Ухвала суду № 56857187, 29.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/10073/13-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/397/К/16 суддя Ваврушак Н.М.

Категорія № 27 (І) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

за участю: секретаря - Маслової К.В.,

представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та їх представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договорів поруки припиненими,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначило, що умови кредитного договору, укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1, не виконувалися у повному обсязі у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 3069924,05 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 звернулись до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТБ Банк» про визнання договорів поруки припиненими з підстав того, що вони не були повідомлені про збільшення обсягу відповідальності.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2015 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № МL-311/114/2008 від 11.06.2008 року, у розмірі 690198,64 гривень, з яких: заборгованість по кредиту - 27734,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті, відповідно до курсу НБУ - 635032,37 грн.; (шістсот тридцять п'ять тисяч тридцять дві гривні 37 копійок); заборгованість по відсоткам - 1099,11 доларів США, що в гривневому еквіваленті, відповідно до курсу НБУ - 25166,37 грн.; заборгованість по пені - 30000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 - судовий збір в сумі по 1147, 00 гривень з кожного окремо на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідачі та їх представник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, поставили питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачі та їх представник зазначили, що поручителі укладаючи договір поруки погодились на солідарну із позивальником відповідальність щодо виконання ним умов кредитного договору на певних умовах. Проте в подальшому банком було видано позичальникові кредитних коштів додатковий транш, уклавши з ним та без відома поручителів додаткову угоду, внаслідок чого збільшився розмір відповідальності за кредитним договором, в тому числі і поручителів. У відповідності до вимог ст. 559 ЦК України порука припиняється в тому числі у разі зміни зобов'язання, без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, тому відповідачі та їх представник вважають припиненими договори поруки. При цьому, текстом договорів поруки, укладених позивачем та відповідачами, не передбачена можливість зміни розміру фіксованого відсотку, порядку нарахування відсотків, залишкової заборгованості за кредитом за основним зобов'язанням без додаткового повідомлення поручителів та укладення окремої угоди. Також в матеріалах справи відсутні докази поінформованості поручителів про зміну розміру основного зобов'язання та фіксованого відсотку, надання згоди поручителів на таке збільшення відповідальності. Також, заявники апеляційної скарги вважають, що в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до поручителів слід відмовити у зв'язку з тим, що порука припинила свою дію після закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Крім того, на думку заявників апеляційної скарги, договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», стосується виключно правовідносин із позичальником з приводу отриманого кредиту, і жодним чином не стосується поручителів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11.06.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № МL-311/114/2008 за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 28270,00 доларів США (т.1 а.с.7-15).

В забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» був укладений Договір поруки № SR-311/114/2008/1 від 11.06.2008 року відповідно до якого, ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 всіх боргових зобов'язань перед «Банком» за Кредитним договором № МL-311/114/2008 від 11.06.2008 року (т.1 а.с.16).

Також в забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_5 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» був укладений Договір поруки № 5Р-311/114/2008 від 11.06.2008 року відповідно до якого, ОСОБА_5 прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 всіх боргових зобов'язань перед «Банком» за Кредитним договором № МL-311/114/2008 від 11.06.2008 року (т.1 а.с.17).

11.05.2013 року ОСОБА_1 не здійснив чергове погашення кредиту, чим порушив зобов'язання за Кредитним договором, щодо щомісячної сплати процентів за користування наданими кредитами, що прямо передбачено п. 2 ч. 1 Кредитного договору.

У зв'язку з не виконанням зобов'язань за Кредитним договором МL-311/114/2008 від 11.06.2008 року, станом на 10.03.2015 року за відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, як за солідарними боржниками існує заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у загальному розмірі 3069924,05 гривень, яка складається із: заборгованості по кредиту - 27734,25 доларів США, що у гривневому еквіваленті, відповідно до курсу НБУ (станом на 10.03.2015 року т.1 а.с.162) - 635032,37 грн.; заборгованості по відсоткам - 1099,11 доларів США, що у гривневому еквіваленті, відповідно до курсу НБУ - 25166,37 грн.; заборгованості по пені - 2409725,31 грн.

За умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 червня 2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором МL-311/114/2008 від 11.06.2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк») та Відповідачем. (Пункт 639 договору від 29 червня 2010 року) (т.1 а.с.174-182).

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна»суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 3. ч. 1 Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлена плаваюча процента ставка 5,49 відсотка + FIDR.

FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку ставка може змінюватись Банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку передбаченому цим Договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті Банку, а також в приміщенні Банку на інформативних стендах (т.1 а.с.7).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Пунктом 1.9.1 ч.2 Кредитного договору встановлено, що «незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3,7. та ст. 3 цього Договору) та/або умов Договору поруки .

Пунктом 1.9.3.Кредитного договору передбачене таке Застереження, що Вимога вважається надісланою, а відкликання здійсненним, в день їх направлення на адресу Позичальника (Боржника), що зазначена в цьому Договорі. До направлення Вимоги чи відкликання на адресу Позичальника поштою прирівнюється також і їх вручення Позичальнику чи його представникам під розписку.

Таким чином, у відповідності до положень вищезазначених вимог, заборгованість за Кредитними договором мала бути сплачена у строк до 01.09.2009 року. Проте такого погашення не відбулося і на даний момент.

Відповідно до положень п.п. 4.1.1 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Згідно п. 4.1.2. Кредитного договору, за прострочення виконання зобов'язань понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів Позичальник крім пені передбаченої в п. 4.1.1 договору сплачує Банку додатково штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених Боргових зобов'язань, але не менше 25,00 (Двадцяти п'яти гривень).

Відповідно до п. 4.1.3. Кредитного договору за прострочення виконання зобов'язань понад 30 (тридцять) календарних днів Позичальник крім пені та штрафу передбачених в п. 4.1.1,- 4.1.2. договору сплачує Банку додатково штраф у розмірі 0,02 % від суми прострочених Боргових зобов'язань, але не менше 50,00 гривень.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Відповідачів.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено в судовому засіданні наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір.

Крім того, вірним є і висновок суду першої інстанції про те, що заява про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки з наданих позивачем розрахунків, які сторони не заперечували, вбачається, що остання сплата відповідачами проводилася 28.01.2013 року (т.1 а.с.162), в той час як ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся з даним позовом до суду 08.11.2013 року (т.1 а.с.1), тобто в межах строку визначеного Цивільним кодексом України.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд першої інстанції застосував вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшив розмір неустойки (пені).

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тож з урахуванням перебування на утриманні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 неповнолітньої дитини (т.1 а.с.107) та значне перевищення розміру пені за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором у порівнянні із розміром збитків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість зменшення розміру неустойки.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, виходив з їх необґрунтованості та безпідставності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_5, та ОСОБА_2 вважають, що з укладанням 23.09.2009 року додаткового договору до кредитного договору № МL-311/114/2008 від 11 червня 2008 року, договори поруки №SR-311/114/2008 від 11.06.2008 та №SR-311/114/2008/1 від 11.06.2008 є припиненими у зв'язку із зміною забезпеченого порукою зобов'язання за відсутності згоди поручителів на таку зміну, та зі зміною умов основного зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності.

Вказані доводи ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не відповідають дійсності виходячи з того, що згідно п. 2.2. додаткового договору до Кредитного договору № МL-311/114/2008 від 11 червня 2008 року, сторони Додаткового договору домовились, 23 вересня 2009 року провести реструктуризацію частини боргових зобов'язань. Зокрема 2.3.1. Розмір кредиту буде визначатись, як сума залишку кредитних коштів, наданих Позичальнику за кредитним договором та сума Траншу/ів наданого/их за цим Додатковим договором. 2.3.2. Боргові зобов'язання будуть виконуватись у відповідності до умов п. 2.1 (з підпунктами) цього додаткового договору та інших положень Кредитного договору (т.1 а.с. 69-71) Тобто, сума 902,81 доларів США була додана не до первісної суми виданого кредиту, а до залишку кредиту, на момент підписання такого додаткового договору - 23.09.2008 року.

Як вбачається з умов Графіку (Додаток №1 до додаткового договору №1), на дату підписання додаткового договору до кредитного договору 23.09.2009 року залишок кредиту склав 27734,25 долари США, що є меншим, від суми виданого кредиту, за яку, відповідно до п. 2.1. (а), 2.2 договорів поруки № SR-311/114/2008 від 11.06.2008 та № SR-311/114/2008/1 від 11.06.2008 поручився кожен з поручителів.

Також, відповідно до умов того ж графіку, дата повернення останнього платежу за кредитним договором - 11.06.2018 року, що відповідає даті остаточного повернення кредитних коштів, передбаченої п. 2. Кредитного договору № МL-311/114/2008 від 11 червня 2008 року та п. 2.1 (а) оспорюваних договорів поруки.

Крім того, п. 2.2. договорів поруки передбачено: що порукою забезпечені боргові зобов'язання у разі зміни їх суми, відповідно до п. 2. 1. Цього договору.

Отже, у такому випадку фактично збільшення обсягу відповідальності поручителів не відбулось, оскільки сума коштів, які мав повернути позичальник за умови належного виконання умов кредитного договору (додаткової угоди) не перевищує суму від самого початку виданого кредиту - 28270,00 доларів США.

Таким чином, підписання 23.09.2009 року Додаткового договору до кредитного договору № МL-311/114/2008 від 11 червня 2008 року, не змінив строку повернення кредитних коштів, при цьому сума основного зобов'язання, за яку поручились ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не збільшилась, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість зустрічного позову та необхідність у зв'язку із цим відмовити в їх задоволенні.

У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише є незгодою із оцінкою судом наданих сторонами доказів та спробою їх переоцінити, однак згідно ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, тому вказані доводи не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги щодо відступлення права вимоги ПАТ «Промінвестбанк» до ТОВ «Кредитні ініціативи» лише в частині правовідносин із позичальником, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно ст. 3.1 договору купівлі продажу кредитного портфелю в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець продає (переуступає), Покупцю права на Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку 1 до цього Договору), а Покупець приймає такий Кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь Продавця винагороду. При цьому згідно ст. 1 Договору Кредитний Портфель - визначено як права вимоги до Боржників (їх Поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості Боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу , проценти, нараховані на суму такого боргу, усі та будь-які штрафні санкції (у разі їх наявності) на Дату набрання чинності, а також права, зазначені у статті 3.3 цього Договору.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та їх представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П. Зубакова

Н.О. Соколан