Постанова № 56869179, 30.03.2016, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1207/16-а

Провадження № 2-а/577/33/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі:

судді Лебедько М.М.,

при секретарі Кузнєцовій Л.В.,

з участю представника відповідача Тарасенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Конотопського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій та зобов"язання відновити виплату раніше призначеної пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

10.03.2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду зі вказаним вище адміністративним позовом, і конкретизуючи вимоги, просив суд визнати протиправними дії Конотопського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком за період з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Водночас просив зобов"язати відповідача з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року здійснити виплату призначеної пенсії за віком.

Обгрунтовуючи вимоги тим, що з 10.07.2006р. отримував пенсію за вислугу років, призначену з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., а з 02.06.2015р. йому призначена пенсія за віком.

Після настання пенсійного віку та призначення пенсії працює на посаді заступника начальника управління соціального захисту Конотопської міської ради. 1 квітня 2015 року виплата пенсії була припинена відповідно до ст.12 Закону України від 02 березня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пунктом 5 Перехідних положень Закону України від 02 березня 2015року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України, у томі числі Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р.

У зв"язку з тим, що до 1 червня 2015 року Верховною Радою України не було прийнято закон щодо призначення пенсій на загальних підставах, тому з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення.

Відтак, з 1 червня 2015року відпали підстави для припинення виплати йому пенсії, оскільки з зазначеної дати не є особою, яка має право на призначення пенсії у порядку спеціального закону.

01 березня 201 року звернувся до Конотопського об"єднаного УПФУ Сумської області з заявою про відновлення виплати призначеної пенсії, виплата якої була припинена з 01 квітня 2015 року, але отримав відповідь, що відсутні підстави для відновлення виплати такої. Не погоджуючись із вказаною відмовою і звернувся до суду із позовом.

У судовому засіданні позивач вимоги підтримав.

Представник відповідача - головний спеціаліст юрисконсульт юридичного відділу Тарасенко О.М. проти задоволення вимог заперечує, стверджуючи, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 10.07.2006р. і отримує пенсію за вислугу років, призначену з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., а з 02.06.2015 р.отримує пенсію за віком.

Пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 внесені зміни до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-ІІІ від 07.06.2001 (далі Закон №2493), якими тимчасово з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Законодавче обмеження виплати пенсій, призначених відповідно до законодавства України, особам в період служби в органах місцевого самоврядування, викладене в ч.7 ст.21 Закону №2493, не пов'язується з жодними умовами чи правом особи у майбутньому на призначення пенсії, зокрема й спеціальної.

Вказані положення п. 9 Закону №213 та ч.7 ст. 21 Закону № 2493 є чинними. Рішенням Конституційного суду України чи іншим Законом скасовані не були, а тому і підлягають обов'язковому виконанню органами Пенсійного фонду України на всій території України. Позивач працює заступником начальника управління соціального захисту населення Конотопської міської ради, є посадовою особою місцевого самоврядування, а відтак відсутні правові підстави для виплати пенсії з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 30 березня 2016 року позовна заява ОСОБА_2 до Конотопського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій та зобов"язання відновити виплату раніше призначеної пенсії з 01 червня 2015року по 09 вересня 2015 року включно залишена без розгляду.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 працює заступником начальника управління соціального захисту Конотопської міської ради і перебуває на обліку у Конотопському об"єднананому УПФУ Сумської області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.8)

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

2 березня 2015 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 -VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015року.

Вказаним Законом (пп.2 п.12 розділу 1) внесені зміни до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», якими тимчасово з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, зокрема, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем було припинено виплату пенсії з 1 квітня 2015 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу».

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цими Законами не призначаються.

На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу» пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відпали передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до вказаного Закону.

З 10 вересня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.Х1.1950) (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі Конвенція), передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Стаття 1 Першого протоколу (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Суд дійшов висновку, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства .

01 березня 2016 року позивач звернувся до Конотопського об"єднаного УПФУ Сумської області із заявою про поновлення виплати йому пенсії

Відтак, вимоги позивача підлягають задоволенню частково з 10 вересня 2015 року.

Виходячи з вимог ст. 46 Конституції України, ст. 2 , 11 КАС України суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій Конотопського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови ОСОБА_2 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком з 10 вересня 2015 року та зобов'язання Конотопське об"єднане УПФУ Сумської області поновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком з 10 вересня 2015 року.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з 10 вересня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає поновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Відповідачем відповідно до вимог ст. 71 КАС України не надано суду доказів, що ОСОБА_2 не має права на поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком.

Судом не встановлено підстав для відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком позивачу.

Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача як на підставу своїх заперечень проти позову та відмову у поновленні раніше призначеної пенсії, як на те, що розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави з посиланням на ряд статтей Конституції України, серед іншого і на практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 3 червня 2014 року у справі "Великода проти України", які стосуються соціальних виплат і які не пов'язані з пенсіями, що є щомісячними пенсійними виплатами.

Відповідач помилково ототожнює соціальні виплати, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та регулюються Кабінетом Міністрів України з пенсіями, які за змістом ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 46 Конституції України є щомісячними пенсійними виплатами в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, гарантованими, та основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того право особи на пенсію за змістом ст. 64 Конституції України не може бути обмежено крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд вважає, що заперечення відповідача проти позову повністю спростовується проаналізованими в ході судового розгляду законодавчими актами та доказами та не обґрунтовано мотивами, які заслуговують на увагу суду.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативні акти, а також ознайомившись із зібраними по справі доказами, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню .

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст. 94 КАС України, які відповідно, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

У зв"язку з чим виходячи з вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі на користь позивача 551 грн. 20 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 19, 21, 46, 64, 68, 126, 130 Конституції України, ст. ст. 7, 46, 47, ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015р., ст. ст. 2, 11, 71, 94, 122,158-163 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Конотопського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови ОСОБА_2 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком з 10 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Зобов'язати Конотопське об"єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за віком з 10 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Конотопського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на користь ОСОБА_2 551(п"ятсот п"ятдесят одну) грн. 20 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Харьківського Апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 31 березня 2016 року.

Суддя: М. М. Лебедько