Рішення № 56869049, 31.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/976/16

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Ярахмедові Є.О.,

за участю: представника позивача ТОВ «Кредекс Фінанс» - Єфременко Т.В., та відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

11 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 28 січня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (після зміни найменування Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11289455000, за яким позичальнику було передано в кредит грошові кошти 115000 грн. на строк до 28 січня 2015 року із сплатою 12,5 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. Згідно із п. 2.1. вказаного договору позичальник з метою забезпечення своїх зобов'язань за кредитним договором передав в заставу банку автомобіль марки NISSAN, модель X-TRAIL, рік випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер агрегатів шасі: НОМЕР_5. Одночасно в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір поруки №175365 та між Банком та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки №175366, за якими відповідачі відповідають перед кредитором в повному обсязі.

20 квітня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладено договір факторингу №05/12, за яким ПАТ "УкрСиббанк" відступив свої права вимоги заборгованості за кредитним договором №№11289455000 від 28 січня 2008 року. На підставі вказаного договору факторингу та акту приймання-передачі від 14 травня 2012 року до ТОВ "Кредекс Фінанс" перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору застави, які укладені з відповідачем ОСОБА_4, та договорів поруки, які викладені з відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 На момент укладання договору факторингу загальна сума заборгованості боржника новому кредитору - ТОВ "Кредекс Фінанс", становила 44947,66 грн., з яких: за основним боргом - 39077,47 грн., за відсотками - 5870,19 грн. Станом на 02 грудня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 55172 грн., з яких: основний борг - 44947,66 грн., пеня за порушення за прострочення грошового зобов'язання - 10224,34 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 11, 509, 512-519, 525, 526, 1077, 1078 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути судові витратив сумі 551,72 грн. (а.с. 2-5).

Справа розглянута за відсутністю сторін у справі.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено (а.с. 104-107).

В апеляційній скарзі позивач, ТОВ "Кредекс Фінанс", просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права (а.с. 119-123).

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 просить скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів, він вважає, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2014 року. яке набрало законної сили 24 листопада 2014 року, доведено те, що він повністю погасив заборгованість за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача, ТОВ "Кредекс Фінанс", пояснення на апеляцію представника позивача ТОВ «Кредекс Фінанс» - Єфременко Т.В., та відповідача ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами зобов'язання за кредитним договором №11289455000 від 28 січня 2008 року виконані в повному обсязі, тому права позивача діями відповідача не порушені, що встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2014 року по цивільні справі №522/21894/12 за позовом ОСОБА_4 до Відділення №435 АКІБ "УкрСиббанк", ТОВ "Кредекс Фінанс" про зобов'язання надати довідку про сплату кредитних коштів та плати за кредит та виключення предмета застави з реєстру заставленого майна, стягнення моральної шкоди, яке набрало законної сили 24 листопада 2014 року.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 517 ЦК України зазначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу сторони у справі був зобов'язаний довести в судовому засіданні обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач як заперечення проти позову.

Однак в порушення положень ст. ст. 10, 60, 179, 212, 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та не надав правильної оцінки наявним справі доказам.

Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, оскільки справа була розглянута за відсутністю позивача й у відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи та не роз'яснив позивачу обов'язок надати суду

належно засвідчені договори поруки, договір факторингу та належний розрахунок заборгованості за кредитним договором, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів, а також доказів, які додані до апеляційної скарги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладено договір факторингу №05/12, за яким ПАТ "УкрСиббанк" відступив свої права вимоги заборгованості за кредитним договором №№11289455000 від 28 січня 2008 року. На підставі вказаного договору факторингу та акту приймання-передачі від 14 травня 2012 року до ТОВ "Кредекс Фінанс" перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та застави, які укладені з відповідачем ОСОБА_4 та договори поруки, які укладені з відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6

На момент укладання договору факторингу загальна сума заборгованості боржника новому кредитору - ТОВ "Кредекс Фінанс", становила 44947,66 грн., з яких: за основним боргом - 39077,47 грн., за відсотками - 5870,19 грн.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Аналізуючи зазначені норми права, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, колегія суддів приймає до уваги докази, надані позивачем, й вважає, що в судовому засіданні з достовірністю підтверджується, що позивач надав належні та допустимі докази заміни кредитора, тому на підставі вказаного договору факторингу до ТОВ "Кредекс Фінанс" перейшло право вимоги, що виникло з договору про надання кредиту та договору застави, які укладені з відповідачем. Підстав для невиконання кредитних зобов'язань новому кредитору, передбачених ч. 2 ст. 517 ЦК України у даному випадку немає.

З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (після зміни найменування Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11289455000, за яким позичальнику було передано в кредит грошові кошти 115000 грн. на строк до 28 січня 2015 року із сплатою 12,5 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. Згідно із п. 2.1. вказаного договору позичальник з метою забезпечення своїх зобов'язань за кредитним договором передав в заставу банку автомобіль марки NISSAN, модель X-TRAIL, рік випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер агрегатів шасі: НОМЕР_5.

Одночасно в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір поруки №175365 та між Банком та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки №175366, за якими відповідачі відповідають перед кредитором в повному обсязі.

У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором, тому в позовній заяві Банком зазначено, що станом на станом на 02 грудня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 55172 грн., з яких: основний борг - 44947,66 грн., пеня за порушення за прострочення грошового зобов'язання - 10224,34 грн.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як зазначено у частинах 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач ОСОБА_4 послався на рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2014 року по цивільні справі №522/21894/12 за позовом ОСОБА_4 до Відділення №435 АКІБ "УкрСиббанк", ТОВ "Кредекс Фінанс" про зобов'язання надати довідку про сплату кредитних коштів та плати за кредит та виключення предмета застави з реєстру заставленого майна, стягнення моральної шкоди, яким позов задоволено частково. Суд зобов'язав Відділення №435 АКІБ "УкрСиббанк" видати ОСОБА_4 довідку про сплату кредитних коштів та плати за кредитним договором кредитним договором№11289455000 від 28 січня 2008 року для надання в органи ДАІ для перереєстрації транспортного засобу, виключити транспортний засіб - автомобіль марки NISSAN, модель X-TRAIL, рік випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер агрегатів шасі: НОМЕР_5 з реєстру заставленого майна, стягнув з Відділення №435 АКІБ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 30000 грн. та судові витрати в сумі 1476 грн.

Рішення суду набрало законної сили 24 листопада 2014 року (а.с. 80-83).

На вказане рішення як на єдиний й беззаперечний доказ послався і суд першої інстанції в рішенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (ч. 3 ст. 61 ЦПК України), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Під судовим рішенням, зазначеним у ч. 3 ст. 61 ЦПК України, мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ), у порядку господарського судочинства - відповідно до Господарського процесуального кодексу України, у порядку адміністративного судочинства - відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, колегія суддів приймає їх до уваги й вважає, що встановлені від 13 листопада 2014 року по цивільні справі №522/21894/12 за позовом ОСОБА_4 до Відділення №435 АКІБ "УкрСиббанк", ТОВ "Кредекс Фінанс" про зобов'язання надати довідку про сплату кредитних коштів та плати за кредит та виключення предмета застави з реєстру заставленого майна, стягнення моральної шкоди, яким позов задоволено частково, обставини підлягають доказуванню на загальних підставах.

Колегія суддів вважає, що такі висновки узгоджуються з матеріалами справи та обставинами справи.

Під час розгляду апеляційної скарги Банку іншим складом колегії суддів розглядалась інша цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк» про зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ТОВ «Кредекс Фінанс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2014 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2016 року апеляційна скарги ТОВ «Кредкс Фінанс» задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_4

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_4 заперечував проти наявності у нього заборгованості за кредитним договором та надав апеляційному суду квитанції про сплату щомісячних платежів за кредитом.

Дійсно в матеріалах справи є квитанції про сплату щомісячних платежів за кредитом з 28 лютого 2008 року по 24 червня 2011 року, хоча строк дії договору до 28 січня 2015 року.

Згідно із ч. 4 ст. 10 та ст. 143 ЦПК України колегія суддів неодноразово запропоновувала відповідачу ОСОБА_4 надати свій розрахунок наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором та звернутись до апеляційним судом з клопотанням про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи.

Однак відповідач ОСОБА_4 відмовився від проведення судової експертизи, про що свідчить його заява від 26 лютого 2016 року.

На вимогу апеляційного суду Банк надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого заборгованість станом на 02 грудня 2013 року становить 54309,49 грн.з яких: основний борг - 39077,47 грн., за відсотками на дату покупки 14 травня 2012 року -5870,19 грн., на дату розрахунку 02 грудня 2013 року - 7979,16 грн. та пеня в розмірі 1382,67 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що розрахунок є належним, за виключенням суми пені в розмірі 1382,67 грн. Колегія суддів не приймає до уваги суму пені, оскільки не має її розрахунку.

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що позичальник, відповідач ОСОБА_4, та поручители ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виконують взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені договорами. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 52926,82 грн., з яких: основний борг - 39077,47 грн., за відсотками на дату покупки 14 травня 2012 року -5870,19 грн., на дату розрахунку 02 грудня 2013 року - 7979,16 грн.

Відповідно до частини третьої статті 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з договорів поруки, відповідачі не давали поруку за виконання кредитного договору спільно, а кожний поручитель поручився за боржника за окремими договорами поруки, які не передбачать солідарної відповідальності поручителів між собою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку між поручителями укладені кілька договорів поруки на виконання одного й того ж основного зобов'язання, тому між ними не виникає солідарної відповідальності між собою й кожний поручитель відповідає перед кредитором у том ж обсязі, що і боржник окремо.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі за №6-185цс14, яка у відповідності до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає з кожного поручителя окремо.

Отже, позов ТОВ "Кредекс Фінанс" є законним, обґрунтованим і підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута в розумні строки, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю сторін у справі, не з'ясувавши всебічно та повно обставини справи та не витребувавши доказів, які вимушений був витребувати апеляційний суд, сторони неодноразово заявляли клопотання про відкладення розгляду справи з різних підстав та суд очікував наслідки перегляду в апеляційному порядку рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2014 року.

Позивач, ТОВ "Кредекс Фінанс", поніс та документально підтвердив сплату судового збору при подачі позову в сумі 551 грн. (а.с. 1), при подачі апеляційної скарги в сумі 275,86 грн., а всього 826,86 грн. Тому у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову апеляційний суд присуджує з відповідача на користь Банку судові витрати в сумі 793,86 грн. (529,26 грн. + 264,60 грн.).

Порушення норм процесуального права, а саме, ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214 ЦПК України і матеріального права, а саме, ст. ст. 516, 517, 1048, 1050, 1054,1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Кредекс Фінанс» задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, та ОСОБА_5, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2,

стягнути солідарно з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, та ОСОБА_6, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс", код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8, поверх 6,

заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11289455000 від 28 січня 2008 року станом на 02 грудня 2013 року в розмірі в розмірі 52926,82 грн., з яких: основний борг - 39077,47 грн., за відсотками на дату покупки 14 травня 2012 року -5870,19 грн., на дату розрахунку 02 грудня 2013 року - 7979,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредкс Фінанс" понесені судові витрати в сумі в розмірі 793,86 грн. в рівних частках.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік