Рішення № 56855977, 29.03.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/2-3320/2011

Провадження № 2/202/1030/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 березня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Зосименко С.Г.

при секретарі Журавльов А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2011 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 12.03.2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір № E/V 3641/1, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 37 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,00% на рік з кінцевим терміном повернення 12.03.2013 року. Вимоги до відповідача, що випливають із вказаного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 договорів поруки. Відповідач ОСОБА_1 зобовязання за договором належним чином не виконував, у звязку з чим виникла заборгованість станом на 25.07.2011 року у розмірі 45 541,62 доларів США, яка складається з: 29 307,09 доларів США заборгованість за кредитом, 12 499,39 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 735,14 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. Просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором № E/V 3641/1 від 12.03.2008 року у розмірі 45 341,62 доларів США, витрати на правову допомогу у розмірі 1 950 грн., сплачений судовий збір та стягнути з відповідачів солідарно суму у розмірі 200 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» були задоволені (а.с. 33).

Ухвалою суду від 19.02.2016 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2011 року було скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку (а.с. 60).

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги вважає обґрунтованими та підтримує їх в повному обсязі (а.с. 78).

Представник відповідача ПАТ "Акцент-Банк" в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі відповідача ОСОБА_2 Подав до суду письмові заперечення в яких просив відмовити у позові ПАТ КБ "Приватбанк" в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 посилаючись на те, що відповідно до п.1 договору поруки від 12.03.2008 року ОСОБА_2 виступила поручителем перед ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором від 12.03.2008 року № E/V 3641/1. З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 11) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (правова позиція ВСУ - Постанова від 18.07.2012 року у справі № 6-78цс12). У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - 12 березня 2013 року (п. 1.3 строк повного погашення кредиту). За таких обставин у ПАТ КБ "Приватбанк" виникло право пред'явити до ОСОБА_2 вимогу про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_1 щодо повернення кредиту, починаючи з 12.03.2013 року, протягом наступних 6 місяців, і таке повинно було бути реалізоване не пізніше 12.09.2012 року. Однак, таку вимогу до ОСОБА_2, як поручителя банк пред'явив, як убачається з матеріалів справи, у вересні 2011 року, тобто що до настання строку виконання основного зобов'язання ОСОБА_1

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, а саме п. 1 ст. 6 установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру

За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі; Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_3 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось і журнал судового засідання не вівся.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеної угоди № E/V 3641/1 від 12.03.2008 року (а.с. 12-13) та договору про видачу траншу № E/V 3641/1 від 12.03.2008 року (а.с. 14) ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 37 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,00% на рік з кінцевим терміном повернення 12.03.2013 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обовязком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Право кредитора, в даному випадку, вимагати від боржника повернення кредиту, передбачене ст. 1050 ЦК України.

Відповідач неналежно виконував умови договору, через що виникла заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 5-6) станом на 25.07.2011 року розмір заборгованості становить 45 541,62 доларів США, яка складається з: 29 307,09 доларів США заборгованість за кредитом, 12 499,39 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 735,14 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становитиме 45 541,62доларів США, що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/220 від 14.06.2011 року становить 362 966 грн. 71 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушенням зобовязання боржником.

Згідно частин 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється , якщо кредитор не предявить вимогу до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

В п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Якщо кредитним договором не визначені інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором, строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком може бути несплата чергового платежу. В разі предявлення вимоги до поручителя, кредитор має звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання. Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником взятих на себе зобовязань перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК є преклюзивним (припиняючим). Його закінчення є підставою для припинення поруки, цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених статтями 263, 264, ч. 5 ст. 267 ЦК України. Враховуючи те, що строк поруки не є строком порушеного права, а строком існування самого зобовязання поруки, права кредитора і обовязок поручителів по його закінченню припиняються, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого за межами передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку, бо з його закінченням припиняється матеріальне право.

Зобовязання за кредитною угодою № E/V 3641/1 від 12.03.2008 року забезпечено порукою згідно договору поруки від 12.03.2008 року, укладеного з ОСОБА_4 (а.с. 16).

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 5-6), наданого позивачем, заборгованість за кредитною угодою почала виникати з вересня 2008 року, останній раз заборгованість виникла з грудня 2008 року, тобто строк пред'явлення вимоги до поручителя сплив 13.06.2009 року. Строк дії кредитної угоди закінчився 12.03.2013 року. З даним позовом до суду банк звернувся у вересні 2011 року. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитною угодою з ОСОБА_2, як з поручителя.

Зобовязання за договором № E/V 3641/1 від 12.03.2008 року було забезпечено порукою згідно договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, укладеного з ПАТ «Акцент-Банк» (а.с. 7-8).

Відповідно до розяснень, викладених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Пунктом 15 даної Постанови визначено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні. Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічний висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі № 6-745ц15.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» підлягає закриттю, повідомивши позивача, що розгляд даних вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає можливим відмовити у їх задоволенні виходячи з наступного.

Порядок відшкодування витрат на правову допомогу визначений ч. 1 ст. 84 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» закріплені підстави та умови визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу.

Позивачем не надано суду підтвердження того, що позивач отримав правову допомогу від особи, яка має право на надання правової допомоги, розрахунок вартості правової допомоги, підтвердження понесених витрат на правову допомогу, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягується сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, правовими висновками викладеними в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_3 проти Іспанії", ст. 124 Конституції України, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011, правовими позиціями викладеними в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі № 6-745ц15, п. 4, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 16, 252, 263-264, 267, 526, 549, 551, 553-554, 559, 610, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 56-60, 79, 84, 88, 208-209, 212-215, 360-7 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт громадянина України серія КА № 330971, виданий Мостиським РВ УМВС України в Львівській області 31.01.1997 року, адреса проживання: 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Антонича, буд. № 1-а/ на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» /код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № 29092829003111, розташоване за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50/ суму заборгованості за кредитною угодою № E/V 3641/1 від 12.03.2008 року у розмірі 45 541,62доларів США, що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/220 від 14.06.2011 року становить 362 966 грн. 71 коп., яка складається з: 29 307,09 доларів США заборгованість за кредитом, 12 499,39 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 735,14 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

В іншій частині позову відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт громадянина України серія КА № 330971, виданий Мостиським РВ УМВС України в Львівській області 31.01.1997 року, адреса проживання: 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Антонича, буд. № 1-а/ на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» /код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № 64993919400001, розташоване за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50/ судові витрати у розмірі 1 820 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.Г. Зосименко