться:

до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ;

осіб вищого начальницького складу - відповідно до законодавства.

Як наслідок майор міліції може бути звільнений лише начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у начальника Управління патрульної служби у м.Львові повноважень на звільнення майора міліції - позивача.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на п.2 розділу ІІІ Положення про Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Львові, оскільки положення згаданого пункту не вказують на наявність у відповідача повноважень з приводу кадрових питань, в тому числі звільнення, щодо осіб старшого начальницького складу.

Дані обставини вказують на те, що відповідач при звільненні позивача діяв не у межах повноважень (п.1 ч.3 ст.2 КАС України).

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Також, враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, позивача належить поновити з 07.11.2015 року, як зазначено у вимогах позовної заяви.

Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, у відповідності до підп. «з» п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

Як передбачено абзацом третім п.2 цього ж Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, продовжується у цьому пункті, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

В матеріалах справи наявна довідка про доходи №1 зі змісту якої вбачається, що позивач пропрацював у відповідача менше двох календарних місяців та отримав заробітну плату у сумі 9520 грн. 33 коп. за жовтень 2015 року та 1747 грн. 65 коп. за 6 днів листопада 2015 року.

Визначаючи середньоденний розмір заробітної плати судом враховано кількість робочих днів визначених у листі Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 та заробітну плату отриману у жовтні та листопаді 2015 року - становить 433 грн. 38 коп.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 07.11.2015 року по 31.03.2016 року та листи Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 та від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13. Така кількість днів становить 101.

З врахуванням викладеного, сума, які підлягає стягненню, дорівнює 43771 грн. 38 коп., за виключенням податків та обов'язкових платежів, а середньомісячна заробітна плата, становить 9100 грн. 98 коп., теж за виключенням податків та обов'язкових платежів.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Крім того, постанова в частині поновлення та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню в силу положень ст.256 КАС України.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної служби МВС у м.Львові від 06.11.2015 року за №28 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з посади заступника начальника відділу моніторингу, аналітичного та правового забезпечення Управління патрульної служби МВС у м.Львові.

3. Поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу моніторингу, аналітичного та правового забезпечення Управління патрульної служби МВС у м.Львові з 07.11.2015 року.

4. Стягнути з Управління патрульної служби МВС у м.Львові на користь ОСОБА_4 43771 грн. 38 коп. (сорок три тисячі сімсот сімдесят одну гривню тридцять вісім копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та інших обов'язкових платежів.

5. Постанова в частині поновлення ОСОБА_4 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9100 грн. 98 коп. (дев'ять тисяч сто гривень дев'яносто вісім копійок), за виключенням податків та інших обов'язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної служби МВС у м.Львові на користь ОСОБА_4 487 грн. 50 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень п'ятдесят копійок) сплаченого судового збору.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

8. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 квітня 2016 року.

Суддя В.Я.Мартинюк