Ухвала суду № 56860136, 29.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1174/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 631/530/15-ц ОСОБА_1

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді : Швецової Л.А.,

Суддів: Малінської С.М., Бурлаки І.В.,

За участі секретаря: Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за позикою.

В обгрунтування позову вказав, що в лютому 2013 року він дав в борг ОСОБА_3 10000 грн., що еквівалентно 1231 доларів США, при цьому відповідачка зобовязалася віддати гроші через три місяці в доларовому еквіваленті. До теперішнього часу на зважаючи на неодноразові звернення, відповідач борг не повернула. Станом на 01.12.2015 року з урахуванням інфляційних витрат, сума боргу становить 29635 грн. Як доказ договору позики, позивач надав SMS листування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надруковане ним. Будь-якого письмового договору, розписки про передачу та отримання ОСОБА_3 грошей у позивача не має. Позивач просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідачки на його користь суму позики 29635 грн.

Заочним рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Не погодившись із вказаним вище заочним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати зазначене рішення та повернути йому сплачений судовий збір в першій інстанції та компенсувати витрати на поїздки до Нововодолазького районного суду Харківської області, також надав заяву, в якій вказав, що оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що суддя першої інстанції не взяла до уваги SMS листування як доказ та не запросила продовження листування.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до норм ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови виконання зобовязань передбачені ст. 527 ЦК України.

Згідно цієї правової норми зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставлять.

Так по справі встановлено, що позивачем ні в судове засідання першої, ні апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження укладення між сторонами договору позики у письмовій формі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, позивач не заперечував того факту, що договір між ним та відповідачем був в усній формі.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється, виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні право щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу не підлягають задоволенню, так як позивачем не надано письмових доказів на підтвердження укладення договору позики.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що вирішуючи цивільно-правовий спір, суд першої інстанції повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 грудня 2015 року залишити без змін .

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: