Ухвала суду № 56864658, 30.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/5822/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мурашова Н.А.

Номер провадження 22-ц/778/1284/16 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бабак А.М.

Суддів Воробйової І.А.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Хортицький районний відділ у м. Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про припинення права власності на частку в майні за грошову компенсація, визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Хортицький районний відділ у м. Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про припинення права власності на частку в майні за грошову компенсація, визнання права власності.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2014 року, яке набрало законної сили 10 вересня 2014 року, за ним, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5, визнано право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5 від першого шлюбу з ОСОБА_6, а відповідач ОСОБА_4 є його дружиною, тобто спадкоємцями першої черги і прийняли спадщину у встановлений законом спосіб, звернувшись з відповідними заявами до нотаріуса.

ОСОБА_3 є власником ? частин квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 - власником ? частини вказаної квартири. Вказана квартира є однокімнатною, неподільною, спільне користування цією квартирою є неможливим, оскільки сторони не є родичами, є різностатевими особами, різного віку та інтересів, мають неприязні стосунки, частка відповідача ОСОБА_4 в цій квартирі є незначною по зрівнянню з його часткою і не може бути виділена в натурі. За цих обставин він вважає можливим припинити право власності відповідача на її частку в спірному майні за грошову компенсацію в сумі 65337,00 грн., яку він вніс на депозитний рахунок суду при зверненні до суду з цим позовом.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив припинити право власності відповідача ОСОБА_4 на ? частину квартири, стягнувши на її користь грошову компенсацію вартості ? частини спірного майна у сумі 65337,00 грн.

Визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Повернуто ОСОБА_6, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 65337,00 грн., внесені нею на депозитний рахунок суду.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 в особі представників ОСОБА_6, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 в особі представників ОСОБА_6, ОСОБА_7 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про припинення права власності ОСОБА_4 на ? частку у квартирі АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що припинення права власності ОСОБА_4 на ? частку у спірному майні завдасть істотної шкоди її інтересам, зокрема, порушить гарантоване Конституцією та іншими законами України право на житло, право власності на нього, оскільки дане помешкання є єдиним житловим приміщенням відповідача ОСОБА_4, вона проживає і користується ним на протязі тривалого часу, має в ньому організований побут, іншого приміщення, придатного для проживання немає.

Колегія суддів вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі № 6-81ск 11, яка в силу ч.2 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому слід також враховувати, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною, неподільною, частка відповідачки ОСОБА_4 є меншою від частки ОСОБА_3 та незначною і в силу технічних характеристик квартири не може бути виділена в натурі. Сторони не є родичами один одному, мають неприязні стосунки, є особами різного віку та статі, згоди щодо спільного володіння та користування спільним майном не дійшли.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що припинення права власності ОСОБА_4 на ? частку у спірному майні завдасть істотної шкоди її інтересам, зокрема, порушить гарантоване Конституцією та іншими законами України право на житло, право власності на нього, оскільки дане помешкання є єдиним житловим приміщенням відповідача ОСОБА_4, вона проживає і користується ним на протязі тривалого часу, має в ньому організований побут, іншого приміщення, придатного для проживання немає.

В той час, ОСОБА_3 має на праві спільної часткової власності разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6 частку в іншому житловому приміщенні в м. Запоріжжя, зареєстрований в ньому, на протязі тривалого часу фактично мешкає в м. Москва, зареєстрував там шлюб, під час приїзду до м. Запоріжжя зупиняється в належній йому та його матері квартирі, до спірного помешкання не вселявся, ним фактично не користується, з приводу усунення перешкод у володінні та користуванні власністю до суду не звертався.

Доказів, що ОСОБА_3 має намір повернутися до м. Запоріжжя, вселитися та проживати в АДРЕСА_1 та що не може спільно з іншим співвласником користуватися іншим житлом - квартирою АДРЕСА_2, позивач та його представники суду не надали.

Такий висновок суду узгоджується з нормами цивільного законодавства, яке регулює право власності, а також нормами житлового законодавства, щодо права на житло.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що незважаючи на те, що припинення права власності на частку в спільному майні передбачено діючим законодавством України, таке припинення права власності на частку у квартирі АДРЕСА_1 завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_4, оскільки є неправомірним та недопустимим втручанням у її житлові права.

Відповідно правових позицій Верховного Суду України, саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (постанова Верховного Суду України від 02.07.2014 р. у справі № 6-68цс14).

За цих обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 є правильним.

Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій. При їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційних скаргах фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів із висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: