Рішення № 56869041, 31.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1012/16

Головуючий у першій інстанції Курочка В. М.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Парапана В.Ф.,

при секретарі: Ярахмедові Є.О.,

за участю: позивачки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат утримання дитини,

в с т а н о в и л а:

12 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, який згодом остаточно уточнила, збільшивши розмір вимог, обґрунтовуючи вимоги тим, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2015 року було встановлено, що вона понесла додаткові витрати, понесені до листопада 2014 року, у зв'язку з проходженням лікування - кінезотерапії, та з навчанням у комп'ютерній академії «ШАГ», ? частину яких стягнула з відповідача ОСОБА_4 Зважаючи на приписи лікарів за повторні курси кінезітерапії та масажу вона за період з 19 січня 2015 року по 30 вересня 2015 року сплатила 19443 грн. (14423 грн. - за курси кінезотерапії, та 5000 грн. - курси масажу), та сплатила за семестр навчання в комп'ютерній академії «ШАГ» 2800 грн., що в цілому складає 22243 грн. (19443 грн. + 2800 грн.). Крім того, вона вважає, що має право на стягнення з відповідача щомісячної суми на фінансування чергового лікування протягом наступних 12 місяців.

Посилаючись на ці обставини та на ст. 185 СК України, позивачка ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ? частину понесених додаткових витрат на дитину, пов'язаних із лікування та навчанням дитини, та витрати на лікування дитини наперед у вигляді щомісячних платежів протягом 12 місяців у розмірі, встановленому судом з урахуванням фінансового становища сторін (а.с. 1-5, 28-29).

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував й в своїх усних і письмових поясненнях зазначав, що згідно наданих позивачкою копій медичних документів син ОСОБА_5 потребує лікування хребта за допомогою лікувальної фізкультури та масажу. Відповідно листа Міністерства охорони здоров'я України від 15 травня 2008 року №21-30-33-24/288 «Щодо деяких роз'яснень питань з ліцензування» підприємницька діяльність з лікувального масажу, який застосовується при лікуванні хворих людей, відноситься до медичної практики і підлягає ліцензуванню. Діяльність по виконанню різновидностей масажу не ліцензується, оскільки передбачає роботу зі здоровими людьми (спорткомплекс, басейни, сауни тощо). В якості доказів витрат на лікування сина позивачка надала квитанції про оплату послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, яка здійснює підприємницьку діяльність згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка не відноситься до медичної практики. Тому вказані витрати не є витратами на лікування. Витрати на навчання у комп'ютерній академії «ШАГ» також не відносяться до розвитку здібностей дитини. 09 травня 2014 року позивачка без рішення суду змінила місце проживання дітей в невідому напрямку. Зі своїх доходів він справно сплачує аліменти на утримання дитини, рішення про інші витрати позивачка приймала одноособово, не радячись з батьком (а.с. 36-38).

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3 задоволено частково. Суд стягнув з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, додаткові витрати в розмірі 11116,50 грн. та судові витрати в сумі 487 грн. В решті позову відмовлено. (а.с. 49-50).

В запереченні на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_3 просить скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме, судом не враховано, що надані позивачкою товарні чеки не можуть бути підтвердженням того, що ці витрати здійснювались на утримання сина, а не на інші потреби сім'ї.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4, пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі перебувають у шлюбі з 22 серпня 1998 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5, у 2008 році син ОСОБА_7.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 квітня 2013 року з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 на утримання дітей стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2015 року з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_5 стягнути додаткові витрати у розмірі 4155,50 грн. (а.с. 7-9).

Син сторін у справі ОСОБА_5 навчається в коледжі технічного флоту.

Згідно довідки КУ «Дитяча поліклініка №6» ОСОБА_5 хворіє на Кифо-Сколіоз грудного поясничного відділу хребта ІІ ступені та йому рекомендовано масаж №10 один раз в квартал, плавання та кінезотерапія (а.с. 19).

Зважаючи на приписи лікарів за повторні курси кінезотерапії та масажу, позивачка за період з 19 січня 2015 року по 30 вересня 2015 року сплатила 19443 грн. (14423 грн. - за курси кінезітерапії згідно із квитанціями ФОП ОСОБА_6), та 5000 грн. - курси масажу 20 сеансів згідно із накладної салону Miss), та сплатила за семестр навчання в комп'ютерній академії «ШАГ» 2800 грн. згідно із прибутковому касовому ордеру №26 ТОВ «ІТ ШАГ», що в цілому складає 22243 грн. (19443 грн. + 2800 грн.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_3 надала суду належні докази у підтвердженні додаткових витрат, що викликані хворобою та розвитком здібностей дитини. Накладні та розрахункові квитанції, надані позивачкою при подачі позову, є підтвердженням того, що ці витрати були спрямовані саме на утримання сина.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодись неможливо, виходячи з наступного.

У статті ст. 185 СК України зазначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разове, періодично або постійно.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.

У п. 18 постанови №3 Пленуму "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" Верховний Суд України зазначив, що необхідно звернути увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна

притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивачка була зобов'язана довести в судовому засіданні ті обставини, на які вона посилалась як на підставу позову.

Однак в порушення положень ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи щодо розміру додаткових витрат на дитину, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам щодо цього питання.

Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що син сторін у справі ОСОБА_5 хворіє на Кифо-Сколіоз грудного поясничного відділу хребта ІІ ступені та йому дитячим хірургом рекомендовано Лікувальна фізкультура (ЛФК), а саме, масаж №10 один раз в квартал, плавання та кінезотерапія (а.с. 19).

Згідно довідки центра кінезотерапії та реабілітації спортклубу «Форма» від 27 жовтня 2014 року ОСОБА_5 проходить курс лікування (реабілітації) по системі Кінезотерапії, що включає заняття в залі реабілітаційних тренажерів, гімнастики та у басейні (а.с. 18).

На підтвердження проходження курсу кінезітерапії позивачка ОСОБА_3 надала суду копії квитанції №017460 ФОП ОСОБА_6 від 27 березня 2015 року про надання ОСОБА_5 послуг ЛФК (кінезітерапії) вартістю 3078 грн. та квитанції АК «Південний» в Фітнес-клубі «Форма» про транзакцію на 3078 грн. (мастеркард №4159) (а.с. 12),

копії квитанції №017465 ФОП ОСОБА_6 від 30 квітня 2015 року про надання ОСОБА_5 послуг ЛФК (кінезотерапії) вартістю 3078 грн. та квитанції АК «Південний» в Фітнес-клубі «Форма» про транзакцію на 3078 грн. (мастеркард №4159) (а.с. 13),

копії квитанції №017473 ФОП ОСОБА_6 від 29 червня 2015 року про надання ОСОБА_5 послуг ЛФК (кінезотерапії) вартістю 1620 грн. та квитанції АК «Південний» в Фітнес-клубі «Форма» про транзакцію на 3078 грн. (мастеркард №6606) (а.с. 14),

копії квитанції №017474 ФОП ОСОБА_6 від 31 серпня 2015 року про надання ОСОБА_5 послуг ЛФК (кінезотерапії) вартістю 3265 грн. та квитанції АК «Південний» в Фітнес-клубі «Форма» про транзакцію на 3265 грн. (мастеркард №6606) (а.с. 30),

копії квитанції №017477 ФОП ОСОБА_6 від 21 вересня 2015 року про надання ОСОБА_5 послуг ЛФК (кінезотерапії) вартістю 2320 грн. та квитанції АК «Південний» в Фітнес-клубі «Форма» про транзакцію на 2320 грн. (мастеркард №6606) (а.с. 31),

копії квитанції №017479 ФОП ОСОБА_6 від 30 вересня 2015 року про надання ОСОБА_5 послуг ЛФК (кінезотерапії) вартістю 1092 грн. та квитанції АК «Південний» в Фітнес-клубі «Форма» про транзакцію на 1092 грн. (мастеркард №6606) (а.с. 32), а всього на загальну суму 14443 грн.

На підтвердження проведення курсу масажу позивачка ОСОБА_3 надала суду копію накладної салону Miss №267 від 19 січня 2015 року про відпущення І курсу 10 сеансів масажу вартістю 2500 грн. без імені (а.с. 11),

копію накладної салону Miss №897 від 01 червня 2015 року про відпущення ІІ курсу 10 сеансів масажу вартістю 2500 грн. без імені (а.с. 15), а всього на загальну суму 5000 грн.

В суді апеляційної інстанції позивачка надала документи, які підтверджують, що дійсно вона, ОСОБА_3 проводила плату за допомогою ПриватБанку за заняття у спортклубі «Форма» (а.с. 104-119) за вказаний нею період та те, що послуги з занять кінезотерапії надаються ОСОБА_5 в спортклубі «Форма» співробітниками Приватного підприємства «Академія краси» на підставі відповідної угоди, укладеної між ФОП ОСОБА_6 та ПП «Академія краси», однак цього договору не надано суду (а.с. 138).

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_4 стверджував, що в якості доказів витрат на лікування сина позивачка надала квитанції про оплату послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, яка здійснює підприємницьку діяльність згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка не відноситься до медичної практики. Тому вказані витрати не є витратами на лікування.

На підтвердження своїх заперечень відповідач надав суду детальну інформацію про фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 39-40).

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини справи, перевіряючи перелік квитанцій, що містяться в матеріалах справи, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, колегія суддів вважає, що заняття у спортклубі «Форма» та надання масажу в солоні краси Miss не можуть вважатися додатковими витратами на дитину, пов'язаними з її хворобою.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (ч. 3 ст. 61 ЦПК України), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Під судовим рішенням, зазначеним у ч. 3 ст. 61 ЦПК України, мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ), у порядку господарського судочинства - відповідно до Господарського процесуального кодексу України, у порядку адміністративного судочинства - відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що посилання позивачки ОСОБА_3 на преюдиціальність рішення апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2015 року є помилковими, оскільки у даному випадку обставини, які мають значення для справи, встановлюються на загальних підставах.

На підтвердження проведення навчання у комп'ютерній академії «ІТ ШАГ» позивачка ОСОБА_3 надала суду копію квитанції ТОВ «ІТ ШАГ» до прибуткового касового ордеру №26 від 22 січня 2015 року про сплату ОСОБА_3 (за ОСОБА_5.) за навчання 2800 грн. (а.с. 16).

Колегія суддів погоджується з тим, що витрати на навчання у комп'ютерній академії «ІТ ШАГ» є додатковими витратами на дитину, які пов'язані з розвитком її здібностей, та з тим, що відповідач справно сплачує аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його доходу щомісяця.

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру додаткових витрат на дитину, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_8 на користь позивачки до 1400 грн. (2800 грн. : 2).

Отже, вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково.

Таким чином, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, ст. 185 СК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про зменшення додаткових витрат на дитину.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року змінити й ухвали нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.

Зменшити розмір додаткових витрат на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підлягає стягненню ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 до 1400 грн. В решті позову відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

Р.Д. Громік

В.Ф. Парапан