Постанова № 56857289, 01.04.2016, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/442/16-а

Провадження №: 2-а/0343/22/16

ПОСТАНОВА

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Лицура І.М.,

секретаря - Бойків В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Долина справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобовязання зарахувати період роботи до загального трудового стажу та призначити пенсію за віком,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області в зарахуванні до його загального трудового стажу періодів роботи: з 7 серпня 1994 року по 5 лютого 1998 року в ТзОВ фірма «Турія ЛТД", з 10 лютого 1998 року по 9 лютого 1999 року у ВАТ "Карпатія", з 30 квітня 1981 року по 30 жовтня 1981 року та з 29 травня 1982 року по 30 жовтня 1982 року в колгоспі "Заря Коммунизма" Соколовського району Північно-Казахстанської області Казахської PCP (теперішня Республіка Казахстан), з 28 січня 1983 року по 16 березня 1983 року в колгоспі "Прогрес" Стрийського району Львівської області та зобов»язати зарахувати ці періоди до його загального трудового стажу, визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області у зарахуванні до загального трудового стажу періоду участі у бойових діях з 1 березня 1980 року по 15 листопада 1980 року із застосуванням кратності (один місяць служби за три місяці) та зобов»язати зарахувати вказаний період із застосуванням кратності, визнати неправомірною відмову відповідача в призначенні йому пенсії за віком за зобов»язати його призначити та виплатити йому пенсію за віком з часу виникнення права на неї, тобто з 17.05.2015 року. Свої вимоги мотивував тим, що 15 серпня 2015 року він подав до Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області заяву з пакетом всіх необхідних документів на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" із зниженням пенсійного віку згідно п. 2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". 21 жовтня 2015 року та 20 січня 2016 року УПФ України в Долинському районі надіслало йому звичайні листи в рамках Закону України «Про звернення громадян», в яких вказано, що в нього не має права на вихід на пенсію на пільгових умовах, оскільки згідно першого листа - в нього стаж роботи становить 22 роки 5 місяців 12 днів, а згідно другого листа - 23 роки 11 місяців 16 днів. Відповідно до цих листів відповідачем не зараховано до його загального стажу, що дає право на пенсію, період його роботи з 7 серпня 1994 року по 5 лютого 1998 року в ТзОВ фірма «Турія ЛТД", з 10 лютого 1998 року по 9 лютого 1999 року у ВАТ "Карпатія", оскільки за інформацією відділу платежів до пенсійної системи та контрольно- перевірочної роботи відповідача вказані підприємства не сплачували страхових внесків. Також не враховано до трудового стажу період його роботи з 30 квітня 1981 року по 30 жовтня 1981 pоку та з 29 травня 1982 року по 30 жовтня 1982 року в колгоспі "Заря Коммунизма" Соколовського району Північно-Казахстанської області Казахської PCP (теперішня Республіка Казахстан) і з 28 січня 1983 року по 16 березня 1983 року в колгоспі "Прогрес" Стрийського району Львівської області, оскільки не надано довідки цих господарств чи архівних установ, які підтверджують (не підтверджують) членство в колгоспі. Крім цього, зі слів посадових осіб УПФ України в Долинському районі Івано-Франківської області в загальний стаж роботи йому не зараховано період участі у бойових діях з 1 березня 1980 року по 15 листопада 1980 року із застосуванням кратності (один місяць служби за три місяці) та відмовлено в призначенні пенсії. Вважає такі дії відповідача протиправними й такими, що суперечать чинному законодавству, тому що згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в його трудовій книжці містяться відповідні записи, які підтверджують факт його роботи у вказаних установах та організаціях в періоди, які відповідач відмовляється зараховувати. Його трудова книжка належно оформлена, всі записи належним чином засвідчено мокрими печатками і тому незрозумілою є відмова відповідача де-які періоди вибірково не зараховувати йому до загального трудового стажу. Крім того, відповідно до cт. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону і саме до них відносяться підприємства роботодавці, а тому не сплата ТзОВ фірма «Турія ЛТД" чи ВАТ "Карпатія" страхових внесків не може бути підставою для відмови в зарахуванні йому часу роботи на цих підприємствах до загального трудового стажу. Крім того, у відповідності до спільної постанови Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сімям» від 17.01.1983 року № 59-27, було передбачено зарахування до вислуги років для призначення пенсії один місяць за три місяці служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, що прослужили встановлений строк служби в цій країні. Згідно з п.2 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року, учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці ОСОБА_2. Отже час військової служби під час виконання ним інтернаціонального обов'язку в складі обмеженого контингенту ОСОБА_2 військ в Республіці Афганістан необхідно рахувати як один місяць служби за три і такий пільговий стаж потрібно зарахувати йому до стажу трудової діяльності при призначенні пенсії за вислугу років. Оскільки добровільно відповідач це зробити відмовляється, виникла необхідність звернутись в суд з даним адміністративними позовом.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги, зіславшись на вищевикладені обставини та просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідно до записів трудової книжки, індивідуальних відомостей про застраховану особу та наданих позивачем додаткових документів, його страховий стаж становить 23 роки 11 місяців 16 днів, а згідно вимог ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та де-яких інших осіб» для призначення довічної пенсії за вислугу років обовязкова наявність страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на трудову пенсію мають особи, які працюють на підприємствах, установах та організаціях за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України. За інформацією відділу платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи управління ПФУ в Долинському районі Івано-Франківської області, ТзОВ фірма «Турія ЛТД» за період з 04.07.1997 року по 05.02.1998 року та ВАТ «Карпатія» з 10.02.1998 року по 09.02.1999 року страхових внесків не сплачували, а тому зараховувати до страхового стажу позивача ці періоди немає підстав. Крім того, обчислення стажу роботи в колгоспі здійснюється за фактичною тривалістю роботи на підставі довідок про час роботи, а у позивача відсутні документи, які б підтверджували членство в колгоспі. Оскільки для врахування періодів роботи з 30.04.1981 року по 31.10.1981 року та з 29.05.1982 року по 30.10.1982 року в колгоспі позивачем не надано довідки самого господарства чи архівних установ, які підтверджують (не підтверджують) його членство в колгоспі, дані періоди не враховано йому до стажу для призначення пенсії. Крім цього, позивач дізнався про умови призначення йому пенсії ще в 2015 році, а тому без поважних причин встановлений законом шестимісячний строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом. З наведених підстав просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його адміністративного позову.

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 16 даного закону передбачено, що право на пенсію мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях: чоловіки після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області відмовлено в зарахуванні до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 7 серпня 1994 року по 5 лютого 1998 року в ТзОВ фірма «Турія ЛТД" та з 10 лютого 1998 року по 9 лютого 1999 року у ВАТ "Карпатія", що підтверджується листом відповідача № 319/03 від 20.01.2016 року (а.с. 13).

Суд вважає цю відмову протиправною, оскільки згідно зі ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, тобто в даному випадку ними виступають роботодавці позивача: ТзОВ фірма «Турія ЛТД" та ВАТ "Карпатія" і саме на них покладається обовязок по сплаті даних внесків.

Записи в трудовій книжці позивача серії БТ-1 № 2050559, заповненій 01.08.1978 року (а.с. 8-11), свідчать про те, що в період з 7 серпня 1994 року по 5 лютого 1998 року та з 10 лютого 1998 року по 9 лютого 1999 року він працював в ТзОВ фірма «Турія ЛТД" та у ВАТ "Карпатія" на посаді юрисконсульта.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.03.2016 року, ТзОВ "Турія ЛТД", ідентифікаційний код юридичної особи: 20532495, було зареєстровано з 20.05.1993 року по 27.04.2005 року, а АТ «Карпатія», ідентифікаційний код юридичної особи: 25071900, зареєстровано з 26.12.1997 року.

Враховуючи наведене, суд вважає протиправною відмову УПФ України в Долинському районі Івано-Франківської області в зарахуванні позивачу періодів його роботи з 7 серпня 1994 року по 5 лютого 1998 року в ТзОВ фірма «Турія ЛТД" та з 10 лютого 1998 року по 9 лютого 1999 року у ВАТ "Карпатія" на посаді юрисконсульта до загального трудового стажу, а тому слід зобов»язати його зарахувати вказані періоди роботи до загального трудового стажу позивача.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-1 № 2050559 (а.с. 8-11), в період з 30 квітня 1981 року по 30 жовтня 1981 pоку та з 29 травня 1982 року по 30 жовтня 1982 року він працював відповідно столяром та водієм в колгоспі "Заря Коммунизма" Соколовського району Північно-Казахстанської області Казахської PCP (теперішня Республіка Казахстан), а в період з 28 січня 1983 року по 16 березня 1983 року в будівельній бригаді в колгоспі "Прогрес" Стрийського району Львівської області. З вказаних записів вбачається, що позивач працював в цих колгоспах на підставі трудових договорів, як найманий працівник, а не як учасник (член) колгоспу.

За таких обставин вимога відповідача про надання додаткових документів для підтвердження позивачем свого членства в колгоспі та відмова з цих підстав у зарахуванні вказаних періодів роботи до його загального трудового стажу є протиправними, а тому слід зобов»язати відповідача зарахувати до загального трудового стажу позивача періоди його роботи як найманого працівника в колгоспах: з 30 квітня 1981 року по 30 жовтня 1981 pоку та з 29 травня 1982 року по 30 жовтня 1982 року відповідно столяром та водієм в колгоспі "Заря Коммунизма" Соколовського району Північно-Казахстанської області Казахської PCP (теперішня Республіка Казахстан); з 28 січня 1983 року по 16 березня 1983 року в будівельній бригаді в колгоспі "Прогрес" Стрийського району Львівської області.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" від 12.09.1991 року № 1545-ХХІІ встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Пунктом а) ч.1 спільної постанови Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сімям» від 17.01.1983 року № 59-27 передбачено зарахування до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці часу служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, що прослужили встановлений строк служби в цій країні.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року, учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці ОСОБА_2.

Статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Як вбачається з посвідчення учасника бойових дій серії АБ № 074148 від 11.06.1996 року та довідки Долинського ОМВК Івано-Франківської області № 110 від 08.06.2015 року (а.с. 7,25), ОСОБА_1 з 01 березня 1980 року по 15 листопада 1980 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов»язку на території Демократичної Республіки Афганістан.

За таких обставин суд вважає протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської у зарахуванні до загального трудового стажу позивача періоду його участі у бойових діях під час проходження військової службу в складі радянської армії в на території Демократичної Республіки Афганістан з 1 березня 1980 року по 15 листопада 1980 року із застосуванням кратності (один місяць служби за три місяці), а тому слід зобов»язати його зарахувати вказаний період до загального трудового стажу позивача із застосуванням такої кратності.

Враховуючи наведене, зважаючи на наявність у позивача відповідних записів у належним чином оформленій трудовій книжці, посвідчення учасника бойових дій та наявності підтверджуючої довідки з військкомату, суд приходить до висновку, що посадовими особами субєкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської протиправно відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні до його загального трудового стажу періодів роботи: з 7 серпня 1994 року по 5 лютого 1998 року в ТзОВ фірма «Турія ЛТД", з 10 лютого 1998 року по 9 лютого 1999 року у ВАТ "Карпатія", з 30 квітня 1981 року по 30 жовтня 1981 року та з 29 травня 1982 року по 30 жовтня 1982 року в колгоспі "Заря Коммунизма" Соколовського району Північно-Казахстанської області Казахської PCP (теперішня Республіка Казахстан), з 28 січня 1983 року по 16 березня 1983 року в колгоспі "Прогрес" Стрийського району Львівської області та незастосування кратності (один місяць служби за три місяці) щодо періоду участі його у бойових діях з 01 березня 1980 року по 15 листопада 1980 року, а тому слід зобов»язати відповідача зарахувати вказані періоди роботи до загального трудового стажу позивача.

За таких обставин, враховуючи, що загальний трудовий стаж позивача після зарахування вказаних періодів його роботи становить більше 25 років, суд вважає, що відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у відповідності до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слід визнати протиправною та зобов»язати призначити та виплатити йому дану пенсію з часу виникнення права на неї, тобто з 17.05.2015 року.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що у відповідності до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та де-яких інших осіб» відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років, тому що у нього немає 12 календарних років і 6 місяців військової служби, оскільки право позивача на отримання пенсії передбачено ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», так як він має статус учасника бойових дій, досягнув 55-річного віку та має стаж не менше 25 років.

Що стосується твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення в суд з даним позовом, то суд вважає його безпідставним, оскільки встановлено, що позивач своєчасно, у встановлені законом строки звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії (17.08.2015 року). Рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу постановлено відповідачем 20.01.2016 року, а тому ОСОБА_1 не пропустив встановлений законом 6-місячний строк для звернення до суду з позовом про визнання цього рішення протиправним.

На підставі викладеного, ст.ст. 16,56,57,62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 14,15,24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" від 12.09.1991 року №1545-ХХІІ, Спільної постанови Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сімям» від 17.01.1983 року № 59-27, ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", керуючись ст.ст. 69,71,94,99,100,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області в зарахуванні ОСОБА_1 до загального трудового стажу періодів роботи: з 7 серпня 1994 року по 5 лютого 1998 року в ТзОВ фірма «Турія ЛТД", з 10 лютого 1998 року по 9 лютого 1999 року у ВАТ "Карпатія", з 30 квітня 1981 року по 30 жовтня 1981 року та з 29 травня 1982 року по 30 жовтня 1982 року в колгоспі "Заря Коммунизма" Соколовського району Північно-Казахстанської області Казахської PCP (теперішня Республіка Казахстан), з 28 січня 1983 року по 16 березня 1983 року в колгоспі "Прогрес" Стрийського району Львівської області та зобов»язати зарахувати ці періоди до його загального трудового стажу.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області в зарахуванні ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоду участі його у бойових діях з 1 березня 1980 року по 15 листопада 1980 року із застосуванням кратності (один місяць служби за три місяці) та зобов»язати зарахувати вказаний період до його загального трудового стажу із застосуванням кратності.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов»язати призначити та виплатити йому пенсію за віком з часу виникнення права на неї, тобто з 17 травня 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: