Ухвала суду № 56852147, 15.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1773/15-ц Номер провадження 22-ц/786/531/16Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.

при секретарі Діхтяр Т.В.

за участю представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акцент- Банк"

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент- Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування своїх позовних вимог, вказувало, що між ЗАТ «Акцент-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №б/н від 12 серпня 2008 року, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 3000 грн. з терміном повернення до 12 серпня 2009 року зі сплатою 24 % річних.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобовязання за Кредитним договором належним чином не виконує і погашення боргу не здійснює, позивач просив стягнути з відповідача на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 30 060 грн. 41 коп., а також судові витрати, понесені у звязку зі сплатою судового збору.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції,Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати оскаржуване ним судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки за порушення умов зобовязання в межах позовної давності.

На дану апеляційну скаргу своє заперечення надав ОСОБА_4 в якому просив апеляційну скаргу ПАТ «Акцент-Банк» відхилити, а рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що відповідно до укладеного договору № б/н від 12 серпня 2008 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до Статуту у новій редакції, ЗАТ «Акцент-Банк» змінило найменування юридичної особи на ПАТ «Акцент-Банк».

Також судом встановлено, що відповідач, починаючи з 29 серпня 2008 року, належним чином не виконував умови кредитного договору, не сплачував жодних платежів, в звязку з чим станом на 29 жовтня 2015 року заборгованість позичальника перед банком становить 30 060 грн. 41 коп., а саме:

- 3 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом;

- 15 104 грн. 27 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 10 048 грн. 50 коп. - заборгованість за пенею та комісією;

- 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина);

- 1 407 грн. 64 коп. штраф (процентна складова), що, зокрема, підтверджується наданим позивачем до позовної заяви розрахунком заборгованості.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За нормами п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починаєтьсявід дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За нормами ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно розяснень, наведених у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, визначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобовязання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що починаючи з 29 серпня 2008 року ОСОБА_4 перестав погашати кредит у порядку, встановленому Кредитним договором, отже з цього часу позивачу достовірно було відомо про ухилення відповідача від належного виконання взятих на себе договірних зобовязань.

Також судом правильно встановлено, що строк дії Кредитного договору закінчився 12 серпня 2009 року, проте позивач протягом тривалого часу не вживав заходів до стягнення заборгованості шляхом звернення до суду відповідно до умов кредитного договору та з позовною заявою до суду звернувся лише 06 листопада 2015 року. В той же час, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором сальдо простроченої заборгованості виникло ще з 29 серпня 2008 року.

Таким чином, виходячи зі встановлених обставин, враховуючи наведені вище норми закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4 за межами трирічного строку, та беручи до уваги відсутність поважних причин пропуску банком загального строку позовної давності, обґрунтовано відмовив ПАТ «Акцент-Банк» у задоволенні його позовних вимог, зважаючи на клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що, звернувшись до суду з даним позовом у листопаді 2015 року, Банк пропустив лише строк позовної давності щодо вимог про повернення кредиту у повному обсязі і має право на отримання процентів та штрафних санкцій до повного фактичного виконання позичальником зобов»язань за договором, не заслуговують на увагу, оскільки за нормами ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла й до додаткової вимоги. Така правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду України від 01жовтня 2014 року у справі №6-133цс14 та від 12 листопада 2014 року у справі №6-167цс14, які мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції згідно положень ч.1 ст. 360-7 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючисьст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

АпеляційнуПублічного акціонерного товариства "Акцент- Банк" відхилити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: