Рішення № 56850849, 17.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/14952/14-ц Головуючий у І інстанції Жарікова О. В.Провадження № 22-ц/780/1338/16 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 26 17.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Олійника В.І.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що 04 червня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 33 300 доларів США під 14% річних. Строк дії договору згідно Додаткової угоди №2 від 17 квітня 2009 року визначено сторонами до 04 червня 2014 року.

В якості забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 04 червня 2008 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов»язався відповідати перед банком за виконання позичальником усіх його зобов»язань в повному обсязі.

ПАТ «УкрСиббанк» свої зобов»язання виконав повністю, натомість відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконувала обов»язки по погашенню кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого за договором станом на 17.09.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 60 214,15 дол. США, що в еквіваленті становить 782 071,62 грн., з яких: заборгованість за кредитом становить 28 105,31 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 365 036,54 грн.; заборгованість по процентам становить 24 430,46 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 317 306,97 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом становить 4 286,39 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 55 672,35 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам становить 3 391,99 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 44 055,76 грн.

14 серпня 2014 року банком було надіслано відповідачам вимоги про повернення кредиту та процентів за користування ним, на які відповідачі не відреагували, в зв»язку з чим ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з них заборгованості у вищевказаному розмірі в примусовому порядку.

20 квітня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу №17, відповідно до умов якого остання набула права нового кредитора до ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу від 04.06.2008 року, та до ОСОБА_3 за договором поруки від 04.06.2008 року, в зв»язку з чим ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2015 року у справі було замінено позивача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 червня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 33 300 доларів США під 14% річних. Строк дії договору згідно Додаткової угоди №2 від 17 квітня 2009 року визначено сторонами до 04 червня 2014 року.

В якості забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 04 червня 2008 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов»язався відповідати перед банком за виконання позичальником усіх його зобов»язань в повному обсязі.

ПАТ «УкрСиббанк» свої зобов»язання виконав повністю, натомість відповідач ОСОБА_2 з 31 травня 2010 року перестала виконувати обов»язки по погашенню кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого за договором станом на 17.09.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 60 214,15 дол. США, що в еквіваленті становить 782 071,62 грн., з яких: заборгованість за кредитом становить 28 105,31 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 365 036,54 грн.; заборгованість по процентам становить 24 430,46 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 317 306,97 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом становить 4 286,39 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 55 672,35 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам становить 3 391,99 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 44 055,76 грн.

14 серпня 2014 року банком було надіслано відповідачам вимоги про повернення кредиту та процентів за користування ним, на які відповідачі не відреагували та заборгованість не погасили.

Також встановлено, що 20 квітня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу №17, відповідно до умов якого остання набула права нового кредитора до ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу від 04.06.2008 року, та до ОСОБА_3 за договором поруки від 04.06.2008 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду та припинення поруки, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та у строки, що визначені графіком повернення кредиту, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також установлено відповідальність за порушення графіка повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 06 листопада 2013 року № 6-116цс13.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом у жовтні 2014 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, строк дії якого закінчився лише 04 червня 2014 року, рішення суду про відмову в позові з підстав пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм та враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2 порушено умови договору в частині своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування ним, що привело до утворення заборгованості, законними та обґрунтованими є вимоги позивача як особи, якій уступили право вимоги, про стягнення з відповідачів, як солідарних боржників, на його користь заборгованості у розмірі 60 214,15 дол. США, що в еквіваленті становить 782 071,62 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 28 105,31 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 365 036,54 грн.; заборгованості по процентам в розмірі 24 430,46 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 317 306,97 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 17.09.2013 року по 17.09.2014 року в розмірі 4 286,39 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 55 672,35 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за період з 17.09.2013 року по 17.09.2014 року в розмірі 3 391,99 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 44 055,76 грн. Доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідачами суду надано не було, в зв»язку з чим колегією суддів до уваги береться розрахунок, наявний в матеріалах справи.

Висновок суду першої інстанції про припинення поруки, як підставу для відмови в позові в частині вимог позивача до поручителя ОСОБА_3, не відповідає нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З договору поруки, укладеного 04 червня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 3.1.) про його дію до повного припинення всіх зобов»язань боржника за основним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов»язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов»язань за цим договором строк пред»явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов»язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов»язання у повному обсязі або у зв»язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред»явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред»явлення до нього позову. При цьому в разі пред»явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов»язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов»язань, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

З матеріалів справи вбачається, що кінцевим строком виконання основного зобов»язання згідно Додаткової угоди №2 від 17 квітня 2009 року є 04 червня 2014 року, тому, враховуючи, що з вимогою про дострокове погашення заборгованості кредитор до поручителя не звертався, відповідно до ст. 559 ЦК України кредитор повинен був пред»явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 в строк не пізніше 04 грудня 2014 року. Таким чином, звернення позивача до суду 10 жовтня 2014 року з вимогою про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 вчинене в межах визначеного законом шестимісячного строку, в зв»язку з чим помилковим є висновок суду першої інстанції про припинення поруки та відмову в зв»язку з цим в позові в частині вимог кредитора до поручителя.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду про відмову в позові - скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову та стягнення заборгованості з боржника та поручителя в солідарному порядку.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ним по справі судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 214,15 дол. США, що в еквіваленті становить 782 071,62 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 28 105,31 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 365 036,54 грн.; заборгованості по процентам в розмірі 24 430,46 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 317 306,97 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 17.09.2013 року по 17.09.2014 року в розмірі 4 286,39 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 55 672,35 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за період з 17.09.2013 року по 17.09.2014 року в розмірі 3 391,99 дол. США, що в еквіваленті дорівнює 44 055,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судові витрати, по 2 009 грн. 70 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :