Рішення № 56859116, 31.03.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/9684/15-ц

Провадження № 2/639/419/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гаврилюк С.М.,

при секретарі Луценко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 13.06.2014 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» та відповідач уклали кредитний договір № 500946843.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач зобовязується надати відповідачеві кредит у сумі 47197,58 грн., а відповідач, в свою чергу, зобовязується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього, а саме Графіком погашення кредиту.

У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобовязання за договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 22.10.2015 року має прострочену заборгованість у розмірі 72135,70 грн., з яких: 46678,98 грн. - заборгованість за кредитом; 5097,47 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2850,00 грн. - штраф; 17509,25 грн. - заборгованість по комісії, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові. При цьому пояснила, що відповідач отримав кредит у сумі 47197,58 грн., однак в порушення умов договору сплатив банку лише 7020 грн. 16 коп., а саме 16.07.2014 року - 2336,89 грн., 16.08.2014 року -13,27 грн., 16.12.2014 року - 500 грн., 16.01.2015 року - 1485 грн. та 16.03.2015 року, що підтверджується розрахунком заборгованості. Вказані обставини у судовому засіданні визнав і відповідач ОСОБА_1, який пояснив суду, що визнає позов в частині необхідності стягнення 46678,98 грн. за кредитом та 5097,47 грн. по відсотках, однак заперечує проти стягнення з нього 2850,00 грн. штрафу та 17 509,25 грн. заборгованості по комісії, посилаючись на його тяжке матеріальне становище у зв"язку зі звільненням з роботи, у зв"язку з чим , на думку відповідача, у банку є підстави списати заборгованість по комісіїї та не нараховувати штраф. Окрім того, відповідач пояснив суду, що з метою урегулювання вказаного спору у добровільному порядку, 03.03.2016 року під час знаходження цивільної справи в суді він звернувся до позивача з відповідною заявою, у якій просив розглянути можливість урегулювання спору шляхом укладання мирової угоди або реструктуризації кредитного договору, при цьому відповідач бере на себе зобов"язання сплатити прострочену заборгованість в сумі 51776,45 грн. рівними платежами протягом 24 місяців у розмірі 2157,35 грн., а нараховану заборгованість по комісії в сумі 17509,25 грн. просив позивача списати.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вказана заява ОСОБА_1 від 03.03.2016 року була отримана банком 09.03.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на підтвердження чого надала суду світлокопію вказаного рекомендованого повідомлення, однак відповіді від банку на теперішній час відповідачем не отримано.

Представник позивача ОСОБА_4 зазначила суду, що враховуючи тривале невиконання відповідачем умов договору, внесення ОСОБА_1 останнього платежу ще в березні 2015 року та невжиття жодних заходів відповідачем щодо погашення заборгованості після звернення позивача до суду з вказаним позовом, на її думку, відсутні підстави щодо укладання мирової угоди або реструктуризації позивачем кредитного договору.

Вислухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.06.2014 року був укладений кредитний договір №500946843 між позивачем та ОСОБА_1, згідно умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 47197,58 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,99 % річних, з датою остаточного повернення 16.06.2019 року (а.с.6)

Позичальник зобовязався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього , а саме Графіком погашення кредиту.

Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому вказаним договором. Однак, ОСОБА_1 в порушення умов договору було сплачено банку лише 7020 грн. 16 коп., що було визнано і відповідачем у судовому засіданні .

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У відповідності достатті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК Українитакож передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За ч. 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад.» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 536 ЦК Українивизначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В порушення зазначених норм та умов договору відповідач зобовязання свої належним чином не виконує, тому станом на 22.10.2015 року має прострочену заборгованість у розмірі 72135,70 грн., з яких: 46678,98 грн. - заборгованість за кредитом; 5097,47 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2850,00 грн. - штраф; 17509,25 грн. - заборгованість по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.16).

У відповідності до ч. 1ст. 546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, що були досліджені судом, вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.

Відповідно дост. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь ПАТ «Альфа-Банк» сплачений позивачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с.2), судовий збір у сумі 1218 грн.

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за вказаним вище договором у загальному розмірі 72135 грн. 70 коп. та судового збору у сумі 1218 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.526,527,530, 546, 549,610-612,625, 1048, 1049, 1050,1054, ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004) заборгованість за кредитним договором № 500946843 від 13.06.2014 року у розмірі 72135 (сімдесят дві тисячі сто тридцять пять) грн. 70 коп., яка складається з : 46678,98 грн. - заборгованість за кредитом; 5097,47 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2850,00 грн. - штраф; 17509,25 грн. - заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк