Ухвала суду № 56850924, 29.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/1160/15-ц Головуючий у І інстанції Галич Ю. М.Провадження № 22-ц/780/1114/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 38 29.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

29 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи Ставищенська районна державна нотаріальна контора Київської області, Приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Величко О.М. про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, тлумачення заповіту,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, тлумачення заповіту, посилаючись на те, що її батько ОСОБА_6 був власником житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Ставищенської районної ради № 153 від 11 жовтня 1988 року, однак ім'я батька вказано в рішенні як «ОСОБА_6», у свідоцтві про право власності на житло - «ОСОБА_6»; також у власності батька перебувала земельна ділянка. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, залишивши заповіт на ім'я позивача та ОСОБА_4 Оформити спадкові права на заповіданий житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою вона позбавлена можливості через помилку в свідоцтві про право особистої власності на будинок в частині імені власника, відмову Іванівської сільської ради в заміні правовстановлюючого документа та через вимогу нотаріуса про тлумачення волі спадкодавця. Просила встановити, що свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 01 серпня 1995 року на ім'я ОСОБА_6. належить ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та розтлумачити заповіт ОСОБА_6, а саме положення, згідно якого заповідач заповідає належне йому на праві власності майно.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року відкрито провадження у даній справі.

Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, відповідач направила до суду клопотання про подовження строку апеляційного розгляду справи, відкладення апеляційного розгляду справи, оголошення перерви в апеляційному розгляді справи, зупинення апеляційного провадження у справі у зв'язку із неможливістю апеляційного розгляду даної цивільної справи до вирішення інших справ, що розглядаються в порядку конституційного судочинства. Клопотання ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що розгляд апеляційної скарги є неможливим до отримання від Конституційного Суду України офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 114 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження в справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Разом із тим, відповідачем не надано доказів відкриття конституційного провадження за її зверненнями, оскільки, виходячи із наданих нею інформаційних витягів, звернення перебуває лише на стадії опрацювання, та не наведено підстав неможливості розгляду даної справи без вирішення по суті таких звернень, відтак встановлені законом підстави для зупинення провадження в справі відсутні

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відкриваючи провадження в справі ухвалою від 25 грудня 2015 року, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява подана з додержанням вимог ст. ст. 119 - 120 ЦПК України, та керувався ст. ст. 11, 122, 127 ЦПК України.

За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом заповіту, зміст якого просить розтлумачити позивач, є житловий будинок в с. Іванівка Ставищенського району Київської області.

Згідно п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи із аналізу наведених норм та суті спору, колегія суддів погоджується із висновками суду про відкриття провадження за правилами виключної підсудності, оскільки тлумачення заповіту пов'язане із майновою претензією позивача на нерухоме майно, яке є предметом спірного заповіту.

Посилання апеляційної скарги на судову практику Ставищенського районного суду Київської області та Московського районного суду м. Харкова висновків суду першої інстанції не спростовують та підлягають відхиленню.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції порушено передбачені ст. 257 ЦПК України правила підсудності при відкритті провадження по справі, де в заявлених вимогах позивач просить встановити факт, що має юридичне значення, також відхиляються колегією суддів із наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 15 ЦПК України суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Відповідно до ст. 257 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.

Оскільки встановлення факту належності правовстановлюючого документа пов'язане із вирішенням інших позовних вимог, справа розглядається в порядку позовного провадження, відтак правила окремого провадження на даний випадок не поширюються і суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження за кількома позовними вимогами, пов'язаними між собою, на одну з яких поширюється виключна підсудність, правильно застосував виключну підсудність до позову в цілому.

Із цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги, що вимога позовної заяви в даній цивільній справі про встановлення факту належності правовстановлюючого документа не є позовною та не може розглядатись за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду вимог позовного провадження.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.