Постанова № 56860324, 29.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/1792/16-п Суддя 1-ї інстанції: Зінченко Ю.Є.

Провадження № 33/790/227/16

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року суддя Апеляційного суду Харківської області Цілюрик В.П., за участю особи, у відношенні якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення - ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1, перекладача Гаджиєва Какнана розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 9 березня 2016 року,-

в с т а н о в и в :

Постановою судді Московського районного суду м. Харкова від 9 березня 2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Суддя суду першої інстанції вважав встановленим, що 12.02.2016 року о 06.00 годині ОСОБА_2 керував автомобілем «Mersedes-Benz C 270 CDI» державний номер НОМЕР_1, у м. Харкові по вул. Ак. Павлова 132 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, пройшов тестування на приладі «Драгер» у присутності двох свідків, за результатами якого рівень алкоголю становив 1,55 проміле. Врахувавши, що ОСОБА_2 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, стверджував, що алкоголь не приймав та не розкаявся, суддя прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік та 6 місяців.

З таким рішенням судді не погодився ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу та просить змінити постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 9 березня 2016 року, в частині виду застосованого стягнення, і обрати його у вигляді штрафу у розмірі, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апелянт вважає призначене йому адміністративне стягнення занадто суворим, накладеним без урахування пом'якшуючих обставин. Зазначає, що суддя при накладенні адміністративного стягнення не обґрунтував, відповідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП в чому полягає грубість скоєного ним правопорушення, яке було вчинене вперше. Він одразу після його зупинки працівниками поліції пояснив обставини, при яких його було зупинено працівниками поліції, результати тесту «Драгер» не оскаржував, з протоколом про адміністративне правопорушення погодився, про що свідчить його підпис у протоколі. У судовому засіданні вину визнав та щиро розкаявся, просив призначити штраф, що не було враховано суддею. Зазначає, що раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягався. Просить врахувати суд, що автомобіль використовується для пересування по місту та на навчання, оскільки ОСОБА_2 не володіє ні української, ні російською мовами пересування громадським транспортом є проблематичним. В кінці травня, після закінчення учбового семестру, має їхати до Туреччини, де в нього є дружина та дитина. Враховуючи викладене, просить змінити вид адміністративного стягнення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення який підтримав апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи ніким не оскаржені, тому апеляційний суд не дає оцінки доведеності вини ОСОБА_2 при викладених вище обставинах.

Приймаючи рішення про необхідність часткового задоволення апеляційних вимог апеляційний суд виходить з того, що на аркуші справи 1 міститься протокол про адміністративне правопорушення АП1 № 91612 від 12.02.2016 року, в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Цей протокол підписаний ним без застережень. Аркуш справи 5 містить пояснення останнього, де він визнав, що вживав алкоголь перед тим, як сів за кермо автомобіля.

Вказані обставини не спростовують посилань апелянта, що він фактично визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення і розкаявся. Тому апеляційний суд вважає необхідним змінити другий абзац мотивувальної частини постанови від 09.03.2016 року, і зазначити, що в судовому засіданні правопорушник свою провину визнав та розкаявся.

Вказана обставина є також підставою для зміни абзацу першого резолютивної частини постанови від 09.03.2016 року, оскільки відповідно до вимог ст. 34 КУпАП вона пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення. Однак, враховуючи кількісні показники тестування ОСОБА_2 на приладі «Драгер», апеляційний суд вважає обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення, а саме позбавлення права керування транспортними засобами, таким, що відповідає вимогам ст. 23 КУпАП.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає необхідним змінити абзац 1 резолютивної частини постанови від 09.03.2016 року, та після слів «позбавлення права керування усіма транспортними засобами» зазначити - «строком на один рік».

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 09.03.2016 року у відношенні ОСОБА_2 змінити.

Абзац 2 мотивувальної частини постанови від 09.03.2016 року викласти у такій редакції - В судовому засіданні правопорушник свою провину визнав та розкаявся.

Абзац 1 резолютивної частини постанови від 09.03.2016 року змінити, та після слів «позбавлення права керування усіма транспортними засобами» зазначити - «строком на один рік».

В іншій частині постанову від 09.03.2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області В.П. Цілюрик